Рішення № 76444037, 04.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018Справа № 910/14693/17Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 99000,01 грн.

Представники:

від позивача: Некряч А.В.

від відповідача: Лисенко Д.В., Басюк Б.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 99000,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті №016257/4610/0000004 від 26.08.2016 перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0490253 та на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 99000,01 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 11.05.2018 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/14693/17 - скасовано, справу №910/14693/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/14693/17 передано судді Картавцевій Ю.В.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 суд ухвалив: прийняти справу № 910/14693/17 до розгляду, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 17.07.2018.

16.07.2018 відділом діловодства суду від відповідача отримано відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що водій автомобіля, з вини якого трапилось ДТП,не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу, у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якого застрахована за полісом, а відповідач не несе майнову відповідальність перед третіми особами за завдану такою особою шкоду.

У підготовче засідання 17.07.2018 з'явився представник відповідача. Представник позивача у підготовче засідання не з'явився, про поважність причин неявки не повідомив, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 17.07.2018 оголошено перерву до 07.08.2018.

30.07.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач вказує, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду; Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містить обмежень або підстав для відмови у відшкодуванні шкоди потерпілому, якщо забезпечений транспортний засіб був ввезений на територію України іншою особою.

03.08.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими відповідач вказує, що в силу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не вправі відмовити страхувальнику в укладенні договору страхування цивільно-правової відповідальності.

У підготовче засідання 07.08.2018 прибули представники сторін.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 07.08.2018 судом встановлено, що судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2018.

У судове засідання 04.09.2018 прибули представники сторін. Представник позивача підтримав позов, представники відповідача проти позову заперечили.

У судовому засіданні 04.09.2018 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2016 між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір страхування наземного транспорту "КАСКО" №016257/4610/0000004, об'єктом якого визначено транспортний засіб "Пежо", державний номер НОМЕР_1.

03.04.2017 у місті Одеса відбулося зіткнення автомобіля "Пежо", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_7.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 04.05.2017 у справі № 522/6981/17 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 Правил дорожнього руху. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 124 КУпАП України.

До позивача звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого майна, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до умов договору страхування, позивач на підставі страхового акту, здійснив 25.05.2017 виплату страхового відшкодування у розмірі 117 203,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 021277 від 25.05.2017.

Відповідно до звіту №04-10 спеціаліста-товарознавця про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого внаслідок пошкодження автомобіля, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1 становить 128284,61 грн. за умови виконання всіх робіт на СТО «Адис-Авто» в м. Одеса; коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1 становить 0,00.

Відповідно до рахунку на оплату №СЧ-012295 від 05.05.2017 вартість робіт з відновлювального ремонту автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1 становить 122341,81 грн.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що відповідно до заяви №19737 про виплату страхового відшкодування позивач вимагав у відповідача сплатити страхове відшкодування у розмірі 117203,62 грн.

Направляючи дану справу на новий розгляду, Верховний Суд у постанові від 11.05.2018 зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки запереченням відповідача та не досліджено обставин щодо правомірності володіння ОСОБА_7 забезпеченим транспортним засобом, яким він керував під час скоєння ДТП, з урахуванням положень ч.4 ст.380 Митного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено шкоду застрахованому у позивача автомобілю "Пежо", державний номер НОМЕР_1 знаходився під керуванням ОСОБА_7.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/0490253).

Вина водія ОСОБА_7, який керував автомобілем «"БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Приморського районного суду міста Одеси від 04.05.2017.

Відповідно до п.1.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідач посилається на те, що транспортний засіб "БМВ 316" реєстраційний номер НОМЕР_2 ввезений на митну територію України у митному режимі "Тимчасове ввезення" на строк до одного року з метою особистого користування мешканцем Польщі ОСОБА_8, а отже відповідно до п.4 ст. 380 Митного кодексу України, водій ОСОБА_7 на час ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем вказаного транспортного засобу, у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом №АК/0490253.

Судом встановлено, що відповідно до листа Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби від 07.08.2017 №153/10/30-70-20-01-16 транспортний засіб "БМВ 316" реєстраційний номер НОМЕР_2 ввезений на митну територію України у митному режимі "Тимчасове ввезення" на строк до одного року з метою особистого користування мешканцем Польщі ОСОБА_8.

Відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Судом встановлено, що страхувальником за полісом №АК/0490253 є ОСОБА_6

Судом встановлено, що на веб-сайті відповідача міститься інформація, що для укладання договору ОСЦПВ необхідно надати такі документи:паспорт громадянина/свідоцтво про реєстрацію юридичної особи;ідентифікаційний код фізичної особи/свідоцтво про реєстрацію юридичної особи;посвідчення водія;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;у випадку, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому державному технічному контролю - документ, що підтверджує проходження такого контролю (протокол перевірки технічного стану, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України);для пільгових категорій населення - посвідчення учасника війни, інваліда ІІ групи, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до І та ІІ категорій, пенсійне посвідчення.

Так, відповідач заявляє що ОСОБА_7, який керував автомобілем "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2, в момент ДТП володів неправомірно, оскільки вказаний автомобіль було ввезено на територію України року мешканцем Польщі ОСОБА_8 виключно з метою особистого користування в силу ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України, водночас, як встановлено судом, страхувальником за полісом №АК/0490253, яким застраховано відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2 будь-якою особою є ОСОБА_6, тобто особа, відмінна від тієї, яка здійснила ввезення даного автомобіля на територію України (ОСОБА_8).

За таких обставин, відповідач, укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АК/0490253, з умовами щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, який є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язання сторонами.

За наведених обставин, суд вважає, що відповідач не вправі посилатись на обставини відмінності особи, що ввезла автомобіль на територію України для виключно власного використання як підстави зазначати про те, що водій автомобіля "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_2, який керував автомобілем у момент ДТП, не є особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом №АК/0490253.

Крім того, суд зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Суд наголошує на тому, що суду не надано доказів визнання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/0490253) недійсним.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АК/0490253), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_7 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/0490253) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000, 00 грн., франшиза - 999,99 грн. Наведені відомості підтверджуються Інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АК/0490253 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100000, 00 грн., франшизу у розмірі 999,99 грн., розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 117203,62 грн., то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 99000,01 грн. підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача, судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код: 20033533) грошові кошти у розмірі 99000 (дев'яносто дев'ять тисяч) грн. 01 коп., судовий збір за подання позову у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.09.2018

Суддя Ю.В. Картавцева