Рішення № 76443378, 11.09.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018м. ДніпроСправа № 904/2044/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Буланої Ю.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ", м. Дніпро

про стягнення 370 300,24 грн. за Договором поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ", м. Київ

про визнання недійсним Договору Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ", м. Київ

Представники:

Від позивача (за первісним позовом) Граждан С.В. - представник за довіреністю № 23/07/18 від 23.07.2018

Від відповідача (за первісним позовом) - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" про стягнення 370 300,24 грн. за Договором поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017 у частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 17.05.18 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 04.06.2018.

Ухвалою від 04.06.2018 підготовче засідання відкладено на 02.07.2018 .

08.06.2018 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що дійсно, 23.03.2017р. між ТОВ "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" та ТОВ "КОНОВАЛІВСЬКЕ" було укладено Договір поставки № 21/03/2017-К, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію для сільгоспвиробництва відповідно до умов Договору, а Покупець зобов'язався прийняти такий товар та оплатити його на встановлених даним Договором умовах. Так, відповідно до п.3.2 Договору на кожну поставлену партію товару Постачальник зобов'язаний надати такі документи: рахунок, видаткову накладну, сертифікат на насіння України, сертифікат якості/підтвердження відповідності, товарно-транспортну накладну, акт прийому - передачі товару та інші документи відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору".

Також Відповідач зазначає, що датою поставки товару є дата приймання товару, зазначена в акті приймання - передачі товару, оригінал якого зобов'язаний надати саме Постачальник, однак Позивачем акт приймання - передачі товару не надався. Таким чином, поставка товару за Договором фактично не відбулася, що свідчить про порушення Позивачем своїх зобов'язань.

У зв'язку з невиконанням первісним Позивачем своїх зобов'язань за договором, Відповідач зупинив виконання своїх зобов'язань в частині здійснення оплати 70% вартості товару до виконання ТОВ "КОНОВАЛІВСЬКЕ" обов'язку щодо передачі Акту приймання-передачі товару.

08.06.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" надійшла зустрічна позовна заява до Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" про визнання недійсним Договору поставки від 21.03.2017 № 21/03/2017-К.

Ухвалою від 08.06.2018 зазначену зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 14.05.2018 сторонами надано наступні пояснення.

За первісним позовом:

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні надав для залучення до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначив, що Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017. Відповідачем не здійснено ніяких дій щодо погашення наданого Позивачем податкового кредиту на суму 8 894,12 грн. Крім того Позивачем було отримано від Відповідача гарантійний лист № 37 від 19.02.2018, згідно з яким Відповідач зобов'язувався погасити заборгованість за 2017 рік рівними частинами на протязі п'яти місяців, проте жодного розрахунку в 2018 році на користь Позивача не надходило.

Від Позивача також надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання для підготовки заяви про збільшення суми позовних вимог.

За зустрічним позовом:

Позивач за зустрічним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги.

Відповідач за зустрічним позовом надав відзив на зустрічний позов в якому зазначив, що у Відповідача були відсутні, як на момент підписання Договору поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017 та відвантаження товару, так до теперішнього часу будь-які відомості стосовно будь-яких обмежень директора Позивача та уповноважених на отримання товару осіб.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2018, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16.07.2018.

У зв'язку з відрядженням судді Назаренко Н.Г. судове засідання, призначене на 16.07.2018 о 12:30год., не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2018, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 17.08.2018 року. Підготовче засідання призначено на 14.08.2018р. о 11:15 год.

16.07.2018 позивачем (за первісним позовом) подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" 371 675,31 грн. основної заборгованості, 5079,79 грн. - 3 % річних, 51693,39 грн. пені та 16 391,84 грн. збитків від інфляції та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6672,60 грн.

В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог позивач (за первісним позовом) зазначив, що користуючись своїм правом, наданим ст. п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України збільшує суму позовних вимог на суму 74 540,09 грн. за видатковими накладними № 1745 від 09.06.2017р. на суму 96 911,28 грн. та № 1746 від 09.06.2017р. на суму 9574,56 грн. специфікації до договору підписані сторонами не були. Між тим, Відповідач підтвердив факт поставки Товару підписанням вказаних видаткових накладних та здійсненням часткової оплати поставлених партій Товару у розмірі 31945,75 грн. - платіжне доручення №3001558644 від 20.06.2017р. Заборгованість за вказаними видатковими накладними складає 74 540,09 грн. та на момент подання позову до суду сума у розмірі 74 540,09 грн. не була включена до суми позовних вимог.

