Рішення № 76443583, 10.09.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2018 Справа № 905/1318/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональний експертно-технічний центр “Неопром” до Державного підприємства “Шахта ім. М.С.Сургая” про стягнення основного боргу, інфляційних збитків, 3% річних, пені, штрафу у загальному розмірі 77 450,33 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_1 ;

від відповідача –не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний експертно-технічний центр «Неопром» звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Шахта ім.Сургая» про стягнення заборгованості за договором про від 03.11.2017 № 77 у розмірі 65892,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань зі своєчасної сплати отриманих послуг за договором про навчання з питань охорони праці від 03.11.2017 № 77, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 65892,90 грн., яка складається із суми основного боргу – 65892,90 грн., інфляційні втрати – 527,14 грн., 3% річних – 487,43 грн., пеня – 5930,36 грн., штраф – 4612,50 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.07.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1318/18. Підготовче судове засідання призначено на 20.08.2018.

13.08.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить звільнити його від сплати пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат у визначених позивачем сумах, посилаючись на положення Закону України “ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 №1669-VII.

20.08.2018 ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 10.09.2018.

Заявою від 03.09.2018 відповідач просив розглянути справу за відсутності представника Державного підприємства «Шахта ім.Сургая».

В підготовчому засіданні 10.09.2018р. позивач надав заяву про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті в той самий день.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.09.2018р. закрито підготовче провадження у справі №905/1318/18 та призначено розгляд справи по суті на 10.09.2018р.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2017 між ТОВ «Міжрегіональний експертно-технічний центр «Неопром» та Державним підприємством «Шахта ім.Сургая» було укладено договір №77 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Позивач (Виконавець) зобов'язався за рахунок коштів Відповідача (Замовника) надати послуги з проходження працівниками підприємства психофізіологічної експертизи у кількості 1960 осіб загальною вартістю 164 522,49 грн. (п.1.1, 1.2, 3.1 Договору.).

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником послуг - 50% передоплати, 50% по факту виконання послуг після підписання сторонами Акту приймання наданих послуг на протязі 20 календарних днів. До рахунку додається Акт приймання наданих послуг, підписаний двома сторонами (п.4.1, 4.2 Договору)

За порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з якої допущено прострочення надання послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п.7.4.1 Договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а щодо виконання зобов’язань – до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідач здійснював оплату послуг за Договором №77 наступними платежами:

17.11.2017 – 80000 грн., 26.01.2018 – 2261 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями та не спростовується відповідачем.

На виконання умов Договору позивач надав ДП «Шахта ім.Сургая» послуги передбачені Договором, про що складено акт про здачі – прийняття виконаної роботи (послуги) від 12.03.2018 на суму 148154,10 грн. Цей акт підписаний посадовими особами Замовника та Виконавця, засвідчені печатками вказаних підприємств.

Залишок вартості наданих за Договором №77 послуг у розмірі 65892,90 грн. з урахуванням положень п.4.1 цього Договору мав бути сплачений Відповідачем у термін до 02.04.2018. Проте на час звернення позивача до суду та на час розгляду справи заборгованість не погашена.

Невиконання відповідачем умов договору про надання від 03.11.2017 № 77 стало підставою для звернення ТОВ «Міжрегіональний експертно-технічний центр «Неопром» до суду з вказаним позовом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

За змістом даної норми Цивільного кодексу України цей договір - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів факт виконання замовлених послуг відповідачу, та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми невиконаного відповідачем грошового зобов’язання у розмірі 65892,90 грн. за від 03.11.2017 № 77 підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Крім суми основного боргу позивачем пред’явлені до стягнення 3% річних в сумі 487,43 грн. та інфляційні нарахування в сумі 527,14 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на несвоєчасність внесення платежів за договором № 77 від 12.03.2018 позивачем донараховано інфляційні втрати за період з 03.04.2018 по 01.07.2018 в розмірі 527,14 грн.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку що обґрунтованим є період нарахування інфляційних втрат за період з 01.05.2018 по 30.06.2018, проте індекс інфляції в цей період складав 1,0. Отже сума інфляційних втрат за період з 01.05.2018 по 30.06.2018, та як наслідок, суд відмовляє Позивачу у задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних за визначений позивачем період (з 03.04.2018 по 01.07.2018) суд дійшов висновку, що він є арифметично вірними, отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім вимоги про стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, позивач просить стягнути пеню за період з 03.04.2018 по 01.07.2018 в розмірі 590,36 грн. та штраф у розмірі 7% на суму 4612,50 грн.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань №14 від 17.12.2013 визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок пені проведено позивачем з порушенням вимого Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 5524,17 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу у розмірі 7% від суми основного боргу (65892,90 грн.) суд дійшов висновку, що він є арифметично вірними, отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

У наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач просить звільнити його від сплати пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат у визначених позивачем сумах, посилаючись на положення Закону України “ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ” від 02.09.2014 №1669-VII.

Згідно ст.2 вказаного закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Отже, нормами вищенаведеного закону забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань виключно за кредитними договорами та договорами позики.

Договір від 03.11.2017 № 77 про надання послуг не відноситься до категорії договорів кредиту або позики.

Таким чином, нарахування пені, штрафу, інфляційних та 3% річних на суму боргу за надані за Договором №77 послуги не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний експертно-технічний центр «Неопром» звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Шахта ім.Сургая» про стягнення заборгованості за договором про від 03.11.2017 № 77 у розмірі 65892,90 грн. підлягають частковому задоволенню.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональний експертно-технічний центр “Неопром” до Державного підприємства “Шахта ім. М.С.Сургая” про стягнення основного боргу, інфляційних збитків, 3% річних, пені, штрафу у загальному розмірі 77 450,33 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Шахта ім. М.С.Сургая” (85670, м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональний експертно-технічний центр “Неопром” (03150, м.Київ, вул.. Предславинська, 12, офіс 196, код ЄДРПОУ 40567667):

- суму основного боргу 65892 грн.(шістдесят п’ять тисяч вісімсот дев’яносто дві) грн.90 коп.;

- 3 % річних у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 43 коп.;

- пеню у розмірі 5524 (п’ять тисяч п’ятсот двадцять чотири) грн. 17 коп.

- штраф у розмірі 4612 (чотири тисячі шістсот дванадцять) грн.50 коп..

- витрати по сплаті судового збору у розмірі 1740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 77коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 10 вересня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 13 вересня 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов