Ухвала суду № 76443611, 13.09.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

_________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" вересня 2018 р. Справа № 906/1349/15.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" від 27.08.2018 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" АТ "ФК "Чорноморець" (м.Одеса)

про стягнення 326573815,02 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача: ОСОБА_1 - довіреність №230318/2 від 23.03.2018;

від боржника (заявника): не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.11.2015 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" було задовольнити частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - комплекс - люкс" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" 226975600,00грн. заборгованості за кредитом; 30557756,10грн. заборгованості за відсотками; 54982814,02грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 5634574,84грн пені за несвоєчасну сплату процентів. У стягненні 5260859,06грн процентів, 1689334,28грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 1472876,72грн пені за несвоєчасну сплату процентів відмовлено.

03.12.2015 на виконання рішення були видані відповідні накази.

03.09.2018 на адресу суду від ТОВ ""Техно-комплекс-люкс" надійшла заява від 27.08.2018 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №906/1349/15.

03.09.2018 вищевказану заяву ТОВ "Техно-комплекс-люкс" від 27.08.2018 судом було прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 13.09.2018 о 14:30.

11.09.2018 від АТ "Імексбанк" до суду надійшло заперечення на заяву ТОВ "Техно-комплекс-люкс" щодо визнання наказу у справі № 906/1349/15 таким, що не підлягає задоволенню.

Представник заявника в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

В засіданні суду представник стягувача щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заперечив з підстав, викладених у запереченні на заяву ТОВ "Техно-Комплект-Люкс" від 11.09.2018.

Зокрема зазначив, що: - згідно пунктів 3.1.8 та 5.4 Іпотечного договору, у випадку, якщо суми від продажу предмета іпотеки не достатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає за рахунок іншого майна боржника; відповідно до п. 9.2 цього ж Договору, при частковому виконанні основного зобов'язання предмет іпотеки зберігається у повному обсязі; - 19.03.2018 було зареєстровано за стягувачем право власності на предмет іпотеки, врезультаті звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, тому зобов'язання боржника залишилися не погашеними; - звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, у випадку не повного погашення вимог кредитора, не позбавляє останнього права на задоволення своїх вимог будь-яким іншим чином, у тому числі шляхом звернення стягнення на інше іпотечне майно; - положення ч.4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" не вказують на визнання основного зобов'язання припиненим, оскільки такі підстави визначені ст. 598 ЦК України; - ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" не містить положень про припинення іпотечного договору у зв'язку з позасудовим зверненням стягнення; - положення ч.4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку" не поширюються на правовідносини, що виникли у даному випадку, оскільки зобов'язання за договором кредитної лінії не припинилося, а вартості набутого банком у власність предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу у повному обсязі; - доказів погашення кредитного договору саме боржника суду не надано; - рішення судів, на які зсилається заявник не встановлюють преюдиціальні обставини для даної справи, зокрема з тих підстав, що склад учасників справи є відмінним; - предметом розгляду наведених заявником справ у господарському суді Одеської області були події 2017 року, а не 2018; - заява боржника фактично спонукає суд до повторного розгляду справи по суті; - оскільки відсутні підстави вважати зобов'язання позичальника припиненими, тому відсутні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В усному порядку представник стягувача зазначив, що боржнику не було направлено повідомлення, у встановленому ст. 35 ЗУ "Про іпотеку" порядку, оскільки останнє повернулося без вручення адресату. Також наголосив на тому, що згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. у справі №918/359/17 було встановлено факт погашення заборгованості за кредитними договорами лише чотирьох боржників, до яких ТОВ "Техно-комплекс-люкс" не належить. Пояснив, що задоволення вимог кредитора у повному обсязі за рахунок предмета іпотеки стало не можливим в результаті завищення його вартості під час укладення договору іпотеки.

Розглянувши заяву ТОВ "Техно-комплекс-люкс" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню від 27.08.2018, заслухавши пояснення представника стягувача, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість заяви, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як встановлено господарським судом, заборгованість, рішення щодо стягнення якої прийнято господарським судом Житомирської області 10.11.2015 у справі №906/1349/15, виникла у ТОВ "Техно-комплекс-люкс" у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014 щодо повної та своєчасної сплати кредитних платежів та відсотків за користування кредитом.