На підставі ст. 46 ГПК України, заява позивача (за первісним позовом) прийнята судом до розгляду.

26.07.2018 позивач (за первісним позовом) подав до суду клопотання, в якому просив суд долучити до матеріалів справи № 904/2044/18 копію Протоколу ЗЗУ № 21/03/2017-К/1 ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» від 21.03.2017 року, яким було надано повноваження на підписання від імені ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» з ТОВ «Сервіс-Агромаркет» Договору поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017р., та інших необхідних документів, супроводжуючих цей правочин, директору Товариства, ОСОБА_2. Вищезгаданим протоколом вкотре спростовується викладені у відзиві на позовну заяву вимоги Відповідача, щодо відсутності повноважень на підписання Договору поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017 р. у директора, який діяв на час підписання Договору поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017 р. ОСОБА_2

30.07.2018 Відповідач (за первісним позовом) подав заперечення проти відповіді на відзив, в яких зазначив, що позивач у відзиві на позовну заяву та безпосередньо у позові посилається на те, що директор Відповідача ОСОБА_2 довіреністю №DNK1 від 13.04.20117р. уповноважив агронома ОСОБА_3 на отримання від Позивача товару «Табу КС». Даний доказ не є належним та допустимим, оскільки з довіреності № DNK 41 від 13.04.2017р. вбачається, що на ній відсутній підпис керівника Відповідача. Крім того згідно видаткової накладної №618 видача товару відбулася 06.04.2018р., а довіреність ЖЖЖ1 датується 13.04.2017р., на тиждень пізніше ніж видача товару. ТОВ «КОНОВАЛІВСЬКЕ» не отримувало товар та не уповноважувало будь-кого на його отримання, а матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, що доводять протилежне.

Також, 30.07.2018 позивач (за зустрічним позовом) подав до суду відповідь на зустрічну позовну заяву, в якій вказав, що ТОВ «СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ» зазначає, що в ЄДР юридичних осіб обмеження Директора ОСОБА_2 не реєструвалися. Натомість сам же Відповідач за зустрічним позовом надає до суду витяг ЄДР юридичних осіб станом на 21.03.2018р. де чітко прописано обмеження керівника ОСОБА_2

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.09.2018.

11.09.2018 представник позивача (за первісним позовом) підтримав первісні позовні вимоги у повному обсязі, просив суд первісний позов задовольнити. Проти зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача (за первісним позовом) в судове засідання не з'явився про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 14.08.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача (за первісним позовом), господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Щодо первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" про стягнення 370 300,24 грн. за Договором поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017.

21.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" (постачальник - позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" (покупець - відповідач за первісним позовом) укладено договір поставки №21/03/2017-К.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язаний передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва (далі - товар, товари) відповідно до умов договору, а покупець зобов'язаний прийняти такий товар та оплатити його на встановлених даним договором умовах.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування, асортимент (номенклатура) товару, походження товару (країна та рік виробництва), його кількість, ціна (вартість) товару та код товару УКТ ЗЕД визначається у специфікаціях до договору, кожна з яких складається на окрему партію товару, що поставляється за даним договором, і є невід'ємною частиною договору.

Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількість та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма специфікаціями відповідно до умов договору на протязі його дії (п. 1.3. договору).

Детальна інформація про кількісні характеристики товару міститься у специфікації (додатку) до цього договору. Сторони погодили, що партією товару вважається товар, поставку якого погоджено сторонами у кожній окремій специфікації. Кількість партій товару дорівнює кількості специфікацій (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, товар постачається на умовах DDP у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2010, якщо інше не передбачено специфікацією. Конкретна адреса передачі товару покупцю (місце поставки) зазначається у специфікації.

Строк поставки: Постачальник зобов'язаний поставити товар за відповідною специфікацією протягом 5 календарних днів з дати внесення покупцем попередньої оплати (авансу) згідно п. 4.3.1. або п. 4.4.1 договору, якщо інше не передбачено специфікацією. Дострокова поставка товару постачальником допускається виключно за згодою сторін.

