Ухвала суду № 76441154, 04.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №: 645/4394/17 Головуючий 1 інстанції: Іващенко С.О.

Провадження №: 11-кп/790/2468/18 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі: головуючого судді Курила О.М., суддів Плетньова В.В. та Савченка І.Б., при секретареві Яковлевій М.В., з участю прокурора Лазарєва А.А., обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого та прокурора на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 07 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення районного суду.

Вироком Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 07 2018 року ОСОБА_2, 20 11 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Абхазія, громадянина України, раніше судимого, останній раз за вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова за ч.3 ст.307 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі та звільнений від покарання 12 06 2014 року на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році», який зареєстрований та мешкає за адресою: вул. Таборова, 60, м.Харків, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком - 3 роки. Крім того, з ОСОБА_2 стягнуто на користь держави процесуальні витрати, пов’язані із залученням експертів (а.с.139-140).

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість призначеного покарання, просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн., без позбавлення права керувати транспортними засобами та стягнуто з ОСОБА_2 процесуальні витрати, пов’язані із залученням експертів (а.с.146-149).

Крім того, на вказаний вирок подав апеляційну скаргу прокурор, в якій, посилаючись на неправильність застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким призначити покарання ОСОБА_2 у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки (а.с.151-152).

Позиції учасників судового апеляційного провадження.

Обвинувачений підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, просив задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її вимоги.

Потерпілий не заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, оскільки, на його думку, суд призначив занадто суворе покарання останньому.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та прокурора, думку потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_2 01 09 2017 року, близько 11 год. 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, рухався по вул. Салтівське Шосе в м.Харкові, зі сторони вул. ОСОБА_5 в напрямку вул. Гвардійців Широнінців, зі швидкістю близько 50 км/год, в порушення вимог п.12.1 ПДР України, обрав небезпечний прийом керування транспортним засобом, внаслідок чого не впорався з керуванням свого автомобіля та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався по своїй смузі руху у зустрічному йому напрямку по вул.Салтівське шосе зі сторони вул.Гвардійців Широнінців в напрямку пр. ОСОБА_5 по свій смузі руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи від 20 09 2017 року, потерпілому ОСОБА_3 спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Судом першої інстанції визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком - 3 роки.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, вказує на неправильність визначення районним судом покарання, оскільки ОСОБА_2 було призначено позбавлення волі, що не передбачено санкцією інкримінованої йому статті.

Колегія суддів погоджується з прокурором в тому, що судом допущено помилку при застосуванні санкції ч.1 ст.286 КК України, оскільки призначено покарання у виді позбавлення волі, в той час як санкцією вказаної статті передбачено лише обмеження волі.

З оскаржуваного вироку також вбачається, що судом першої інстанції, у відповідності до ст.75 КК України, було звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, однак не покладено на останнього обов’язки, передбачені положеннями ст.76 КК України, що свідчить про неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч.1 ст.76 КК України, суд зобов’язаний був у разі звільнення ОСОБА_2 від відбування основного покарання покласти на обвинуваченого обов’язки, передбачені відповідними пунктами ч.1 та ч.2 вищевказаної статті.

Оскільки суд першої інстанції цього не зробив, вирок в цій частині підлягав скасуванню.

В порядку ст.412 КПК України суд апеляційної інстанції мав постановити свій вирок в цій частині, але за умови, що про це мав просити хтось із апелянтів, в даному випадку – прокурор, однак прокурор про застосування положень ст.76 КК України при постановленні нового вироку в своїй апеляційній скарзі не вказав.

Відповідно до вимог ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ст. 420 КПК України підставою для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Тобто необхідність покладання на особу обов’язків, передбачених ст.76 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, є підставою для ухвалення апеляційним судом свого вироку.

Оскільки застосування ст.76 КК України фактично погіршує становище засудженого, колегія суддів позбавлена можливості виправити помилку допущену судом першої інстанції шляхом зміни вироку та постановлення ухвали, і тому найприйнятнішим рішенням, в даному випадку, є скасування оскаржуваного прокурором та обвинуваченим вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого з приводу зміни призначеного покарання колегією суддів не розглядаються, оскільки вирок, з наведених вище підстав, підлягає скасуванню та новому розгляду у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд позбавлений можливості виправити помилку допущену судом першої інстанції як шляхом ухвалення нового вироку так і шляхом постановлення ухвали, апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора слід задовольнити частково, вирок суду скасувати і призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423,424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 07 2018 року щодо ОСОБА_2, 10 11 ІНФОРМАЦІЯ_1, - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги обвинуваченого і прокурора, - задовольнити частково.

В порядку ч.2 ст.424 КК України, оскарження даної ухвали в касаційному порядку не передбачено, оскільки вона не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

О.М. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Савченко