Рішення № 76444461, 12.09.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2018 Справа №914/1240/18

місто Львів

За позовом: Львівського національного аграрного університету,до відповідача:Державної інспекції сільського господарства в Львівській області,предмет позову: стягнення 35’563,07 грн.

Суддя ОСОБА_1Секретар судового засіданняОСОБА_2

Представники:позивача:ОСОБА_3 – довіреність №3 від 02.01.2018,відповідача:не з'явився.Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського національного аграрного університету до Державної інспекції сільського господарства в Львівській області про стягнення 35’563,07 грн. Ухвалою суду від 12.07.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 15.08.2018.

У судове засідання 15.08.2018 з'явились представники позивача. Представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив суду. Ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась судом на юридичну адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб –підприємців та громадських формувань: 79000, місто Львів, проспект В'ячеслава Чорновола, 57. Однак поштове повідомлення повернулось до суду у зв'язку з його неврученням відповідачу. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив відкласти судове засідання на 12.09.2018

У судове засідання 12.09.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив суду. Ухвала-виклик відповідача в судове засідання від 15.08.2018 також була повернута відділенням поштового зв'язку на адресу суду.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відповідач перебуває в стані припинення. Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №447 від 30.06.2015 "Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства" Державну інспекцію сільського господарства в Львівській області ліквідовано, однак, установлено, що територіальні органи, які ліквідуються, продовжують виконання своїх функцій і повноважень до їх передачі відповідним органам виконавчої влади.

Таким чином, оскільки, відомості про припинення відповідача не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, відповідач продовжує виконання своїх функцій і повноважень.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на вищезазначене, а також відсутність підстав, передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

Аргументи сторін.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення договору про надання місця стоянки для автомобіля не оплатив позивачу 14'000,00 грн. орендної плати. Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 1'584,80 грн. інфляційних втрат, 352,11 грн. – 3% річних, 3'064,66 грн. пені та 16'561,50 грн. неустойки за затримку звільнення місця стоянки.

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Між сторонами у справі 01.11.2017 укладено договір №58 про надання місця для стоянки автомобіля (далі – Договір) (а.с. 15). Відповідно до пунктів 1.1 та 2.2.2 Договору виконавець (позивач у справі) надає замовнику (відповідач у справі) на своїй території за адресою: вулиця Шевченка, 9, місто Дубляни, Жовківського району, Львівської області, місце для стоянки автомобіля: Ланос – 2 штуки; ЗАЗ – Таврія – 8 штук, ІЖ – Москвич – 1 штука; ВАЗ – 2107 – 1 штука; ЗАЗ – Таврія, а замовник за це здійснює виконавцеві оплату на умовах та в розмірі, що визначені Договором. Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити виконавцеві кошти за надання стоянки для автомобіля у розмірі 14'000,00 грн. на поточний рахунок виконавця, вказаний в Договорі, не пізніше ніж за 3 дні до початку періоду, протягом якого здійснюватиметься стоянка. Пунктом 5.1 Договору встановлено, що відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України цей Договір вступає в дію 01.03.2017 і діє до 31.12.2017.

В акті від 05.02.2018 (а.с. 32) комісія позивача підтвердила перебування транспортних засобів (Део-Ланос – 2 штуки, ЗАЗ-Таврія – 8 штук, ВАЗ-2017 – 1 штука, ІЖ-Москвич – 1 штука) на місці для здійснення стоянки автомобілів по вулиці Шевченка, 9 у місті Дубляни, відповідно до умов Договору.

В акті від 01.06.2018 (а.с. 34) комісія позивача підтвердила перебування транспортних засобів (Део-Ланос – 2 штуки, ЗАЗ-Таврія – 8 штук, ВАЗ-2017 – 1 штука, ІЖ-Москвич – 1 штука) на місці для здійснення стоянки автомобілів по вулиці Шевченка, 9 у місті Дубляни, відповідно до умов Договору.

В акті від 10.09.2018 (а.с. 33) комісія позивача підтвердила перебування транспортних засобів (Део-Ланос – 2 штуки, ЗАЗ-Таврія – 8 штук, ВАЗ-2017 – 1 штука, ІЖ-Москвич – 1 штука) на місці для здійснення стоянки автомобілів по вулиці Шевченка, 9 у місті Дубляни, відповідно до умов Договору.