Згідно з п. 3.2. договору, на кожну поставлену партію товару постачальник зобов'язаний надати такі документи: рахунок (якщо оригінал не був переданий покупцю раніше), видаткову накладну, сертифікат на насіння України (якщо поставці підлягає насіння), сертифікат якості/підтвердження відповідності, товарно-транспортну накладну, акт прийому-передачі товару та інші документи відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору. Постачальник зобов'язаний оформити та зареєструвати податкову накладну в єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строки, згідно законодавства України.

Відповідно до п. 3.3. договору, право власності та усі ризики на товар переходять від постачальника до покупця з дати поставки. Датою поставки є дата фактичного отримання покупцем товару у місці поставки, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної та акту прийому-передачі товару (дата підписання покупцем видаткової накладної повинна співпадати з датою фактичного отримання товару покупцем за актом прийому -передачі товару; у випадку, якщо дата підписання покупцем видаткової накладної не співпадає з датою підписання покупцем акта прийому-передачі товару, датою поставки товару вважається дата підписання покупцем акту-прийому передачі товару).

Згідно з п. 4.1. договору, загальна вартість/ціна товару за цим договором (ціна договору) складає суму вартості/ціни партій товару за всіма специфікаціями до цього договору.

Згідно з п. 4.2. договору, ціна кожного найменування товару, а також ціна/сума партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, що складені та підписані сторонами, та встановлюється у національній валюті України - гривні (ціна/вартість товару включає витрати постачальника на упаковку, маркування, навантаження, транспортування товару, розвантаження, гарантійні зобов'язання тощо). Збирання, знезараження, перевезення та утилізація використаної тари з-під небезпечних речовин сплачено.

Відповідно до п. 4.2.1. договору, ціна (вартість) товару може мати еквівалент у іноземній валюті (у такому випадку еквівалент ціни визначається сторонами у відповідній специфікації).

У випадку, якщо відповідно до підписаної сторонами специфікації ціна товару має еквівалент у іноземній валюті, - сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами додатках (специфікаціях) в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни офіційного курсу продажу іноземної валюти до гривні відповідно .до п. 4.2.1.1. цього Договору. Ціна Товару заокруглюється до 0,01 грн.

Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим договором є вільною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому п. 4.2.1.1., сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов договору, що потребує окремого погодження. При цьому сторони зобов'язані підписати коригування до відповідного додатку (специфікації), у якому зазначити остаточну вартість поставленого товару, розраховану у порядку, передбаченому п. 4.2.1.1.

Курсом продажу іноземної валюти до гривні слід вважати офіційний курс продажу іноземної валюти гривні, встановлений Національним Банком України, який розміщується за адресою на інтернет-сторінці http://www.bank.gov.ua у розділі "Показники валютного ринку" "Офіційний курс гривні щодо іноземних валют". Офіційний курс продажу іноземної валюти до гривні на дату, що передує даті складання специфікації, вказується в специфікації до Договору.

Пунктом 4.2.1.1. договору встановлено, що якщо на дату поставки товару офіційний курс продажу іноземної валюти до гривні зміниться (збільшиться або зменшиться) на 5% (п'ять відсотків) та більше по відношенню до іншого курсу продажу іноземної валюти до гривні на дату, що передує даті складання Специфікації до договору (та який зазначено у відповідній Специфікації), до визначення остаточного розміру неоплаченої частини ціни (вартості) Товару у гривнях, оплату якої встановлено на умовах відстрочення (згідно п.4.3.2. договору або умов Специфікації, яка підлягає оплаті, буде застосовано наступну формулу:

Ц = Ц дог х (К пост /К дог), де

Ц = остаточний розмір неоплаченої частини ціни (вартості) товару у гривнях, оплату якої встановлено на умовах відстрочення (згідно п.4.3.2. цього договору або умов Специфікації), яка підлягає оплаті;

Ц дог - розмір неоплаченої частини ціни (вартості) товару (оплату якої встановлено на умовах відстрочення, згідно п. 4.3.2. цього договору або умов Специфікації) у гривнях на дату, що передує даті складання Специфікації до договору;

К пост - курс продажу іноземної валюти до гривні на дату поставки;

К дог - курс продажу іноземної валюти до гривні на дату, що передує даті підписання Специфікації до договору (та який зазначено у відповідній Специфікації).

Відповідно до п. 4.3.1. договору, у разі коли ціна (вартість) товару має еквівалент у іноземній валюті за відповідною специфікацією, то якщо інше не визначено сторонами у специфікації, оплата товару за специфікацією здійснюється покупцем в наступному порядку:

Оплата в розмірі 30% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній специфікації, здійснюється а умовах попередньої оплати (авансу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п'яти банківських днів з дати отримання покупцем наданого постачальником рахунку на оплату.

Постачальник зобов'язаний виставити та надати Покупцю рахунок в день підписання Сторонами відповідної Специфікації. Ціна, зазначена у рахунку, дійсна протягом п'яти банківських днів з дати отримання такого рахунку Покупцем, незалежно від зміни офіційного курсу продажу іноземної валюти до гривні, встановленого Національним Банком України. Рахунок дійсний протягом п'яти банківських днів з дати отримання такого рахунку Покупцем, не залежно від строку, зазначеному у такому рахунку.

У такому випадку покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті 30% ціни (вартості) Товару (дата оплати), з дати отримання постачальником на його банківський рахунок від покупця або третьої особи, що не є стороною за цим договором, згідно п.4.5. договору, грошових коштів в розмірі, що відповідає грошовому зобов'язанню покупця, розрахованого відповідно до умов цього договору та додатків до нього (п. 4.3.1 договору).

Оплата решти 70% ціни (вартості) Товару, передбаченої у відповідній Специфікації (з урахуванням п. 4.2.1.1. Договору), здійснюється на умовах відстрочення шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника у строк/термін, визначений стонами у відповідній Специфікації.

У такому випадку покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті 70% ціни (вартості) Товару (дата оплати), з дати отримання постачальником на його банківський рахунок від покупця або третьої особи, що не є стороною за цим договором, згідно п.4.5. договору, грошових коштів в розмірі, що відповідає грошовому зобов'язанню покупця, розрахованого відповідно до умов цього договору та додатків до нього (п. 4.3.2 договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, у разі коли ціна (вартість) товару не має еквівалента у іноземній валюті за відповідною специфікацією, то якщо інше не визначено сторонами у специфікації, оплата товару за специфікацією здійснюється покупцем в наступному порядку:

Оплата в розмірі 30% ціни (вартості) товару, передбаченої у відповідній специфікації, здійснюється а умовах попередньої оплати (авансу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п'яти банківських днів з дати отримання покупцем наданого постачальником рахунку на оплату.

Постачальник зобов'язаний виставити та надати Покупцю рахунок в день підписання Сторонами відповідної Специфікації. Рахунок дійсний протягом п'яти банківських днів з дати отримання такого рахунку Покупцем, не залежно від строку, зазначеному у такому рахунку.

У такому випадку покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті 30% ціни (вартості) Товару (дата оплати), з дати отримання постачальником на його банківський рахунок від покупця або третьої особи, що не є стороною за цим договором, згідно п.4.5. договору, грошових коштів в розмірі, що відповідає грошовому зобов'язанню покупця, розрахованого відповідно до умов цього договору та додатків до нього (п. 4.4.1 договору).

Оплата решти 70% ціни (вартості) Товару, передбаченої у відповідній Специфікації, здійснюється на умовах відстрочення шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника у строк/термін, визначений стонами у відповідній Специфікації.

У такому випадку покупець вважається таким, що виконав грошові зобов'язання по оплаті 70% ціни (вартості) Товару (дата оплати), передбаченої у відповідній специфікації (дата оплати), з дати отримання постачальником на його банківський рахунок від покупця або третьої особи, що не є стороною за цим договором, згідно п.4.5. договору, грошових коштів в розмірі, що відповідає грошовому зобов'язанню покупця, розрахованого відповідно до умов цього договору та додатків до нього (п. 4.4.2 договору).

Згідно з п. п. 6.2.1., 6.2.2 договору, покупець зобов'язаний дотримуватись умов даного договору; Прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з умовами даного договору.

Згідно з п. 9.1. договору, за порушення умов договору винна сторона несе відповідальність, передбачену діючим законодавством України за цим договором.

Відповідно до п. 9.4. договору, у разі прострочення терміну (строку) оплати товару згідно п. 4.3.2. або 4.4.2. договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення, від уми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку внесення попередньої оплати згідно п. 4.3.1. або п. п. 4.4.1 договору, покупець не несе відповідальності.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договору набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2017 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії договору не позбавляє сторони від відповідальності за порушення, що мало місце під час дії договору.

Специфікації, за якими поставляється товар за цим договором, а також додаткові угоди та інші документи на виконання даного договору, що підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною цього договору.

28.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" було укладено додаток №1 до договору (а.с. 32), яким сторони узгодили товар, що купується покупцем на умовах відстрочення платежу, а саме:

найменування товару - табу;

еквівалент ціни за одиницю виміру, у доларах США без ПДВ - 41,41 дол. США;

ціна за одиницю виміру у гривнях без ПДВ - 1122,96 грн.

кількість - 315 шт.;

вартість товару з ПДВ - 424 478,88 грн.

відстрочений платіж - 297 135,22 грн. з ПДВ;

строк поставки товару - згідно умов п. 3.1. договору;

умови та місце поставки товару - DDP, Полтавська область, Полтавський район, с. Абазівка, вул. Гоголя, 15;

Графік оплати товару покупцем: авансова частина - 127 343,66 грн. (30% від ціни товару), строк оплати згідно умов п. 4.3.1. договору; відстрочений платіж - 297 135,22 грн. (70% від ціни товару) не пізніше 15 жовтня 2017р.

04.04.2017 ТОВ "КОНОВАЛІВСЬКЕ" здійснило оплату авансового платежу у розмірі 30% від вартості товару на суму 127 343,66 грн., що підтверджується наявний в матеріалах справи платіжним дорученням №3001557451 (а.с.40).

На виконання умов укладеного договору та додатку №1 до договору, позивач 13.04.2017 поставив відповідачу обумовлений сторонами товар на загальну суму 424 478,88 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №618 від 06.04.2017 року (а.с.33) та податковими накладними №11 від 04.04.2017 та №19 від 06.04.2017 (а.с.40-43).

Товар за вищевказаною видатковою накладною отримав уповноважений представник відповідача (за первісним позовом) агроном із захисту рослин ОСОБА_4, на підставі виданої довіреності №DKN41 від 13.04.2017 року (а.с.36).

Відповідач (за первісним позовом), у встановлені строки (до 15.10.2017) товар на суму 297 135,22 грн. не оплатив.

Також, 08.06.2017 позивач (за первісним позовом) виставив відповідачу (за первісним позовом) рахунок на оплату товару №1297 на суму 106 485,84 грн.

09.06.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 106 485,84 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №1745 від 09.06.2017 на суму 96 911,28 грн. та №1746 від 09.06.2017 на суму 9574,56 грн. (а.с.34,39).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 31945,75 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №3001558644 від 20.06.2017 (а.с.41).

Товар за вищевказаною видатковою накладною отримав уповноважений представник відповідача (за первісним позовом) агроном із захисту рослин ОСОБА_4, на підставі виданої довіреності №DKN118 від 09.06.2017 року.

11.05.2018 позивач (за первісним позовом) направив на адресу відповідача вимогу в порядку ст. 530 ЦК України, якою просив сплатити заборгованість у розмірі 74540,09 грн., за товар поставлений за видатковими накладними №1745 від 09.06.2017 та №1746 від 09.06.2017.

19.02.2018 відповідач (за первісним позовом) направив позивачу (за первісним позовом) лист №37, яким повідомив, що заборгованість за 2017 рік буде погашена рівними частинами на протязі п'яти місяців (а.с.118).

ТОВ "КОНОВАЛІВСЬКЕ" товар за договором поставки №21/03/2017-К від 21.03.2017 не оплатило, що і стало підставою для звернення ТОВ " СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" з позовом до суду про стягнення 371 675,31 грн. основної заборгованості, 5079,79 грн. - 3% річних, 51693,39 грн. пені та збитків від інфляції - 16391,84 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт отримання товару відповідачем (за первісним позовом) підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою та податковою накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та включені до податкової звітності позивача (за первісним позовом).

Факт отримання товару відповідачем (за первісним позовом) не заперечується.

При цьому, посилання відповідача на невиконання постачальником (позивачем за первісним позовом) умов договору, в частині не надання актів приймання-передачі товару, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар, оскільки матеріали справи містять докази фактичного отримання товару відповідачем (за первісним позовом), в той час як підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При цьому, матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача (за первісним позовом) до позивача (за первісним позовом) з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача (за первісним позовом) від договору;

- доказів повного повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем (за первісним позовом) своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Отже, відповідач (за первісним позовом) з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами статті 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар. Так, відповідач у період з часу отримання товару не відмовився та не повідомив позивача про намір відмовитися від нього через відсутність будь-яких документів, що його стосуються, водночас і не вимагав від позивача (за первісним позовом) надання цих документів.

Крім того, ненадання зазначеного відповідачем (за первісним позовом) акту приймання-передачі товару не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача (за первісним позовом) від обов'язку оплатити переданий йому товар.

На час розгляду справи відповідачем (за первісним позовом) позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача (за первісним позовом) в частині стягнення основного боргу у сумі 371 675,31 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач (за первісним позовом) нарахував відповідачу (за первісним позовом) 5079,79 грн. - 3% річних, 51693,39 грн. пені та збитків від інфляції - 16391,84 грн.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9.4. договору, у разі прострочення терміну (строку) оплати товару згідно п. 4.3.2. або 4.4.2. договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення, від уми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строку внесення попередньої оплати згідно п. 4.3.1. або п. п. 4.4.1 договору, покупець не несе відповідальності.

Перевіривши наданий позивачем (за первісним позовом) розрахунок пені за період з 16.10.2017 по 11.05.2018, судом встановлено, що зазначений розрахунок було здійснено позивачем без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За таких обставин до стягнення підлягає пеня за період з 16.10.2017 по 16.04.2018 у сумі 44 773,80 грн.

В решті вимог про стягнення пені у розмірі 6919,59 грн. суд відмовляє.

Статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем (за первісним позовом) розрахунок 3% річних, судом встановлено, що 3% річних за період з 16.10.2017 по 11.05.2018 становлять 5079,79 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з листопад 2017 року по березень 2018 року становлять 16391,84 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача 371 675,31 грн. основної заборгованості, 5079,79 грн. - 3 % річних, 44 773,80 грн. пені та 16 391,84 грн. збитків від інфляції.

В решті вимог про стягнення пені у розмірі 6919,59 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення первісного позову покладаються на позивача (за первісним позовом) та на відповідача (за первісним позовом) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" до Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" про визнання недійсним Договору поставки від 21.03.2017 №21/03/2017-К, суд зазначає наступне:

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що відповідно до умов Договору поставки від 21.03.2017 №21/03/2017-К, з урахуванням Додатку №1, між сторонами укладено правочин на суму 353 732,66 грн. Договір зі сторони ТОВ «Коновалівське» підписано ОСОБА_2 на підставі Статуту.

Позивач (за зустрічним позовом) вказує, що відповідно до п. 11.2.2.10 Статуту укладання договорів сумою понад 50 000 грн., належить до компетенції загальних зборів товариства.

Позивач у зустрічному позові вказує, що у директора на час підписання договору не було повноважень на підписання спірного договору.

На підставі викладеного, позивач (за зустрічним позовом) вважає, що Договір поставки від 21.03.2017 №21/03/2017-К підлягає визнанню недійсним, оскільки особа, яка укладала цей договір від імені покупця не мала необхідного обсягу дієздатності, у зв'язку з чим цей договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до п. 7.1. Статуту ТОВ «Коновалівське», органами управління товариства є: вищий орган - загальні збори учасників товариства та виконавчий орган - Директор.

21.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" (постачальник - відповідач за зустрічним позовом) від імені якого на підставі Статуту діє директор ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" (покупець - позивач за зустрічним позовом) від імені якого на підставі Статуту діє директор ОСОБА_2 укладено договір поставки №21/03/2017-К, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця продукцію для сільгоспвиробництва (далі - товар, товари) відповідно до умов договору, а покупець зобов'язаний прийняти такий товар та оплатити його на встановлених даним договором умовах.

Згідно з укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" додатком №1 від 28.03.2017 до договору (а.с.32), вартість товару, що купується на умовах цього договору становить 424 478,88 грн. з ПДВ.

Вказаний договір поставки №21/03/2017-К від 21.03.2017 підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств позивача (за зустрічним позовом) та відповідача (за зустрічним позовом).

Так, згідно зі ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правовідносини, які виникають між юридичної особою та її органом, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України визначено як обов'язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Господарським судом встановлено, що на виконання договору поставки сторони вчинили обумовлені ним дії, представник покупця, який діяв на підставі відповідної довіреності отримав від продавця товар за видатковою накладною, що містить посилання на спірний договір поставки, при цьому ТОВ «Коновалівське» здійснило часткову оплату отриманого товару, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Викладене свідчить про вчинення сторонами договору поставки дій, направлених на його реальне виконання, а тому вищевказані обставини свідчать про схвалення ТОВ «Коновалівське» оспорюваного ним правочину.

Крім того, слід зазначити, що позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що директор ТОВ «Коновалівське» - ОСОБА_2, який уклав від імені ТОВ «Коновалівське» спірний договір не мав повноважень на укладення правочинів, сума яких перевищує 50 000 грн., при цьому в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Коновалівське» №37 від 19.02.2018 за підписом нового директора ОСОБА_6, за змістом якого вже новий директор ОСОБА_6 визнав кредиторську заборгованість перед ТОВ "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" (а.с.118).

Отже, серед іншого (отримання товару покупцем, часткова оплата цього товару) вказаний вище лист №37 від 19.02.2018 також є доказом схвалення оспорюваного правочину вже діючим на цей час директором ОСОБА_6

У відповідності до пункту 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 18.11.2014 р. № 3-177гс14.

При цьому слід зазначити про безпідставність посилань позивача (за зустрічним позовом) на п. 11.3.5.4 Статуту ТОВ «Коновалівське», згідно з яким директор вправі самостійно вчиняти (укладати) правочини (договори, контракти, угоди тощо) щодо придбання оборотних активів, отримання робіт та послуг, а також угод з монопольними організаціями (у т.ч., але не виключно: електро-, газо-, водопостачання) - на суму, що не перевищує 50 000 грн.

Так, у пункті 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. зазначено, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Як встановлено судом, позивачем не доведено та не надано жодного доказу стосовно обізнаності відповідача (за зустрічним позовом) відносно обмежень ОСОБА_2 на укладення з ним від імені позивача (за зустрічним позовом) оспорюваного договору поставки.

Водночас, ст. 92 ЦК України визначає презумпцію наявності у керівника повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи та передбачає, що орган або особа, яка виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, договір не може бути визнаний недійним з цієї підстави, оскільки відповідач (за зустрічним позовом) не знав та не міг знати, про вищевказані обмеження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське».

При цьому, положення п. 11.3.5.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Коновалівське», не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки відповідно до чинного законодавства недійсним є правочин, який не відповідає вимогам закону, а не положенням статуту товариства.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що фактичні обставини справи свідчать про прийняття і виконання сторонами умов оспорюваного договору поставки, правові підстави для визнання оспорюваного позивачем (за зустрічним позовом) договору поставки недійсним відсутні, натомість подання зустрічного позову про визнання договору недійсним, суд розцінює як спробу позивача (за зустрічним позовом) уникнути від виконання своїх обов'язків з оплати товару поставленого в межах дії договору поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017.

Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем (за зустрічним позовом) не доведено належними та допустимими доказами правомірність його позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд зустрічних позовних вимог покладаються на позивача (за зустрічним позовом).

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" про стягнення 444 840,33 грн. за Договором поставки № 21/03/2017-К від 21.03.2017.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр.-т., Праці, буд. 2Т, 26, код ЄДРПОУ 32535075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 2А, код ЄДРПОУ 38050723) 371 675,31 грн. (триста сімдесят одну тисячу шістсот сімдесят п'ять грн. 31 коп.) основної заборгованості, 5079,79 грн. (п'ять тисяч сімдесят дев'ять грн. 79 коп.) - 3 % річних, 44 773,80 грн. (сорок чотири тисячі сімсот сімдесят три грн. 80 коп.) пені та 16 391,84 грн. (шістнадцять тисяч триста дев'яносто одна грн. 84 коп.) збитків від інфляції та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6568,81 грн. (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн. 81 коп.), про що видати наказ.

В решті первісних позовних вимог про стягнення пені у розмірі 6919,59грн.- відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ" до Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-АГРОМАРКЕТ" про визнання недійсним Договору поставки від 21.03.2017 №21/03/2017-К.

Судові витрати за подання зустрічного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНОВАЛІВСЬКЕ".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.09.2018

Суддя Н.Г. Назаренко