Рішення № 76444497, 04.09.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 Справа №914/547/18

м. Львів

За позовом: Приватного підприємства «Тедекс Мастила Україна», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Король Богдан Михайлович, м. Новий Розділ, Львівська область

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «МИХАЛИЧ І КО», смт. Вороновиця, Вінницька область

про стягнення збитків у розмірі 19 312, 50 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Забора

Представники:

Від позивача: Біла О. В.

Від відповідача: Тибінка В. Я.

Від третьої особи: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Приватним підприємством "Тедекс Мастила Україна", м. Львів до Фізичної особи-підприємця Король Богдан Михайлович, м. Новий Розділ, Львівська область, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «МИХАЛИЧ І КО», смт. Вороновиця, Вінницька область про стягнення збитків у розмірі 19 312, 50 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2018р прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.04.2018р.

19.04.2018р. через службу діловодства господарського суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

24.04.2018р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.05.2018 р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

10.05.2018 р. позивачем через службу діловодства господарського суду подано відповідь на відзив, а відповідачем - заперечення.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2018р. вирішено здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 29.05.2018 р. Також вказаною ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне підприємство «Михалич і Ко».

22.05.2018 р. відповідачем - фізичною особою - підприємцем Королем Б.М. подано зустрічний позов до приватного підприємства «Тедекс Мастила Україна», третя особа - приватне підприємство «Михалич і Ко» про стягнення витрат в сумі 31567,96 грн., понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.05.2018 р. вказану зустрічну позовну заяву повернуто заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 07.06.2018р.

Для об'єктивного та всестороннього вирішення спору, 07.06.2018р. розгляд справи відкладався ухвалою суду, про що третій особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача скеровано ухвалу про повідомлення про судове засідання, в порядку ст.120 ГПК України.

Ухвалою від 07.08.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04.09.2018р.

В судове засідання 04.09.2018р. представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Ствердив, зокрема, що відповідно до умов замовлення №179 від 18.10.2016р. відповідачем здійснено організацію перевезення вантажу за маршрутом м. Томашов Мазовецький (РП) - м. Львів (Україна). Відповідно до CMR№552043 зазначено вагу вантажу брутто 21 666, 92 кг, яка не перевищує допустимі норми навантаження. Автомобіль, що виконував перевезення, було затримано митними органами РП за перевищення граничного навантаження на вісь автомобіля, а тому ПП «Тедекс Мастила Україна» передало перевізнику - ПП «Михалич і Ко» 2 500 польських злотих за розпискою від 26.10.2016р. для оплати штрафу. Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо організації перевезення вантажу, позивачу заподіяно збитки в сумі 2 500 польських злотих, що за курсом НБУ станом на 12.03.2018р. становить 19 312, 50 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, зазначених у запереченні та відзиві. Визнав, що на виконання замовлення №179 від 18.10.2016р. до договору надання транспортних послуг автомобільного перевезення №52 від 25.07.2014р. відповідачем здійснено організацію перевезення вантажу з пункту завантаження (м. Томашов, РП) до пункту розвантаження (м. Львів, Україна) через митний перехід Рава-Руська.

На виконання замовлення укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №65ЕП від 18.10.2016р. з ПП «Михалич і Ко», яке безпосередньо здійснювало перевезення вантажу. Замовленням №179 погоджено загальну вагу вантажу - 16 т, однак, у порушення цих умов, позивачем надано до завантаження 21 666, 92 кг вантажу, внаслідок чого відбулось перевищення допустимої загальної маси транспортного засобу, що було встановлено при проходженні митних процедур на пункті пропуску Гребенне (РП) працівниками митниці, та накладено на перевізника штраф в сумі 5 000 злотих. Зазначив, що вказаний штраф сплачено перевізником самостійно, що дало змогу без затримок продовжити перевезення вантажу. Відповідно до розписки від 26.10.2016 р., ОСОБА_4, діючи за відповідним дорученням в інтересах ПП «Михалич і Ко», отримав від директора замовника - ПП «Тедекс Мастила Україна» ОСОБА_5 2 500 польських злотих, що за курсом НБУ становить 16 750 грн. Таким чином, кошти були сплачені на підставі двосторонньої домовленості між ПП «Тедекс Мастила Україна» та ПП «Михалич і Ко». До цієї домовленості відповідач не долучався.

В січні 2017р. перевізник - ПП «Михалич і Ко» звернувся із позовом про відшкодування оплаченого штрафу за перевищення допустимого навантаження транспортного засобу. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2017р. у справі №914/38/17 позов задоволено частково, присуджено стягнути з ФОП Король Б.М. на користь ПП «Михалич і Ко» 17 500 грн. вартості наданих послуг перевезення, 31 567, 96 грн. відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду.

Таким чином, як зазначено представником відповідача, пов'язані із перевантаженням транспортного засобу та сплаченим внаслідок цього штрафом збитки ФОП Король Б.М. вже сплатив на виконання судового рішення. Також представник відповідача ствердив, що безпідставне надання директором позивача готівкових коштів третій особі не є такими втратами позивача, які мають компенсуватись шляхом відшкодування збитків з особи, яка не перебувала із ними у договірних відносинах, пов'язаних із передачею таких коштів. В позові просить відмовити.

