Рішення № 76443560, 11.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 м. ДніпроСправа № 904/1536/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNHSLON06918 від 28.10.2016 у розмірі 332 413 504,66 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 332 413 504,66 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № DNHSLON06918 від 28.10.2016 про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії щодо погашення заборгованості по кредиту, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у розмірі 311 545 150,17 грн. і суму заборгованості за відсотками у розмірі 20 868 354,49 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено її розгляд у підготовчому засіданні на 15.05.2018.

Ухвалою суду від 15.05.2018 підготовче засідання відкладено на 05.06.2018.

21.05.2018 від відповідача надійшов відзив на позов, а також клопотання про витребування у позивача доказів, а саме: оригіналів документів, доданих до позовної заяви.

05.06.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення проти клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 05.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 20.06.2018, витребувано у позивача оригінали документів, доданих до позовної заяви.

11.06.2018 від відповідача до суду надійшли:

- заперечення на відповідь на відзив;

- клопотання про призначення економічної експертизи.

20.06.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.2018.

03.07.2018 від позивача до суду надійшли:

- клопотання про продовження строку, встановлення додаткового строку для надання доказів та відкладення підготовчого засідання;

- заява про долучення оригіналів документів та їх повернення;

- письмові пояснення з урахуванням заперечень відповідача на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 03.07.2018 відкладено підготовче засідання на 16.07.2018.

Згідно з наказом Голови Господарського суду Дніпропетровської області № 576-В від 11.07.2018 суддя Петренко Н.Е. з 15 по 17 липня 2018 року перебувала у відрядженні. У зв'язку з цим підготовче засідання було призначено на 18.07.2018.

12.07.2018 від позивача до суду надійшли заперечення проти клопотання про призначення експертизи, а також заява про долучення оригіналів документів та їх повернення, а саме: оригіналу кредитного договору № DNHSLON06918 від 28.10.2016 та оригіналу договору про внесення змін від 13.12.2016 до кредитного договору №DNHSLON06918 від 28.10.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2018 у задоволенні клопотання відповідача про призначення економічної експертизи відмовлено. Закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 14.08.2018.

14.08.2018 від позивача до суду надійшла заява про зміну найменування сторони у справі. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 14.06.2018 здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", зміна повного найменування та зміна скороченого найменування, а саме: змінено найменування позивача - Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК". На підтвердження вищевикладеного позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 23693176 від 14.06.2018.

В судовому засіданні 14.08.2018 оголошено перерву до 11.09.2018.

11.09.2018 у судове засідання представник позивача не з’явився, був належним чином повідомлений про дату і час його проведення, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.08.2018 (арк.с. 234), 11.09.2018 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі свого представника. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.08.2018 (арк.с. 234). Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2018 замінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

В судовому засіданні, яке відбулося 11.09.2018, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) і Приватним акціонерним товариством "НАСІННЕВЕ" (далі - відповідач) укладений кредитний договір № DNHSLON06918 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1 цього договору з лімітом і на цілі, зазначені у п. А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов’язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни.

Пунктом А.2 ОСОБА_1 передбачено, що ліміт цього договору становить 320 000 000,00 грн. на реструктуризацію діючих кредитів, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на сплату судових витрат.

За умовами п. А.6 ОСОБА_1 за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 10,5% річних.

За змістом п. А.3 ОСОБА_1 термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до ОСОБА_1).

Платежі згідно з Графіком погашення кредиту підлягають оплаті в повному розмірі. Часткові платежі без попереднього узгодження з банком не допускаються. Платіж згідно з Графіком погашення кредиту вважається здійсненим у встановлений термін, якщо сума платежу в повному розмірі надійшла на рахунок у банку не пізніше дати, зазначеної в Графіку погашення кредиту (пункти 1, 2 Додатку № 1 до ОСОБА_1).

Згідно з п. А.7 ОСОБА_1 у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов’язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 10,5% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. А.8 ОСОБА_1 датою сплати процентів є 25-е число щоквартально, починаючи з 25.01.2017, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.

13.12.2016 між сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору №DNHSLON06918 від 28.10.2016 (далі - договір про внесення змін), яким зміст кредитного договору було викладено у новій редакції, та виключено умови щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання останнім зобов'язань за кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання кредитного договору; змінено строки нарахування неустойки за порушення умов договору та строки позовної давності; в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Як зазначає позивач, свої зобов’язання, передбачені п. 1.1 ОСОБА_1, банк виконав в повному обсязі згідно з випискою по рахункам № 20635050001252 (довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб’єктам господарювання), № 29093050156171 (інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку).

Посилаючись на умови пунктів 1, 2 Додатку № 1 до ОСОБА_1 позивач вказує, що 25.01.2018 відповідач повинен був сплатити 3 871 816,84 грн., однак він допустив прострочення чергової частини кредиту, що, на думку позивача дає йому право вимагати дострокового повернення всієї заборгованості та процентів за користування кредитом.

За твердженням позивача, в порядку досудового врегулювання спору він направив відповідачеві вимогу про дострокове повернення кредиту у 7-денний строк, яку відповідач отримав 14.02.2018, однак вимога залишена без задоволення.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 311 545 150,17 грн. і заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 20 868 354,49 грн., а всього - 332 413 504,66 грн.

21.05.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву (арк.с. 90-93), в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

По-перше, відповідач зазначив, що позивачем не доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем за ОСОБА_1, не надано жодних належних, допустимих доказів перерахування кредитних коштів на рахунки відповідача, зокрема, оригінали меморіальних ордерів, платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, платіжних вимог, розрахункових чеків, інших документів.

По-друге, за твердженням відповідача, відсутня попередня вимога на видачу кредиту, за відсутності якої банк не мав права на їх перерахування на виконання договору, тому перераховані гроші не є кредитними і не є предметом стягнення за позовом, а позовні вимоги є недоведеними у встановлений законом спосіб.

По-третє, щодо розрахунку заборгованості відповідач зазначив, що пунктом А.8 ОСОБА_1 передбачено, що датою сплати процентів є 25-е число щоквартально, починаючи з 25.01.2018 року, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього договору. Кварталом є періоди часу з 01 січня по 31 березня, з 1 квітня по 30 червня, з 1 липня по 30 вересня та з 1 жовтня по 31 грудня. Таким чином, на думку відповідача, платежі за договором повинні сплачуватись 25 березня, 25 червня, 25 вересня та 25 грудня, однак в розрахунку банку зазначені інші дати прострочення, тому такий розрахунок є неправильним.

Крім того, відповідач вказує на те, що розрахунок заборгованості за договором не містить детальної інформації про метод розрахунку відсотків, формулу та безпосередньо детальний розрахунок нарахувань, у зв'язку з чим він не може бути прийнятий в якості доказу у справі.

Не погодившись з доводами відповідача, позивач подав до суду відповідь на відзив (арк.с. 106-110), в якій зазначив наступне.

По-перше, як стверджує позивач, в порушення виконання приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог.

По-друге, позивач зазначає, що позивач свої зобов'язання за договором щодо видачі кредитних коштів виконав. Належними доказами надання банком кредитних коштів відповідачу, отримання і використання цих коштів відповідачем, позивач вважає, зокрема, оформлені належним чином виписки з рахунків.

По-третє, позивач заперечує проти тверджень відповідача в частині відсутності попередньої вимоги на видачу кредиту, посилаючись на те, що до позовної заяви додано письмове клопотання (заява) про надання (внесення змін до) кредиту від 28.10.2016, яке відповідає передбаченим п. 2.1.2 ОСОБА_1, а саме: довільна форма із зазначенням суми кредиту і строку його надання.

По-четверте, позивач вказує на те, що за приписами п. А.8 ОСОБА_1 датою сплати процентів є 25-е число щоквартально, починаючи з 25.01.2017, якщо інше не передбачено п. 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими. Таким чином, за твердженням позивача, сплата відсотків повинна відбуватись щоквартально з 25.01.2017, а саме: 25 квітня, 25 липня, 25 жовтня та 25 січня.

Позивач також звертає увагу на те, що відповідач неправильно вказує рік початку нарахування "2018" замість "2017", та зазначає, що платежі за відсотками повинні сплачуватись 25 березня, 25 червня, 25 вересня та 25 грудня, тобто у більш ранні дати, ніж ті, у які банк повинен був їх нарахувати та при несплаті вважати простроченими.

Позивач вважає, що вищезазначені твердження відповідача не відповідають умовам договору і спростовуються діями останнього щодо погашення заборгованості по відсоткам:

- 8 087 192,86 грн. - погашення у період з 27.01.2017 по 01.02.2017;

- 8 178 060,19 грн. - погашення 27.04.2017;

- 8 268 927,53 грн. - погашення у період з 26.07.2017 по 28.07.2017.

На думку позивача, такі дії відповідача прямо вказують на визнання ним самим умов договору щодо обов'язку щоквартальної сплати відсотків, починаючи саме з 25.01.2017 та, відповідно, факту отримання кредитних коштів від ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", їх використання.

11.06.2018 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (арк.с. 134-135), в яких зазначив наступне.

По-перше, відповідач стверджує, що виписка з рахунку не є первинним документом, а є регістром, тому не може бути доказом здійснення господарських операцій, в тому числі щодо видачі кредиту.

