Постанова № 76445114, 12.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р. Справа № 922/516/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків (вх.1419 Х/2-6) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 (суддя Шатерніков М.І., повний текст складено 21.06.2018) у справі №922/516/18

за позовом Комунального підприємства “Харківводоканал”, м. Харків

до Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Акціонерної компанії "Харківобленерго", про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4 шляхом укладення додаткової угоди по Договору про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004, яка передбачає, виключення з додатку №3.1 до договору «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» стовпчику «клас напруги» та викласти додаток №3.1 до договору «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» в новій редакції; та доповнення пункту 1 додатку №2 до договору «Порядок розрахунків» реченням наступного змісту: «Всі розрахунки за спожиту електричну енергією відбуваються за 1 класом напруги споживача незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією у відповідності до підпункту 4 пункту 3.1 Постанови НКРЕ від 13.08.1998 №1052 з доповненнями згідно з постановою НКРЕ від 30.06.2011 №1110».

Даний позов обгрунтований тим, що на даний час Договір про постачання електричної енергії № 4 не відповідає вимогам "Порядку визначення класів споживачів", що є безумовною підставою для приведення положень Договору у відповідність до вимог чинного законодавства. КП "Харківводоканал" зазначає, що його підприємство відповідає всім критеріям, наявність яких відповідно до підпункту 4 пункту 3.1 Порядку є підставою для віднесення його до Споживачів І класу, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією, натомість в Додатку № 3.1 до Договору № 4 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовується при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", сторонами на момент його підписання, було визначено ІІ клас напруги для кожної точки приєднання КП "Харківводоканал", що використовується АК "Харківобленерго" як підстава для розрахунку вартості електричної енергії за тарифом для ІІ класу споживача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 позов Комунального підприємства "Харківводоканал" до Акціонерної компанії "Харківобленерго" задоволено. Внесено зміни до Договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції, текст якої наведено в рішенні суду. Стягнуто з АК "Харківобленерго" на користь КП "Харківводоканал" 1762,00 грн. судового збору. Приймаючи вказане рішення, Господарський суд Харківської області вказав про доведеність позивачем наявності у сукупності всіх умов, з якими закон пов'язує можливість внесення змін до договору в частині встановлення класу споживача незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією в судовому порядку у зв'язку з істотною зміною обставин та невідповідністю встановлених у договорі положень чинному законодавству.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свою скаргу відповідач обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин приписи частини 2 статті 652 ЦК України, та безпідставно взято до уваги експертне дослідження №2021 проведене у справі №922/4198/17.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду даної справи визначено такий склад суду: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 31.07.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що визначення класу споживача цілком регулюється державою та є основою для визначення остаточної вартості електричної енергії, а сторони передбачили спеціальну підставу внесення змін до договору, яка має місце в спірних правовідносинах, а тому суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 31.07.2018 оголошено перерву до 09.08.2018.

03.08.2018 від КП «Харківводоканал» надійшли додаткові документи до відзиву.

08.08.2018 від КП «Харківводоканал» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у справі №922/4198/17. Вказана постанова долучена до матеріалів справи.

09.08.2018 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі додаткової судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи, проведення якої просить доручити судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В судовому засіданні 09.08.2018 оголошено перерву до 27.08.2018.

13.08.2018 від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи, в яких позивач, з огляду на необгрунтованість та безпідставність клопотання про призначення судової експертизи по справі, а також на невідповідність обставин на які посилається відповідач у клопотанні просить суд відмовити АК «Харківобленерго» в задоволенні клопотання про призначення у справі додаткової судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи.

23.08.2018 від відповідача надійшли додаткові обгрунтування клопотання про призначення судової експертизи та відповідь на заперечення на клопотання про призначення судової експертизи.

27.08.2018 у зв’язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи було здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні 27.08.2018 оголошено перерву до 12.09.2018

В судовому засіданні 12.09.2018 по суті спору сторони підтримали свої позиції, представник апелянта просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 та відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених в апеляційній скарзі. Представник позивача наполягав на законності прийнятого рішення, з посиланням на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити його без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

07.05.2004 між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (відповідач, постачальник) та Державним комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", перейменованого з 20.02.2009 на Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", а з 26.01.2012 на Комунальне підприємство "Харківводоканал", (позивач, споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 4. Відповідно до розділу 1 договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до розділу 2 договору №4, під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що ним не обумовлені, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, споживач зобов`язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 «Порядок розрахунків».

В пункті 1 даного додатку, сторони врегулювали, що розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.

Іншими пунктами цього додатку сторони також врегулювали порядок зняття показань розрахункових приладів, порядок проведення остаточних рахунків, відповідальність за несвоєчасну оплату за договором тощо.

Додатку №3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до договору від 07.05.2004 №4 позивачем до позову не надано. Також відсутні докази надання його позивачем впродовж розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до рішення 4 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 12.01.2011 №132/11, Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» реорганізовано шляхом приєднання його до Комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод».

17.10.2011 року розпорядженням начальника Управління комунального майна та приватизації затверджено передавальний акт Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» станом на 01.10.2011р.

Відповідно до додаткової угоди від 01.02.2012 до договору про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2014, сторону договору – КП «КГ «Харківкомуночиствод» замінено на КП «Харківводоканал».

Рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 23.12.2011 №577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» перейменовано на Комунальне підприємство «Харківводоканал».

З матеріалів справи вбачається що, 03.01.2008 року між Комунальним підприємством «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» (споживач) та АК «Харківобленерго» (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії №1,01, предметом якого є продаж постачальником електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до договору, оплата споживачем постачальнику вартості використаної (купленої) електроенергії та здійснення інших платежів згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Додатковими угодами до договору від 03.01.2008 №1,01, які укладені між АК «Харківобленерго» (постачальник), КП «ВТП «Вода» (споживач), КП КГ «Харківкомуночиствод» (новий споживач) (яке вподальшому перейменоване у КП «Харківводоканал») починаючи з листопада 2011 року по жовтень 2017 року, сторони визначили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Також положеннями цих додаткових угод передбачено, що новому споживачу за цими угодами передаються всі права споживача, що передбачені договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008, новий споживач приймає на себе всі обов`язки споживача, що передбачені договором про постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008.

Звертаючись до суду з даним позовом, КП «Харківводоканал» зазначив, що постановою НКРЕ від 30.06.2011 №1110 внесено зміни до Порядку визначення класів споживачів, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 №1052, та доповнено п.п.3.1 пунктом 4 такого змісту: до 1 класу відносяться споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшили обсяг річного споживання більш ніж у тричі порівняно з 2008 роком або ввели нові потужності після 2008 року та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт/год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

30.01.2018 КП «Харківводоканал» звернулось до АК «Харківобленерго» з листом пропозицією № 01.01-14/515-18 щодо внесення змін до п. 1 Додатку № 2 «Порядок розрахунків» та до Додатку 3.1 до Договору про постачання електричної енергії від 07.05.2004 № 4 шляхом укладення додаткової угоди, проект якої доданий до листа у 2-х примірниках.

Листом від 14.02.2018 № 46е-01/05-3653 АК "Харківобленерго" відхилило пропозицію про внесення змін до договору, та зазначило, що ні договором №1,01, ні договором №4 не визначено КП «Харківводоканал» як промислове підприємство, а також КП «Харківводоканал», беручи до уваги споживання останнім електричної енергії за двома договорами, не довело збільшення річного споживання електричної енергії більше ніж утричі порівняно з 2008 року за кожним договором окремо, та наводить відповідні цифрові показники, які на його думку свідчать про зменшення споживання електричної енергії порівняно з 2008 роком за кожним договором окремо.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржене рішення, місцевим господарським судом встановлено наявність всіх критеріїв для визначення позивача, як споживача електричної енергії 1 класу напруги, взято до уваги експертне дослідження від 26.02.2018, що проведене у справі №922/4198/17 та визнано позовні вимоги правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Названа норма передбачена задля можливості реалізації судами конституційного принципу верховенства права, тобто дає можливість визначити спосіб захисту порушеного права, який у суті своєї не буде суперечити загальній спрямованості і правовій визначеності нормативного акту.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, обов`язок доведеності обставин, які наведені в позові, покладається на позивача. Доведеність таких обставин полягає у підтвердженості їх відповідними належними та допустимими доказами.