В матеріалах справи наявні фотографії автомобілів відповідача на стоянці позивача (а.с. 35-40).

Оцінка суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з оренди на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За загальним правилом договір набуває чинності з моменту його укладення, проте сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення. Зазначене положення закріплене частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Так, сторони обумовили в Договорі, що він вступає в дію 01.03.2017 і діє до 31.12.2017.

Стаття 765 Цивільного кодексу України встановлює, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Договором не встановлено строку передачі місця для стоянки автомобіля. Однак, як вже зазначено судом, сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.03.2017. Таким чином, сторони підтвердили факт існування між ними орендних відносин з 01.03.2017, а, отже, суд вважає встановленим факт передачі позивачем місця для стоянки автомобілів відповідачу та факт користування відповідачем таким місцем.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Так, відповідно до пункту 2.2.2 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплати виконавцеві кошти за надання стоянки для автомобіля у розмірі 14'000,00 грн. на поточний рахунок виконавця, вказаний в Договорі, не пізніше ніж за 3 дні до початку періоду протягом якого здійснюватиметься стоянка. Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення 14'000,00 грн. орендної плати є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 2.2.5 Договору замовник зобов'язаний після закінчення або припинення дії Договору власними силами та власними коштами звільнити місце для автостоянки, шляхом виїзду автомобіля або його транспортування із території виконавця. На підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що відповідач не звільнив місце для автостоянки на час розгляду справи.

Згідно з пунктом 3.1.3 Договору у разі затримки звільнення місця стоянки відповідно до пункту 2.2.3 Договору замовник оплачує виконавцеві неустойку в розмірі подвійної плати, визначеної в пункті 2.2.2 Договору пропорційно за кожен день затримки протягом всього часу затримки.

Здійснивши перевірку розрахунку заявленої позивачем до стягнення суми неустойки, суд дійшов висновку про наявність в такому певних неточностей. Зокрема, суд брав до уваги положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Зважаючи на те, що обов'язок відповідача звільнити місце автостоянки виник 31.12.2017 – вихідний день, а також те, що 01.01.2018 був святковим днем, то нарахування неустойки слід починати з 02.01.2018. Таким чином, до стягнення підлягає 16'470,00 грн. неустойки за затримку звільнення місця стоянки.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частина 1 статті 546 та стаття 547 Цивільного кодексу України встановлюють, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Додатково, правовідносини щодо нарахування пені за порушення грошових зобов’язань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Так, статтею 1 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положення Договору не передбачають можливість нарахування пені на суму орендної плати. Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення пені є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на ту обставину, що Договір було укладено сторонами 01.11.2017, нарахування 3% річних та інфляційних втрат не може здійснюватись за період, що передував його укладенню, зокрема з 01.03.2017. Окрім того 02.11.2017 та 03.11.2017 були вихідними днями. Таким чином, беручи до уваги положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, початком нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 04.11.2017. З цих причини суд здійснив перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів14000.0004.11.2017 - 31.12.2017583 %66.74Таким чином, в межах заявлених позивачем періодів, до стягнення підлягає 66,74 грн. 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ04.11.2017 - 31.12.201714000.001.019267.26Таким чином, в межах заявлених позивачем періодів, до стягнення підлягає 267,26 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Відтак, на позивача покладається 1’ 526,24 грн. витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 13, 73, 74, 81, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Львівській області (юридична адреса: 79020, місто Львів, проспект В. Чорновола, будинок 57; ідентифікаційний код 38057289) на користь Львівського національного аграрного університету ( юридична адреса: 80381, Львівська область, Жовківський район, місто Дубляни, вулиця Володимира Великого, будинок 1; ідентифікаційний код 00493735) 14’ 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. орендної плати, 16’ 470 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп. неустойки, 66 (шістдесят шість) грн. 74 коп. – 3% річних, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 26 коп. інфляційних втрат та 1’ 526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 24 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 14.09.2018.

Суддя Рим Т.Я.