Рішення № 76444207, 14.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2018

Справа № 910/9222/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОГАЛЬВАНІЧНИЙ ЗАВОД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМАКС ЛТД"

про стягнення 115809,17 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОГАЛЬВАНІЧНИЙ ЗАВОД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМАКС ЛТД" про стягнення 115809,17 грн., з яких: заборгованість у сумі 52983,72 грн., пеня у сумі 54987,84 грн., 3% річних у сумі 1367,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6470,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором №14 оренди нежитлових приміщень від 05.01.2015 в частині своєчасної та у повному обсязі здійснення орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 17.07.2018, яка повернута на адресу суду поштовим відділенням зв’язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОГАЛЬВАНІЧНИЙ ЗАВОД" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛМАКС ЛТД" (орендар, відповідач) був укладений договір № 14 оренди нежитлових приміщень (надалі – договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 98 кв.м для використання під склад, (далі-приміщення або об'єкт оренди, що знаходиться на території Бізнес парку), за адресою: 03062, м. Київ. пр. Перемоги, 67.

Приміщення передається орендарю в оренду з інженерними та іншими технічними комунікаціями відповідно до умов цього договору. Передача приміщення орендареві оформляється Актом прийняття-здачі (Додаток В), підписаним сторонами цього договору.

На виконання умов договору згідно з Актом приймання-передачі (Додаток Б до договору), 06 січня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 98 кв.м., яке розташоване за адресою: 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67 .

У відповідності до п. 3.1. договору, розмір орендної плати за користування 1 кв.м. приміщення за місяць складає 53,78 грн. включаючи ПДВ. Орендна плата починає нараховуватись з дати передачі приміщення в оренду згідно з Актом прийняття-здачі.

Згідно із п. 3.2. договору, встановлену орендну плату, відшкодування вартості комунальних послуг та сплату вартості інших послуг, передбачених договором, за поточний місяць, орендар зобов’язується перераховувати на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця. Розмір відшкодування орендарем вартості комунальних послуг за поточний місяць визначається виходячи з розміру фактичного споживання енергоносіїв у поточному місяці або за його відсутності – розрахунково. У наступному місяці орендодавець здійснює коригування розміру відшкодування вартості комунальних послуг, виходячи з розмірі фактичного споживання енергоносіїв орендарем у поточному місяці, визначених відповідно до розділу 4 договору.

Відповідно до п. 3.4. договору, орендар має щомісячно отримувати у орендодавця рахунок-фактуру та оплату орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплату вартості інших послуг, передбачених договором.

Не отримання рахунку-фактури не є підставою звільнення орендаря від сплати орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 4.10. договору, орендар сплачує орендодавцю вартість експлуатаційних послуг. Вартість експлуатаційних послуг складає 4,86 грн., включаючи ПДВ, в місяць з одного квадратного метра орендованого приміщення.

Орендар відшкодовує орендодавцю вартість використаної холодної води та скинутих стоків за відпускними тарифами ВАТ "АК"Київводоканал" (п. 4.4. договору).

Орендар відшкодовує орендодавцю вартість спожитої теплової енергії за відпускними тарифами АК "Київенсрго" (п. 4.5. договору).

В пункті 5.2. договору сторони погодили, що у разі повного або часткового ненадходження коштів (орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором) на поточний рахунок орендодавця до вказаного у договорі строку, орендар сплачує штраф у розмірі: 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочки при надходженні коштів з 11 по 25 число поточного місяця; денної орендної плати за кожен день прострочки по день фактичної сплати, виходячи від суми прострочених платежів, при надходженні коштів після 25 числа поточного місяця.

У відповідності до п. 9.1. договору у редакції додаткової угоди від 12.11.2016 договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 30 листопада 2017року включно.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання послуг, у період з січня 2015 року по травень 2017 року загальна сума орендних платежів по договору №14 оренди нежитлових приміщень від 05.01.2015 становить 204 453,10 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату орендних платежів у розмірі 151469,38 грн., у зв’язку із чим заборгованість відповідача за розрахунком позивача становить 52 983,72 грн. (204 453,10 грн. - 151 469,38 грн.).

У зв’язку із простроченням грошового зобов’язання, позивачем нараховані пеня у сумі 54987,84 грн., 3% річних у сумі 1367,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6470,19 грн., нараховані за період з 11.05.2017 по 20.03.2018.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з січня 2015 року по травень 2017 року відповідач користувався нежитловим приміщенням загальною площею 98 кв.м для використання під склад, що знаходиться за адресою: 03062, м. Київ. пр. Перемоги, 67.

За розрахунком позивача за період січня 2015 року по травень 2017 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 52 983,72 грн. зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доказів в спростування заборгованості по договору №14 оренди нежитлових приміщень від 05.01.2015 в загальному розмірі 52 983,72 грн. відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання з оплати орендних платежів на виконання договору №14 оренди нежитлових приміщень від 05.01.2015 у розмірі 52 983,72 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 52 983,72 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 54987,84 грн., нараховану за період з 11.05.2017 по 20.03.2018 та 3% річних у сумі 1367,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6470,19 грн., нараховані за період з 11.05.2017 по 20.03.2018.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 5.2. договору сторони погодили, що у разі повного або часткового ненадходження коштів (орендної плати, відшкодування вартості комунальних та сплати вартості інших послуг, передбачених договором) на поточний рахунок позивача до вказаного у договорі строку, відповідач сплачує штраф у розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожен день прострочки при надходженні коштів з 11 по 25 число поточного місяця.

Проаналізувавши зміст наведеного пункту договору. враховуючи наведені приписи законодавства, судом встановлено, що за прострочення оплати орендних платежів сторонами погоджено відповідальність у вигляді пені.

Нарахування штрафу (пені) здійснено позивачем за загальний період з 11.05.2017 по 20.03.2018.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

За змістом пункту 5.2. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за надані послуги за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені має здійснюватись за період з 11.05.2017 по 10.11.2017.

Здійснивши перерахунок пені за період з 11.05.2017 по 10.11.2017 за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 48745,02 грн., у зв’язку із чим вимоги у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов’язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 1367,42 грн. та інфляційних втрат у сумі 6470,19 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОГАЛЬВАНІЧНИЙ ЗАВОД" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМАКС ЛТД" (03062, М.КИЇВ, СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОН, ПРОСП. ПЕРЕМОГИ, БУДИНОК 67, КОРПУС 1, ідентифікаційний код 38205962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОГАЛЬВАНІЧНИЙ ЗАВОД" (03062, М.КИЇВ, СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОН, ПРОСП.ПЕРЕМОГИ, БУДИНОК 67, ідентифікаційний код 24581125) заборгованість у сумі 52983,72 грн., пеню у сумі 48745,02 грн., 3% річних у сумі 1367,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 6470,19 грн. та судовий збір у розмірі 1667,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.09.2018.

Суддя О.В. Гулевець