При цьому 25.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (Іпотекодержатель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір (з майновим поручителем), яким забезпечено вимоги Іпотекодержателя за 41 кредитним договором, серед яких зокрема, кредитний договір про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014 з додатковою угодою №3 від 13.10.2014, укладений між Іпотекодержателем та ТОВ "Техно-комплекс-люкс" стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісії, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання).

Відповідно до п.1.3 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289,00 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, та розташовані на земельній ділянці, площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", згідно договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП "ЦДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010р. №041050500068. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", серії САЕ №538874, виданого 30.08.2011р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради, на підставі сертифікату, виданого інспекцією ДАБК в Одеській області від 22.08.2011р., серії ОД №16511031802; замість витягу про державну реєстрацію прав на об'єкт незавершеного будівництва, на підставі договору оренди землі від 20.09.2010р., зареєстрованого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 19.10.2010р., номер запису: 31 в кн.:1нс-52, право власності на який зареєстровано 08.09.2011р. Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості" в книзі 106неж-61, номер запису 6480, реєстраційний номер - 34579343. 06.02.0013р. право власності на вищевказаний Предмет іпотеки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №324541 від 06.02.2013.

Згідно з п.1.4 іпотечного договору, оціночна вартість вищевказаного предмета іпотеки, згідно Висновку №112014/7-1, складеного 20.11.2014 експертом-оцінювачем ТОВ "Аппрайзер", становить 7 800 000 000 грн.

Відповідно до п.3.1.7 іпотечного договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках передбачених п.3.1.6 цього договору, реалізувавши його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог Іпотекодержателя і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки.

Пунктом 3.1.8 іпотечного договору передбачено, що у випадках, коли суми від продажу Предмета іпотеки, та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна.

Згідно з п.6.1 іпотечного договору, даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом:

- продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Цим договором Іпотекодавець (майновий поручитель) уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодержателя довідки та документи, які необхідні для підготовки Предмета іпотеки до продажу (витяги з реєстру обтяжень, довідку з Бюро технічної інвентаризації інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу Предмету іпотеки. У разі продажу Предмета іпотеки Іпотекодавець (майновий поручитель) доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя та заборгованості за кредитним договором. Якщо предмет іпотеки буде продано на суму більшу, ніж сума заборгованості та витрат Іпотекодержателя, залишок грошових коштів від його продажу Іпотекодержатель повертає Іпотекодавцю (майновому поручителю);

- прийняття предмета іпотеки у власність в порядку, визначеному ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п.6.2 іпотечного договору це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно з п.7.1 іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів/угод до нього.

У вимозі про усунення порушень в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку" від 05.04.2017р. за №856 АТ "Імексбанк" вимагав від відповідача та ПрАТ "ФК "Чорноморець" у тридцятиденний строк виконати порушене зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014 з наступними змінами та доповненнями до нього, та сплатити заборгованість, яка станом на 01.03.2017 становить: 443994888,69грн, у тому числі заборгованість за кредитом 226975600,00грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 98613123,95 грн., а також штрафні санкції 118406164,74 грн. за визначеними реквізитами.

Також у вимозі попереджено, що у разі невиконання у тридцяти денний строк порушеного зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014, з наступними змінами та доповненнями до нього, та несплати зазначеної заборгованості, Банк зверне стягнення на предмет іпотеки: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, та належить АТ "ФК "Чорноморець", шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №117869361 від 21.03.2018р. Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" набуло право власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., відображених у технічному паспорті від 07.11.2012р., що знаходяться за адресою:и м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20. Дата державної реєстрації 19.03.2018р. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40175986 від 19.03.2018р.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частинами 1,3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Як вказувалося вище, іпотечний договір від 25.12.2014р. містить іпотечне застереження у п.6.1 договору, яке визначено сторонами як договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Цим іпотечним застереженням сторонами передбачено право Банку на звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку, визначеному ст.37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач, скориставшись своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки набув право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" у позасудовому порядку, шляхом прийняття у власність нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Тобто, наведений у ЦК України перелік підстав припинення зобов'язання не є вичерпним, оскільки ч.1 ст. 598 цього кодексу відсилає до інших нормативних актів (зокрема спеціальних), які доповнюють законодавче регулювання даного питання.