Відповідач також зазначає, що навіть припускаючи те, що банківська виписка є первинним документом, всупереч вимогам постанови Національного банку № 254 від 18.06.2003 "Про організацію операційної діяльності в банках України" на виписках відсутні такі обов'язкові реквізити: посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення, особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Позивачем не надані докази наявності електронного підпису особи, відповідальної за здійснення операцій.

По-друге, відповідач надав контррозрахунок, за яким прострочена заборгованість складає 13 417 232,98 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено у ч. 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 28.10.2016 між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" і ПрАТ "НАСІННЕВЕ" укладено кредитний договір № DNHSLON06918, відповідно до п. 1.1. якого банк за наявності вільних коштів зобов'язався надати товариству кредит у формі згідно з п. А.1 ОСОБА_1 з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. ОСОБА_1.

Пунктами А.1. та А.2. ОСОБА_1 було узгоджено, що кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 320 000 000,00 грн. У свою чергу, ПРАТ "НАСІННЕВЕ" взяло на себе зобов'язання сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. ОСОБА_1, а також повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2., 2.2.16., 2.2.17., 2.3.2. ОСОБА_1 (пункти 2.2.2., 2.2.3. ОСОБА_1).

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав ПрАТ "НАСІННЕВЕ" грошові кошти в сумі 311 545 150,17 грн. Виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором підтверджується банківськими виписками по рахунку № 20635050001252 (арк.с 50) і рахунку № 29093050156171 (арк.с. 51), а також меморіальними ордерами в матеріалах справи (арк.с. 155-159)

Вищевикладене спростовує твердження відповідача про неотримання ним кредитних коштів за ОСОБА_1. Крім того, суд розцінює як дії, що свідчать про визнання відповідачем факту отримання кредитних коштів, здійснення платежів в рахунок погашення тіла кредиту і відсотків.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., А.6., А.7. ОСОБА_1 за користування кредитом позичальник сплачує у розмірі 10,5% річних. Така сама ставка передбачена й у випадку порушення позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених ОСОБА_1. Пунктом 4.3. ОСОБА_1 передбачено, що сплата процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 4.1., 4.2., здійснюється у дату процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8. ОСОБА_1 (25-е число щоквартально, починаючи з 25.01.2017).

За змістом пунктів 1.2. та ОСОБА_1 термін повернення кредиту зазначений у Графіку зменшення поточного ліміту (арк.с. 41-42). Зазначений графік передбачає встановлення поточного ліміту станом на 25.01.2017 у розмірі 307 673 333,33 грн.

Пунктом № 1 визначено, що погашення різниці, на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту, трактується як погашення кредиту. Відповідно до п. 2 Додатку №1 погашення кредиту вважається здійсненим у встановлений строк, якщо різниця, на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту на зазначену дату згідно з Графіком зменшення поточного ліміту, надійшла на рахунок у банку, не пізніше дати, встановленої Графіком зменшення поточного ліміту.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач повинен був здійснити платіж в рахунок погашення тіла кредиту в розмірі 3 871 816,84 грн. до 25.01.2017.

Доказів здійснення відповідачем оплати тіла кредиту в розмірі 3 871 816,84 грн. до 25.01.2017 суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про виникнення у відповідача простроченої заборгованості за ОСОБА_1.

Перевіривши розрахунок позивача і контррозрахунок відповідача, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є арифметично і методологічно правильним. Натомість, відповідач в контррозрахунку допустив арифметичні помилки і неправильно зазначив вихідні дані розрахунку, зокрема, неправильно визначив дати здійснення платежів за відсотками.

Враховуючи викладене, керуючись приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 3 11 545 150,17 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 20 868 354,49 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Господарський суд також зазначає, що укладення сторонами договору про внесення змін до кредитного договору від 13.12.2016, яким виключено умови щодо прав банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, не позбавляють позивача права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, вимагати дострокового повернення позики.

Господарський суд звертає увагу на те, що в п. 55 рішення від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Додатково господарський суд зазначає, що Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. № 15, код ЄДРПОУ 00387080) про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 311 545 150,17 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 20 868 354,49 грн. – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. № 15, код ЄДРПОУ 00387080) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 311 545 150,17 грн. (триста одинадцять мільйонів п’ятсот сорок п’ять тисяч сто п’ятдесят грн. 17 коп.), заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 20 868 354,49 грн. (двадцять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч триста п’ятдесят чотири грн. 49 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 616 700,00 грн. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "НАСІННЕВЕ" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. № 15, код ЄДРПОУ 00387080).

Повне рішення складено 14.09.2018.

Суддя ОСОБА_2