Так, як зазначалось, позивач вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду з позовом про внесення змін до договору №4 від 07.05.2007 про постачання електричної енергії шляхом укладення додаткової угоди, зміст якої передбачає визначення позивача споживачем 1 класу напруги, що впливає на розмір тарифу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Підставою даного позову позивач визначив внесення у 2011 році змін до постанови НКРЕ «Про затвердження Порядку визначення класів споживачів» від 13.08.1998 №1052, якими доповнено п.п.3.1 пунктом 4 Порядку такого змісту: до 1 класу відносяться споживачі, які є промисловими підприємствами, що збільшити обсяг річного споживання більш ніж у тричі порівняно з 2008 роком або ввели нові потужності після 2008 року та місячне споживання яких складає понад 20 млн кВт/год на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

Тобто, позивач вважає себе споживачем 1 класу напруги, оскільки за його даними у порівнянні з 2008 роком обсяги споживання ним електричної енергії збільшились втричі. Також позивач посилаючись на проведення у 2012 році реорганізації шляхом приєднання КП «ВТП «Вода» та КП «КГ «Харківкомуночиствод», яке вподальшому перейменоване на КП «Харківводоканал» зазначає, що ним введено нові виробничі потужності, за рахунок яких місячне споживання ним електричної енергії складає понад 20 кВт/год на технологічні потреби виробництва.

Такі доводи позивач обгрунтовує існуванням договірних відносин з АК «Харківобленерго» на підставі двох договорів про постачання електричної енергії: №4 від 07.05.2004, за яким позивач отримує електричну енергію для надання послуг з водовідведення та №1,01 від 03.01.2008 року, за яким позивач отримує електричну енергію для постачання води.

На підтвердження збільшення споживання електричної енергії втричі у порівнянні з 2008 роком, позивачем до позову надані цифрові дані, викладені в таблиці №1 (а.с. 61 т.1) «Показники споживання електричної енергії Комунальним підприємством «Харківводоканал» у 2008 році та впродовж 2014-2017 років». Згідно вказаних показників, у 2008 році всього позивачем спожито 65313209 Кт/г, у 2014 році – 318050785 кВт/г, у 2015 році – 305378532 кВт/г, у 2016 році – 304062372 кВт/г, у 2017 році – 301930839 кВт/г. Тобто, на думку позивача зазначені показники свідчать про збільшення споживання електричної енергії у порівнянні з 2008 роком утричі.

Однак, як зазначив сам позивач і відповідач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, та це підтверджено матеріалами справи, в даній таблиці у колонці 2008 рік, позивачем наведені дані з урахуванням споживання електричної енергії за одним договором - №4 від 07.05.2004 року. А показники 2014-2017 років зазначені з урахуванням споживання електричної енергії за двома договорами - №4 від 07.05.2004 та №1,01 від 03.01.2008.

Колегія суддів вважає це неналежним доказом на підтвердження збільшення споживання електричної енергії у 2014-2017 роках у порівнянні з 2008 роком, оскільки для виведення таких показників необхідно брати інформацію щодо споживання позивачем у 2008 році електричної енергії за двома договорами разом, у зв’язку з тим, що у 2008 році позивач саме за двома договорами отримував електричну енергію. Зазначення у таблиці даних за 2008 рік за одним договором не відображає в повній мірі обсяг спожитої електричної енергії позивачем, що унеможливлює встановити обставини щодо збільшення обсягу споживання електричної енергії у 2014-2017 роках.

До матеріалів справи позивачем також надані копії рахунків за спожиту електричну енергію як за договором №4 від 07.05.2004 так і за договором №1,01 від 03.01.2008, а також копії актів приймання-передачі електричної енергії, як за договором №4 від 07.05.2004, так і за договором №1,01 від 03.01.2008.

Також посилаючись на збільшення втричі споживання електричної енергії продовж 2014-2017 років у порівнянні з 2008 роком, позивачем надане експертне дослідження, що проведене у справі №922/4198/17. В цьому висновку експертами для вирішення даного питання також взято до уваги показники споживання електричної енергії за 2008 рік тільки за договором № 4 від 07.05.2004 (21 аркуш висновку, а.с. 73 т.1), та виходячи з даних споживання електричної енергії позивачем за 2014-2017 роки, встановлено, що позивачем збільшено споживання електричної енергії за 2014-2017 роки у порівнянні з 2008 роком втричі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Положеннями статей 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємних зв’язок доказів у сукупності (ч.2 ст. 86 ГПК України).

Заперечуючи проти позовних вимог та зазначаючи про відсутність доказів збільшення втричі споживання позивачем електричної енергії протягом 2014-2017 роках у порівнянні з 2008 років, відповідачем до матеріалів справи надані копії:

- звітів про обсяги спожитої електричної енергії КП "Харківводоканал" по договору № 4 від 07.05.2004 та по договору №1,01 від 03.01.2008 за 2014, 2015, 2016 роки та січень — жовтень 2017 року;

- актів про використану електричну енергію по договору № 4 від 07.05.2004 та по договору №1,01 від 03.01.2008 за 2008, 2014, 2015, 2016 роки та січень — жовтень 2017 року;

- рахунків за використану електроенергію по договору № 4 від 07.05.2004 та по договору №1,01 від 03.01.2008 за 2008, 2014, 2015, 2016 роки та січень — жовтень 2017 року.

Колегія суддів зазначає, що документи надані сторонами на підтвердження позиції наявності/відсутності факту збільшення споживання електричної енергії у продовж 2014-2017 роках у порівнянні з 2008 роком, містять інформацію про споживання позивачем електричної енергії за обома договорами (№4 та №1,01), тоді як позивач просить внести відповідні зміни до одного договору №4 від 07.05.2004, обгрунтовуючи збільшення споживання електричної енергії втричі за обома договорами.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.1998 зі змінами від 30.06.2011, цей Порядок обов’язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Тому, посилання позивача на те, що споживання електричної енергії за декількома (в даному випадку за двома) договорами не впливає на встановлення класу споживача, відповідно до наведеного Порядку, не є вірним, оскільки з огляду на положення підпункту 4 п. 3 Порядку при визначенні класу споживача вирішальним є дослідження фактів збільшення всього обсягу річного споживання промисловими підприємствами електричної енергії більше ніж у тричі у порівнянні з 2008 роком, тобто за всіма договорами. Зазначене з огляду на заявлені у даній справі вимоги про внесення змін тільки до договору №4 є процесуально невірним, при вирішенні спірного питання в рамках заявлених позовних вимог у даній справі підлягають дослідженню та встановленню певних преюдиційних обставин щодо виконання сторонами договорів №4 так і №1,01, що виходить за межі позовних вимог у даній справі.

В даному випадку, звертаючись до суду з позовом про внесення змін тільки до договору №4 від 07.05.2004, для вирішення якого необхідно встановити певні факти, виходячи з обставин виконання сторонами як договору №4 так і договору №1,01, колегія суддів зазначає, що позивачем не вірно визначено стратегію захисту своїх прав, оскільки в контексті порушених прав позивача доцільним буде дослідження спірного питання виходячи з позовних вимог про внесення змін до двох договорів, враховуючи пов’язаність між собою предмета та підстав позову, а також доказів, що мають бути подані на їх підтвердження.

Що ж до іншого критерію визначення позивача як споживача 1 класу напруги – введення нових потужностей після 2008 року та споживання щомісяця понад 20 млн кВт/год на технологічні потреби виробництва, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування введення нових виробничих потужностей після 2008 року, КП "Харківвводоканал" посилається на проведення у 2012 році реорганізації шляхом приєднання КП «ВТП «Вода» до КП КГ «Харківкомуночиствод», яке перейменове у КП «Харківводоканал», та затвердження передавального акту, згідно якого все майно КП «ВТП «Вода» перейшло КП КГ «Харківкомуночиствод», тим самим, як зазначає позивач, введено нові виробничі потужності.

При цьому позивач також посилається на експертне дослідження, проведене в рамках справи №922/4198/17, де експертами були досліджені Баланси Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" та Комунального підприємства "Виробничо-технічне підприємство "Вода" станом на 30.09.2011, 28.10.2011 та 31.12.2011, на підставі яких експерти дійшли висновку, що Комунальне підприємство "Харківводоканал" (до перейменування - Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод") з 31.12.2011 ввело нові виробничі потужності, які наразі використовуються та споживають електричну енергію для виробничих потреб, а саме - для надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Проте, колегія суддів зазначає, що визначення "виробнича потужність" наведено у п. 4.33 розділу 4 Державного стандарту України ДСТУ 2960-94 "Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення", відповідно до якого під виробничою потужністю розуміється розрахунковий максимально-можливий річний обсяг випуску підприємством, окремими його підрозділами за найповнішого використання виробничих і трудових ресурсів, продукції у вигляді, придатному для зіставлення.

З огляду на нормативно встановлене визначення "виробничої потужності", на підтвердження факту введення нових виробничих потужностей має бути доведене збільшення позивачем (більш ніж у тричі) максимально-можливого річного обсягу випуску підприємством продукції внаслідок запровадження певних заходів (зокрема, будівництва, реконструкції, модернізації виробництва).

За даними Балансів, що були досліджені експертами, та на які посилається позивач КПКГ "Харківкомуночиствод", яке у подальшому перейменоване у КП "Харківводоканал", за період з 30.09.2011 по 31.12.2011 збільшило вартість основних засобів з 96 444 000 грн. до 439 510 000 грн. Але даних щодо максимально-можливого обсягу випуску цим підприємством продукції ні станом на 30.09.2011, ні станом на 31.12.2011 вказані баланси не містять.

А відтак, вони не є належними доказами, які б свідчили про введення позивачем нових виробничих потужностей.

Не можуть вважатися такими доказами і "Розшифрування строки 030; 031; 032 балансу "основні засоби" КП "КТП "Вода" станом на 30.09.2011, на які послалися експерти (арк. 55, т.16), оскільки за буквальним змістом цього Розшифрування, в ньому міститься лише перелік основних засобів КП "КТП "Вода" (іншої юридичної особи), їх рік випуску, вводу в експлуатацію, початкова та залишкова вартість тощо, на підставі яких підтвердити факт збільшення обсягу випуску позивачем продукції або введення нових виробничих потужностей неможливо.

До того ж рік випуску майна, що передалось КП КГ «Харківкомуночиствод» від КП «ВТП «Вода» не свідчить, що позивачем було введено саме нові виробничі потужності, оскільки дати введення в експлуатацію об’єктів що передаються КП КГ «Харківкомуночиствод» починаються з 1930 року.

Крім того, як зазначалось, за договорами №4 від 07.05.2004 та №1,01 від 03.01.2008 позивачем споживається електрична енергія для різних цілей – для централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Зазначене також не свідчить про єдність технологічного процесу випуску позивачем однієї продукції, що є необхідним для визначення питання щодо визначення виробничої потужності позивача.

Зазначене свідчить про недоведеність позивачем факту введення нових потужностей після 2008 року та споживання щомісяця понад 20 млн кВт/год саме на технологічні потреби виробництва.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до позову не надано додатку №3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію» до договору від 07.05.2004 №4. Вказаний документ наданий позивачем до суду апеляційної інстанції без належного обгрунтування неможливості його надання до суду першої інстанції. Однак, в силу приписів статті 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави надавати цьому документу відповідну правову оцінку.

На думку колегії суддів, його відсутність взагалі унеможливлює суд дослідити обставини щодо внесення відповідних змін до договору №4 від 07.05.2004, проте судом першої інстанції зазначене залишилось поза увагою.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи наведене, та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для відновлення його порушеного права в контексті заявлених у справі позовних вимог.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначене залишено поза увагою, що призвело до передчасних висновків про правомірність заявлених у даній справі позовних вимог.

Тому, призначення у справі судової комплексної електротехнічної та економічної експертизи та зупинення провадження у справі, з огляду зазначені вище висновки колегії суддів, є недоцільним.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що оскаржуване рішення вимогам статті 236 ГПК України не відповідає, тому підлягає скасуванню, апеляційна скарга АК "Харківобленерго" - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АК «Харківобленерго» задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2018 у справі №922/516/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.09.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.