Третя особа участі свого представника у судових засіданнях не забезпечила. Листом №79 від 24.05.2018р. повідомила про неможливість надання письмових пояснень, оскільки сторонами не надіслано останньому копії позовних матеріалів та відзиву, а також заявлено клопотання про розгляд справи без представника підприємства. Крім того, вказаним листом ПП «Михалич і Ко» стверджено, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017р. №914/38/17 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р. про присудження на користь ПП «Михалич і Ко» 50 429, 81 грн., така сума була сплачена боржником лише частково, в розмірі 49 067, 96 грн.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Король Богдан Михайлович (відповідач) зареєстрований як фізична особа-підприємець 20.05.2013р.; види діяльності - вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.04.2018р.

18.10.2016 р. між приватним підприємством «Михалич і Ко» (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, за договором - перевізник) та фізичною особою-підприємцем Королем Б.М. (відповідач, за договором - експедитор1) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 65ЕП, відповідно до п.1.1 якого перевізник зобов'язався доставити вантаж у відповідності до Заявки до місця призначення й видати його вантажоодержувачеві (вповноваженій особі вантажоодержувача) у відповідності до Заявки перевізника, а експедитор 1 зобов'язався оплатити встановлену плату за здійснене у відповідності до Заявки перевезення.

Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за фактично надані експедиторові 1 транспортні послуги здійснюються у національної валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника.

Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) стосовно перевезення, вказаного в Заявці з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу й митних органів.

Згідно п. 3.2 договору, підставою для здійснення оплати послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий перевізником в одному екземплярі, оригінал СМR по відповідній Заявці з відміткою вантажоодержувача про прийомку вантажу та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з експедитором 1 додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах експедитора 1 з метою виконання даного договору. Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після виконання вантажоперевезення. Ненадання перевізником вищевказаних документів дає право експедиторові 1 відмовити в здійсненні оплати до моменту надання відповідних документів.

У відповідності до Замовлення № 179 від 18.10.2016 р. ПП «Михалич і Ко» здійснило перевезення вантажу за маршрутом Томашов Мазовецький (Республіка Польща) - м. Львів (Україна). Вартість перевезення складає 18 500 грн. Вага вантажу в Замовлені зазначена 16 т.

При виконанні перевезення в міжнародному сполученні автомобілем підприємства «Михалич і Ко» DAF держ. номер НОМЕР_1 з напівпричепом держ. номер НОМЕР_2, що здійснювалося на підставі підписаного договору на транспортно-експедиційне обслуговування №65ЕП від 18.10.2016р., Замовлення № 179 від 18.10.2016р., за маршрутом Томашов - Мазовецький (Республіка Польща) - м. Львів (Україна), вул. Городоцька, 355, при проходженні митного контролю на пункті пропуску Гребенне (Республіка Польща) на приватне підприємство «Михалич і Ко» накладено штраф у розмірі 5 000 злотих на підставі того, що при зважуванні вага брутто завантаженого автомобіля згідно протоколу №00000134/W/2016 від 20.10.2016р. становить 40 140 кг, при допустимій нормі 40 000 кг.

Відповідно до платіжного доручення від 26.10.2016р., Приватним підприємством «Михалич і Ко» оплачено штраф у розмірі 5 000 злотих.

У зв'язку із неоплатою вартості послуг з перевезення та відмовою компенсувати суму сплаченого штрафу, ПП «Михалич і Ко» звернулось із позовом до фізичної особи - підприємця Короля Б.М.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2017р. у справі №914/38/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р., позов задоволено частково, присуджено стягнути з ФОП Король Б.М. на користь ПП «Михалич і Ко» 17 500 грн. вартості наданих послуг перевезення, 31 567, 96 грн. відшкодування за сплату штрафу за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду. Як вбачається з вказаного рішення, присуджуючи відшкодування суми штрафу суд виходив з того, що сторони перебувають між собою у договірних відносинах.

Пунктом 4.7. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №65ЕП від 18.10.2016р. визначено, що у випадку перевищення кількісних характеристик вантажу понад вказаних у Заявці, сторони визначають розмір викликаних цим додаткових доплат перевізникові. В тому числі, експедитор 1 відшкодовує перевізнику всі підтверджені документами суми штрафів і зборів за перевищення дозволеної загальної маси автопоїзду або дозволених навантажень на осі автопоїзду.

Відповідно до п.2.2.3 договору, перевізник зобов'язаний при завантаженні/вивантаженні звірити кількість і стан вантажу (якість тарної упаковки) завантаженого на транспортний засіб з кількістю і станом вантажу (якістю тарної упаковки), занесеним до товарно-транспортної накладної. Пломбування вантажного відсіку автомобіля не звільнює перевізника від відповідальності за відповідність фактичної кількості вантажних місць кількості, вказаній у супроводжуючих документах. За відсутності можливості перерахунку, у випадку розходження даних у супроводжуючих документах з фактичними або за наявності інших недоліків, виявлених при завантаженні (порушена упаковка, неналежне кріплення вантажу у вантажному відсіку, понаднормове навантаження та ін.), які можуть причинити додаткові витрати, а також пошкодження вантажу в процесі транспортування, перевізник зобов'язаний письмово, не залишаючи місця завантаження, сповістити про це експедитора, відправника і зробити необхідні обумовлені відмітки у всіх екземплярах СМR накладної.