Відповідно до ч. 4 ст.36 Закону України "Про іпотеку", після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Отже, законодавчо на іпотекодержателя покладено ризик недійсності будь-яких наступних вимог до боржника після завершення позасудового звернення стягнення.

При цьому умовами укладеного між сторонами іпотечного договору передбачено право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимог банку, лише у разі продажу предмету іпотеки. Таких положень, у разі прийняття предмету іпотеки у власність банку, іпотечний договір не містить.

Вказане також узгоджується з положеннями ч.4 ст.591 ЦК України, якою обумовлено, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином як положеннями чинного законодавства так і умовами іпотечного договору іпотекодержателю не надано права наступних вимог щодо виконання боржником зобов'язань за кредитним договором після прийняття у власність ПАТ "Імексбанк" предмета іпотеки, в порядку позасудового врегулювання.

За вказаного, господарський суд дійшов висновку, що ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення основного зобов'язання, яке було забезпечено іпотечним договором.

Водночас, відповідно до ст. 17 ЗУ "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі, зокрема, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги факт набуття Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" 19.03.2018 в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", які складаються з будівель загальною площею 80289,0 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., відображених у технічному паспорті від 07.11.2012, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, згідно з іпотечним договором від 25.12.2014., яким було забезпечено зокрема вимоги ТОВ "Техно-комплекс-люкс" щодо виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014 стосовно повернення кредиту, сплати процентів та неустойки, господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання ТОВ "Техно-комплекс-люкс" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014 є припиненими.

Тобто, заперечення стягувача в цій частині є безпідставними.

Водночас, господарський суд відхиляє доводи АТ «Імексбанк» в частині зсилання на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/359/17, як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, якою, як зазначає позивач, було встановлено факт погашення заборгованості за кредитними договорами лише чотирьох боржників, так як ТОВ "Техно-комплекс-люкс" не був учасником судового процесу при розгляді справи №918/359/17. Також суд враховує, в силу приписів ч. 7 ст. 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Крім того, суд бере до уваги, що іпотечний договір було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема зобов'язань ТОВ "Техно-комплекс-люкс" за кредитним договором № 18/14 від 25.04.2014 (із урахуванням додаткових угод). Забезпечення зобов'язань, визначених у договорі іпотеки 41 юридичної особи-боржника відбулося на рівних умовах, без встановлення будь-яких пріоритетів.

Твердження стягувача про те, що заявником ТОВ "Техно-комплекс-люкс" не було отримано вимогу про усунення порушення від 05.04.2017 № 856 та попередження про звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки вказані документи повернулися без вручення, суд відхиляє, зважаючи на те, що стягувачем було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення боржника в порядку ст. 35 ЗУ "Про іпотеку", що узгоджується з приписами Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.11.2011.

Зсилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 05.10.2015 у справі №903/313/15 також є безпідставними, оскільки обставини у цій справі є відмінними від обставин даної справи. Так, в процесі розгляду справи №903/313/15 судами було встановлено, що позасудова реалізація предмета іпотеки відбулась саме шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем, у той час як у даній справі - шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, враховуючи припинення зобов'язань відповідача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №18/14 від 25.04.2014, стягнення за яким було предметом спору у даній справі, господарський суд дійшов висновку, що наказ, виданий господарським судом Житомирської області від 25.04.2014 у справі №906/1349/15 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі - 226975600,00грн, 30557756,10грн. заборгованості за відсотками, 54982814,02грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5634574,84грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з припиненням обов'язку боржника.

Отже, заява ТОВ "Техно-комплекс-люкс" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню від 28.08.2018, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 233-234, 328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" від 27.08.2018 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

2. Визнати наказ господарського суду Житомирської області від 03.12.2015 у справі №906/1349/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-комплекс-люкс" на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК": 226975600,00грн. заборгованості за кредитом, 30557756,10грн. заборгованості за відсотками, 54982814,02грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5634574,84грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 256,257 ГПК України.

Ухвалу підписано 14.09.2018.

Суддя ОСОБА_3

Друк:

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек. з пов.).