Ухвала суду № 76440244, 06.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/1366/18 Головуючий 1ї інстанції – Макаров В.О.

Справа №639/3590/18 Доповідач - Бездітко В.М.

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретарів - Леськіва Е.П., Ілюхіної К.А.,

прокурора - Огороднікова А.Д.,

представників власника майна - ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області про арешт майна у кримінальному провадженні №42018221080000183 від 23.06.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області про арешт майна у кримінальному провадженні №42018221080000183 від 23.06.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 382 КК України.

Накладено арешт на транспортні засоби та на дві одиниці ключів до кожного транспортного засобу, вказані в ухвалі слідчого судді (а.с.261-264), з позбавленням права відчуження , розпорядження, користування майном та фактичним вилученням з володіння.

Місцем зберігання транспортних засобів визначено територію майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року та відмовити прокурору в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на дві одиниці ключів та автомобіль «NISSAN QASHQAI», 2018 року випуску, VIN SJNFDAJ11U2221611,державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить їй на праві власності.

В обґрунтування скарги зазначила, що клопотання слідчого про арешт майна розглядалось без її участі, копію вона отримала лише 23.08.2018, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали. Зазначила, що є власником арештованого автомобіля і він ніяким чином не може відповідати критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України. Стороною кримінального провадження вона не є, а тому, накладаючи арешт на її власність, суд позбавив її права користування автомобілем, що є порушенням ст. 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу від 20.03.1952 Конвенції. Ні слідчий, ані суд не з’ясовували хто є власниками майна на яке накладено арешт та яким чином воно може забезпечити кримінальне провадження. Таким чином, арешт накладений безпідставно та необґрунтовано, не підтверджений ніякими доказами, заснований на припущеннях, з позбавленням права відчуження, володіння, з приводу взаємовідносин третіх осіб, які виникли набагато пізніше, що є порушенням не тільки Конституції України, а й Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. За змістом клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 171 та ст. 172 КПК України. В ухвалі слідчого судді не міститься жодного висновку щодо доцільності та обґрунтованості накладення арешту, підстав задоволення клопотання.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, представника потерпілого, думку прокурора, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи слідчим відділом Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №42018221080000183 від 23.06.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 382 КК України, за фактом заволодіння невідомими особами шляхом шахрайства чужим майном у великих розмірах.

09.07.2018 ст. прокурор Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про арешт майна. В обґрунтування прокурор зазначив, що до Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області надійшла заява заступника голови правління ПАТ «Мегабанк» за фактом перешкоджання виконання ухвали господарського суду Харківської області від 18.06.2018 у справі № 922/1605/18, що заподіяло істотну шкоду інтересам юридичної особи. Як встановлено слідством, між ПАТ «Мегабанк» та групою юридичних осіб (позичальників), що здійснюють діяльність в сфері торгівлі автотранспортними засобами, деталями та приладдям для автотранспортних засобів, був укладений ряд кредитних договорів. Станом на 01.06.2018 загальна сума заборгованості позичальників за кредитними договорами, без врахування неустойки складає 12 678 529, 85 дол. США. Виконання зобов’язань за кредитними договорами забезпечується заставою рухомого майна, іпотекою та порукою юридичних осіб: ТОВ «АРТСІТІ», ТОВ «АВТОАРТ», ТОВ «АРТ-ЛЕКС АВТО», ТОВ «АРТСІТІ ЛТЮ», ТОВ «АРТ-ЛЕКС», ТОВ «АДАМАНТ АВТО» . У зв’язку з невиконанням прийнятих на себе зобов’язань щодо повернення значної заборгованості і реалізацією заставного майна – автомобілів без згоди банку та без направлення грошових коштів від їх реалізації на погашення заборгованості, Банк вимушений був звернутись до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Враховуючи значну суму заборгованості за кредитними договорами, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно вказаних товариств. 19.06.2018 приватним виконавцем ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження, в рамках якого винесено постанову про арешт рухомого та нерухомого майна боржника. Під час досудового розслідування встановлено, що серед рухомого майна, яке є предметом застави, тобто за кредитними договорами забезпечується в якості застави вказаних юридичних осіб, значяться транспортні засоби, зазначені в клопотанні прокурора про арешт майна. Вони перевірялися співробітниками банку на наявність їх за місцем зберігання, однак при перевірці були відсутні, про що складені відповідні документи. Також на момент опису приватним виконавцем, заставні авто відсутні, про що складені акти. Станом на 01.06.2018 загальна заборгованість Позичальників за кредитними договорами складає 300,7 мільйонів гривень без врахування неустойки. 25.06.2018 вказані транспортні засоби, ключи до них, визнані речовими доказами, а тому відповідають критеріям ст. 98 КПК України. З метою забезпечення кримінального провадження, збереження речового доказу та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладені арешту на зазначене майно з обов’язковою забороною розпорядження та користування ним, оскільки є загроза приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, псування, передачі, відчуження, просив накласти арешт на майно.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області про арешт майна у кримінальному провадженні №42018221080000183 від 23.06.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 382 КК України.