Як вбачається з листа ПП «Михалич і Ко» №79 від 24.05.2018р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2017р. по справі №914/38/17 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р., ФОП Король Б.М. сплатив цю суму частково, в розмірі 49 067, 96 грн.

Таким чином, судовими рішеннями констатовано існування обов'язку ФОП Король Б.М. саме перед приватним підприємством «Михалич і Ко» відшкодувати збитки по сплаті штрафу в сумі 5 000 злотих.

У даній справі №914/547/18 позивач просить стягнути з ФОП Король Б.М. збитки у розмірі половини зазначеної суми - 2 500 злотих за те ж порушення, посилаючись на те, що половину суми штрафу було передано перевізникові - приватному підприємству «Михалич і Ко» саме ним.

Відповідно до розписки приватного підприємства «Михалич і Ко» від 26.10.2016р., вага транспортного засобу та напівпричепу з повними баками пального згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів становить 6 761 кг та 9 500 кг. При додаванні зазначеної у документах маси вантажу, загальна маса становить 37 927, 92 кг. Однак, під час проходження митного посту було проведено зважування, яким встановлено повну масу 40 140 кг при дозволених 40 000 кг. Працівниками митної служби РП складено протокол №00000134/W/2016, яким накладено штраф у сумі 5 000 злотих.

Оскільки сума є непомірно високою, прийнято рішення сплатити дану суму штрафу спільно та порівно. Для цього, директор ПП «Михалич і Ко» доручив представникові підприємства ОСОБА_4 отримати кошти від директора ПП «Тедекс Мастила Україна» ОСОБА_5 в сумі 2500 злотих. Розписка містить відмітку про фактичне отримання коштів 26.10.2016 р. у вказаній сумі.

ФОП Король Б.М. не фігурує серед сторін цих відносин. Розписка не містить посилання на обов'язок повернення цих коштів, містячи лише односторонній (ПП «Михалич і Ко») виклад суті домовленості між ним та ПП «Тедекс Мастила Україна» сплатити суму штрафу в рівних частках.

Позивач просить стягнути цю суму з ФОП Короля Б.М. в гривнях по курсу НБУ станом на 12.03.2018 р., що становить 19 312,50 грн..

Дослідивши матеріали справи, суд вважає ці позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Між сторонами у справі виникли господарські зобов'язання на підставі замовлення №179 від 18.10.2016 р. до договору надання транспортних послуг автомобільного перевезення №52 від 25.07.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Згідно ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній. Відповідно до ст. 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: а) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; б) зовнішній стан вантажу і його упаковки. Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених в пп. а п. 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов'язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов'язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній. Відправник має право вимагати перевірки перевізником ваги брутто вантажу або його кількості, вираженій в інших одиницях виміру. Він може також вимагати перевірки вмісту вантажних місць. Перевізник може вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з такою перевіркою. Результати перевірок включають у вантажну накладну.

У відповідності до п. 1 ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право, згідно ст. 932 ЦК України, залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Однак, судовими рішеннями у справі №914/38/17 не встановлено факту порушення зобов'язання залученим експедитором перевізником. Натомість, встановлено факт належного виконання ним зобов'язання. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Належних доказів порушення відповідачем своїх договірних обов'язків перед позивачем матеріали справи не містять. Встановлений судовими рішеннями факт порушення відповідачем своїх обов'язків перед безпосереднім перевізником не впливає на суть спірних відносин у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи, а саме, розписка від 26.10.2016р., свідчать, що договірні відносини по сплаті 2 500 злотих виникли між ПП «Тедекс Мастила Україна» та ПП «Михалич і Ко». Хоча розписка складена одноособово ПП «Михалич і Ко», вона містить відмітку про її виконання, - отримання від ПП «Тедекс Мастила Україна» коштів на умовах цієї розписки. Розписка не містить зобов'язання повернення коштів одержувачем. Зазначений правочин сторонами не оскаржувався.

Відповідач не є стороною вказаних відносин.

Таким чином, жодних обов'язків відповідача з даної розписки, у т.ч. повернення коштів, сплачених позивачем іншій особі, не вбачається.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

У матеріалах справи відсутні докази прямого причинового зв'язку між вчиненням адміністративного правопорушення - перевищення ваги автомобіля внаслідок винних дій експедитора та компенсацією позивачем перевізнику половини суми штрафу при тому, що законодавство покладає обов'язок по сплаті штрафу саме на порушника. Збитки за винні дії, що потягнули накладення зазначеного штрафу на перевізника у повному розмірі були присуджені судовим рішенням із відповідача на користь такого перевізника.

Стаття 61 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не порушено права чи охоронюваного законом інтересу позивача, відтак в позові слід відмовити повністю.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Рішення складено 14.09.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.