Постанова № 76445039, 11.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа№ 910/174/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тарасенко К.В.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 11.09.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 (повний текст складено 03.05.2018)

у справі №910/174/18 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про зобов'язання укласти договір

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі, позивач або КП «УЖКГ») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі, відповідач або ПАТ «НАК «Нафтогаз України») про визнання протиправною відмови ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо виконання Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та вжиття заходів з врегулювання заборгованості КП «УЖКГ» за спожитий природний газ, зобов'язання відповідача виконати положення вказаного Закону.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, якій на підставі укладених з відповідачем договорів було здійснено постачання природного газу для виробництва теплової енергії всіх категорій споживачів. У зв'язку із зазначеним та з огляду на набрання чинності 30.11.2016 Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VІІІ від 03.11.2016, позивач вважає, що його заборгованість перед відповідачем за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, підлягає реструктуризації. Відтак, позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача щодо виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та вжиття заходів з врегулювання заборгованості позивача за спожитий газ; зобов'язати відповідача виконати положення вказаного Закону та укласти договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ відповідно до Типового договору, затвердженого Постановою КМУ від 29.03.2017 №222; зобов'язати відповідача виконати положення вказаного Закону та списати нараховані на реструктуризовану заборгованість неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/174/18 позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо виконання вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016 та вжиття заходів з врегулювання заборгованості Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства».

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконати положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016 та укласти договір реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ відповідно до Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29.03.2017 №222.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконати положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016 та списати нараховані на реструктуризовану заборгованість неустойку (штраф, пеню), інфляційні нарахування, проценти річних.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача в силу положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» наявний обов'язок укласти з позивачем договір про реструктуризацію, а відтак відмова відповідача від укладення договору, викладена в листі від 01.12.2017, є протиправною. Нарахування відповідачем неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в сумі 13 843 352,10 грн. на заборгованість позивача, що підлягає реструктуризації, суперечить нормам вказаного Закону, а відтак підлягає списанню відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/174/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме статей 2, 19, 22, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 1, 2, 5, 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», статей 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права, а саме статей 73, 73, 77 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи, при недоведеності обставин цієї справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача заводяться до наступного.

- з 06.07.2017 правовідносини між позивачем та відповідачем підпадають під врегулювання спеціального законодавства - Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальним законом, який визначає правовідносини між боржником та кредиторами в межах справи про банкрутство, в тому числі, що стосується погашення, розстрочки, відстрочки та прощення (списання) заборгованості;

- відповідно до частини 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 06.07.2017 у справі №911/378/17 відносно Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- застосування вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», як самостійного механізму погашення (реструктуризації, списання) заборгованості боржника перед кредитором, не співвідноситься із положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який визначає спеціальні процедури до боржників, відносно яких порушено справу про банкрутство, та встановлює відповідні строки тривалості таких процедур і черговість задоволення вимог кредиторі;

- заборгованість Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» перед Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та іншими кредиторами має бути врегульована відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- дії відповідача кореспондуються та відповідають нормам діючого законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у справі №910/174/18 було визначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/174/18, розгляд справи призначено на 21.06.2018.

21.06.2018 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене рішення суду залишити без змін. Позивач зазначив, що застосування передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» процедури врегулювання заборгованості не суперечить Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а наявність справи про банкрутство позивача не виключає застосування процедури врегулювання заборгованості, передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Вказане узгоджується з положеннями частини 1 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 21.06.2018, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитися з відзивом на апеляційну скаргу, який було подано позивачем у день судового засідання.

Представник позивача у судове засідання 21.06.2018 не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 розгляд справи відкладено на 23.07.2018.

У зв'язку із перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 №09.1-08/1914/18 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/174/18 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Отрюх Б.В., Тарасенко К.В.; розгляд справи №910/174/18 призначено на 11.09.2018.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у позові відмовити.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем були укладені наступні договори купівлі-продажу природного газу: №12/50-БО-17 від 02.08.2012; №13/2177-БО-17 від 28.12.2012; №1313/14-ТЕ-17 від 13.12.2013; №1314/14-БО-17 від 13.12.2013; №1329/16-ТЕ від 21.12.2015; №1330/16-БО-17 від 15.12.2015; №14/7110/12 від 21.11.2012; №1555/1617-ТЕ-17 від 14.09.2016; №1595/14-КП-17 від 28.01.2014; №1838/1617-БО-17 від 28.10.2016; №2186/15-ТЕ-17 від 12.12.2014; №2187/15-БО-17 від 12.12.2014; №2188/15-КП-17 від 12.12.2014.

За умовами вказаних договорів відповідач зобов'язався здійснювати постачання позивачу на визначених договорами умовах природний газ, а позивач зобов'язався здійснювати оплату такого природного газу.

Відповідач здійснював постачання позивачу природного газу, натомість позивач свої зобов'язання з оплати природного газу належним чином не виконував, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед відповідачем та відповідачем було нараховано на суму заборгованості неустойку.

У зв'язку з неналежним виконанням КП «УЖКГ» прийнятих на себе зобов'язань за вищевказаними договорами, у позивача утворилась заборгованість перед відповідачем.

Факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем визнається сторонами та не підлягає доказуванню в силу положень частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.10.2017 позивач звернувся до відповідача з листом №01.04-35/1301 із пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Однак, листом від 01.12.2017 відповідач повідомив про відмову в укладенні договору про реструктуризацію у зв'язку з порушенням справи про банкрутство позивача.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог КП «УЖКГ» у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VІІІ від 03.11.2016, який набрав чинності 30.11.2016, законодавцем визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За змістом статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що КП «УЖКГ» за основними видами діяльності здійснює виробництво теплової енергії, надає послуги з опалення та постачання гарячої води, централізоване водопостачання та водовідведення споживача міста Славутич, тобто являється теплопостачальною та теплогенеруючою організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання».

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (частина 1 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі, Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Судом встановлено, що позивача включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, що підтверджується Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №279 від 25.10.2017, Додатком до Наказу №279 від 25.10.2017 та Повідомленням про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Розмір кредиторської заборгованості позивача, що підлягає врегулюванню згідно з Законом, становить 74 719 142,33 грн., обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних 13 843 352,10 грн. (Додаток до Наказу №279 від 25.10.2017).

З огляду на включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, позивач належить до кола суб'єктів, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Статтею 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначено порядок реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.

Так, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону (частини 2, 3 статті 5 Закону).

Частиною 7 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» встановлено, що типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Таким чином, Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» покладає на позивача та відповідача обов'язок укласти договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом від 25.10.2017 №01.04-35/1301 з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», однак відповідач укладати договір відмовився, мотивуючи це тим, що питання погашення кредиторської заборгованості позивача повинні розглядатися в межах справи про банкрутство позивача №911/378/17, що перебуває у провадженні Господарського суду Київської області, оскільки, на думку відповідача, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів вважає вказані заперечення відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальним по відношенню до інших законодавчих актів, які регулюють діяльність суб'єктів господарювання, у тому числі в частині правового регулювання договірних зобов'язань, однак при цьому його положення є загальними та не враховують специфіки окремих видів зобов'язань.

Зокрема, відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії регулюються саме Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (стаття 2 вказаного Закону).

При цьому, як вірно вказує позивач, саме Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є спеціальним по відношенню до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визначає процедуру врегулювання спеціального виду заборгованості - заборгованості за спожитий природний газ і виключно для окремих категорій боржників - теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. При цьому вказаний Закон жодним чином не стосується правовідносин з погашення (врегулювання) заборгованості за іншими грошовими зобов'язаннями, які є предметом регулювання Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, застосування передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» процедури врегулювання заборгованості не суперечить Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а наявність справи про банкрутство позивача не виключає застосування процедури врегулювання заборгованості, передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, договір може бути укладений за рішенням суду, проте, лише у випадку існування норм закону, що передбачають обов'язковість укладення такого договору.

Відповідно до частини 3 статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до частини 7 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 29.03.2017 № 222.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у відповідача в силу положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» обов'язку укласти з позивачем договір про реструктуризацію заборгованості.

Укладення такого договору є обов'язковим для сторін в силу положень статей 1, 3, 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відтак, відмова відповідача від укладення договору, викладена в листі від 01.12.2017 є протиправною з огляду на те, що суперечить вищенаведеним положенням Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Посилання скаржника на те, що частиною 4 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено обов'язкову вимогу, виконання якої є необхідною умовою для укладення договору реструктуризації, а саме - наявність відповідної гарантії виконання зобов'язання теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості шляхом прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, яка у позивача відсутня, не приймаються судом до уваги, оскільки дана обставина не вказувалась відповідачем у листі від 01.12.2017 як підстава для відмови в укладенні спірного договору. Водночас, ні диспозиція частини 4 статті 5 вказаного Закону, ні жодна інша його стаття не вказують, що відсутність відповідної гарантії може бути підставою для відмови в укладенні відповідного договору про реструктуризацію. Крім того, зі змісту вказаної статті не вбачається, що прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування має бути здійснене до укладення такого договору.

Як уже зазначалося, частиною 3 статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» встановлено, що на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

На реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості (частина 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»).

Відтак, оскільки відповідач, порушуючи право позивача на реструктуризацію основного боргу, своїми діями порушив право КП «УЖКГ» на подальше не нарахування неустойки, інфляційних втрат, процентів річних, нарахування відповідачем неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в сумі 13 843 352,10 грн. на заборгованість позивача, що підлягає реструктуризації, суперечить наведеним нормам Закону, а відтак підлягає списанню відповідачем.

Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Обов'язковість укладення договору про реструктуризацію заборгованості, встановлено, як уже зазначалося вище, Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а тому, враховуючи встановлену законом обов'язковість укладення договору про реструктуризацію заборгованості та протиправну відмову відповідача від його укладення суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/174/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/174/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/174/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді К.В. Тарасенко

Б.В. Отрюх