Накладено арешт на транспортні засоби та на дві одиниці ключів до кожного транспортного засобу, вказані в ухвалі слідчого судді з позбавленням права відчуження, розпорядження, користування майном та фактичним вилученням з володіння (а.с.261-264).

Місцем зберігання транспортних засобів визначено територію майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.

Приймаючи рішення про накладення арешту на транспортні засоби та ключі до них, суд першої інстанції мотивував таку необхідність метою збереження вилучених речей в якості речових доказів та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, слідчим суддею прийнято рішення про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту. Проте, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «NISSAN QASHQAI», 2018 року випуску, VIN SJNFDAJ11U2221611, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, був придбаний ОСОБА_6 до ухвалення рішення Господарським районним судом Харківської області ухвали по справі №922/1605/18 і належить їй на праві власності.

В апеляційному суді ОСОБА_6 надала докази належності їй арештованого 12.07.2018 автомобілю «NISSAN QASHQAI», 2018 року випуску, VIN SJNFDAJ11U2221611, державний реєстраційний номер НОМЕР_1: кредитний договір № 17848/2018 від 30.05.2018, з додатком до нього у вигляді графіку погашення заборгованості та договір застави від 31.05.2018 № 1774/2018, технічний паспорт на автомобіль.

Згідно з абз.2 ч.10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, з наданих ОСОБА_6 доказів видно, що вона є добросовісним набувачем майна.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Аналіз вище зазначеної норми закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави та мета для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Мета, яку вказав в своєму клопотанні слідчий не обґрунтована та не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Доказів того, що відносно ОСОБА_6 є підозра у зв’язку з цією кримінальною справою прокурором не надано. Мета, яку вказав в своєму клопотанні слідчий, не обґрунтована та не підтверджується матеріалами кримінального провадження. ОСОБА_6 не є особою, на майно якої у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладено арешт, оскільки вона не є підозрюваною, або обвинуваченою або іншою особою, яка в силу закону несе відповідальність за спричинену шкоду неосудними особами.

Прокурором не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб та не доведено значення вилучення майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказ у кримінальному провадженні, який може бути зіпсований, знищений, перетворений, пошкоджений чи прихований.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2 ч. 3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні.

Оскільки прокурором не доведена можливість використання арештованого автомобілю «NISSAN QASHQAI», 2018 року випуску, VIN SJNFDAJ11U2221611,державний реєстраційний номер НОМЕР_1, як доказу та для забезпечення у кримінальному провадженні, а матеріали клопотання не містять нових достатніх фактичних даних на підтвердження доводів прокурора щодо мети накладання арешту, ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року підлягає скасуванню в частині накладення арешту на автомобіль «NISSAN QASHQAI», 2018 року випуску, VIN SJNFDAJ11U2221611,державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_6, з відмовою прокурору в задоволенні клопотання в цій частині, а апеляційна скарга ОСОБА_6 – підлягає частковому задоволенню, оскільки відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді в іншій частині.

Керуючись ст.ст. 392,405,407,419,422,423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 р.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року – скасувати в частині накладення арешту на майно, належне ОСОБА_6 – автомобіль «NISSAN QASHQAI», 2018 р.в. VIN SJNFDAJ11U2221611, державний реєстраційний № НОМЕР_1 і в цій частині у задоволені клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області про арешт вказаного автомобіля відмовити.

В решті ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 липня 2018 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді-