Ухвала суду № 76443324, 13.09.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"13" вересня 2018 р. Cправа № 902/247/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Асоціації власників жилих будинків "ФОРУМ" (вул. Соборна, 92, м. Вінниця, 21050)

до: Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

про визнання недійсним та скасування п. п. 1.1. рішення

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача Путілін Є.В. за довіреністю;

відповідача Коваленко В.В. за довіреністю

В С Т А Н О В И В :

Асоціація власників жилих будинків "ФОРУМ" звернулась до суду з позовом в якому просить визнати недійсним та скасувати п.п. 1.1. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 30.03.2017р № 783 "Про надання дозволу Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради на проектування об'єктів різного призначення в м. Вінниці".

Ухвалою суду від 21.05.2018р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/247/18, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження на 19.06.2018р.

12.06.2018р до суду надійшов відзив б/н від 12.06.2018р на позовну заяву, в якому відповідач наводить свої заперечення проти позову та зокрема зазначає, що спір у цій справі за позовом Асоціації власників житлових будинків «Форум» до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення є публічно правовим. Оскаржуване рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради очевидно має дозвільний характер та прийняте на виконання владних управлінських функцій суб'єктом владних повноважень. Таке рішення не створює жодних господарських правовідносин між позивачем та відповідачем.

Підготовче засідання у визначену судом дату (19.06.2018р) не відбулось з підстави перебування судді на лікуванні, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 22.06.2018р. підготовче засідання призначено на 05.07.2018р.

Ухвалою суду від 05.07.2018р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 20.08.2018р.

06.08.2018р до суду надійшла заява б/н від 06.08.2018р за підписом представника відповідача за довіреністю Коваленко В.В. про закриття провадження у справі, з тих підстав, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.

Ухвалою суду від 20.08.2018р зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.09.2018р.

На визначену судом дату з'явились представники сторін. Представник позивача заперечував проти задоволення заяви про закриття провадження у справі, представник відповідача підтримав подану заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви б/н від 06.08.2018р представника відповідача та закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Сферу господарських відносин відповідно до частини четвертої статті 3 Господарського кодексу України становлять: господарсько-виробничі майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійснені господарської діяльності (частина четверта статті 3 ГК України); організаційно-господарські - відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, під якою відповідно до частини першої даної статті розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина шоста статті 3 ГК України); внутрішньо господарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами (частина сьома статті 3 ГК України).

Згідно зі статтею 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчість справ господарським судам визначено статтею 20 ГПК України, згідно якої господарські суди, з поміж іншого, розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011р № 10 (далі - Постанова), господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з пунктом 17 Постанови, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Тобто, критеріями розмежування справ господарського судочинства від інших справ є суб'єктний склад учасників процесу (обов'язковими учасниками правовідносин мають бути суб'єкти господарювання) та характер спірних правовідносин ( виникають у сфері відносин врегульованих Господарським кодексом України, іншими актами господарського законодавства).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їx посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Конституційний Суд України зазначив, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Крім того, Конституційним Судом України в Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп сформульовано правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності - суб'єктів владних повноважень (пункт 2 мотивувальної частини). Ця правова позиція кореспондується з положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо ефективного засобу юридичного захисту від порушень, вчинених особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

Статтею 6 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. За частиною третьою цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів , владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; З) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 6) розсудливо; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Крім того, необхідно врахувати правове регулювання юрисдикції адміністративних судів, передбачене КАС у редакції Закону № 2147-VІІІ.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС у редакції Закону № 2147-VІІІ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина друга статті 4 КАС у редакції Закону, № 2147-VІІІ).

З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

Предметом позовних вимог у даній справі є вимоги про визнання недійсним та скасування пункту 1.1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 30.03.2017р № 783 "Про надання дозволу департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради на проектування об'єктів різного призначення в м. Вінниці", якими надано дозвіл департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради на проектування капітального ремонту паркану по вул. Соборній в районі будинку № 92 в м. Вінниці.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем оспорюване рішення прийнято без згоди Асоціації власників жилих будинків "ФОРУМ". Проектування реконструкції паркану заплановано на частині земельної ділянки, належній на праві власності Асоціації без погодження із власником земельної ділянки. Окрім того позивач наголошує, що паркан не перебуває у власності Вінницької міської ради та її виконавчого комітету, тому будь-які рішення з приводу реконструкції паркану, який являється межовою спорудою у відповідності до вимог ст. 108 Земельного кодексу України, мали бути узгоджені з Асоціацією. Запланованою реконструкцією взагалі не передбачено жодного проходу, що порушує права як мешканців багатоквартирних будинків, так і суб'єктів підприємницької діяльності.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

За змістом частини першої статті 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до п.п. 9 п. «а» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок проектування та будівництва об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок включає отримання замовником або проектувальником вихідних даних.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 цього ж Закону, перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Предметом доказування в такій категорії справ повинні бути обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення. При цьому суд перевіряє чи діяв суб'єкт владних повноважень на підставі, у спосіб та у порядку, визначеному законом та чи діяв відповідач у межах визначених законодавством повноважень.

Дослідженню у даній справі підлягають владні, управлінські рішення та дії відповідача, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради у зв'язку з недотриманням вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проектування та будівництва об'єктів містобудування, спричиняє публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

З огляду на те, що спірні правовідносини у справі стосуються рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого відповідачем як суб'єктом владних повноважень, цей спір є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами КАС.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно -правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином, спір у цій справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За наведених обставин, з урахуванням наведених доводів відповідача, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір за вказаною позовною вимогою не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Оскільки вказаний спір належить до адміністративної юрисдикції, суд роз'яснює позивачеві його право звернутися із вказаною позовною вимогою до адміністративного суду.

При цьому, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

Враховуючи вищевикладене, позивач вправі подати відповідне клопотання про повернення суми судового збору, що пропорційна сумі грошових коштів, провадження зі стягнення яких підлягає закриттю в порядку п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, враховуючи вищевикладене, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що провадження у справі №902/247/18 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ч. 1, ст. 185, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву № б/н від 06.08.2018р за підписом представника відповідача за довіреністю Коваленко В.В. про закриття провадження у справі задоволити.

2. Провадження у справі №902/247/18 за позовом Асоціації власників жилих будинків "ФОРУМ" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання недійсним та скасування п.п. 1.1. рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 30.03.2017р № 783 "Про надання дозволу Департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради на проектування об'єктів різного призначення в м. Вінниці" закрити.

3. Копію ухвалу надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .

Ухвалу підписано 14.09.2018р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 92, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)