Постанова № 76439824, 04.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року

м. Харків

Справа № 641/6700/14-ц

Провадження № 22ц/790/919/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів:

головуючого - Бровченко І.О.

суддів - Яцини В.Б., Бурлака І.В.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року в складі судді Григор'єва Б.П. за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, що також діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, що також діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 , 3-я особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про звернення стягнення, в якому просить звернути стягнення на квартиру загальною площею 64,30 кв. м, житловою площею 43,80 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № НАА0GІ0000003826 від 04 березня 2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № НАА0GI0000003826 від 04 березня 2008 року ОСОБА_1 04 березня 2008 року отримав кредит у розмірі 230000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 березня 2033 року.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен здавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення зазначених норм закону та умов договору позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором позичальник станом на 27.01.2014 року має заборгованість - 506055 грн. 67 коп., яка складається з наступного:

-228821 грн. 88 коп. - заборгованість за кредитом;

-148911 грн. 66 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-82317 грн. 07 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,

а також штрафи відповідно до договору:

-46005 грн. 06 коп. - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклав договір іпотеки № НАА0GI0000003826. Згідно з договором іпотеки позичальник надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 43,80 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить позичальнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 416625 грн.

Внаслідок не виконання відповідачами умов кредитного договору утворилась заборгованість по кредиту. За адресою предмета іпотеки незаконно зареєстровані та проживають без дозволу іпотекодержателя ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та підлягають виселенню з предмету іпотеки разом із позичальником. На адресу відповідачів надсилалась вимога про виселення з іпотечного майна у зв'язку з порушенням кредитної дисципліни, однак дана вимога залишилась без задоволення, в зв'язку з чим вони вимушені звернутись до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд у рахунок погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, що також діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що висновок суду про відмову позивача від зарахування кредитних коштів на погашення кредиту є неправомірним. Відповідач мав можливість погашати заборгованість будь-яким способом не забороненим законом. Вказує, що заборгованість виникла з вини відповідача, оскільки з 05 листопада 2009 року кредит ним не сплачувався, окрім однієї сплати 10 червня 2011 року в сумі 7180,25 грн., що свідчить про його ухилення від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив із того, що банк відмовився прийняти належне виконання боржником кредитного зобов'язання, через що у відповідачів виникла заборгованість, тобто допущено прострочення платежу з вини кредитора.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 04 березня 2008 року між ПАТ КП «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HAA0GI0000003826 на суму у розмірі 230000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04 березня 2033 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № НАА0GI0000003826. Згідно з договором іпотеки позичальник надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 43,80 кв.м, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1. Майно належить позичальнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 416625 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунком за відповідачами за кредитним договором № HAA0GI0000003826 від 04 березня 2008 року станом на 27 січня 2014 року мається заборгованість - 506055 грн. 67 коп., яка складається з наступного:

-228821грн. 88 коп. - заборгованість за кредитом;

-148911 грн.66 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-82317.07 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,

а також штрафи відповідно до договору:

-46005 грн. 06 коп. - штраф (процентна складова).

Пред'являючи позов, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилась заборгованість, яку позичальник та його майновий поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладання банком договору купівлі-продажу від іменні відповідача.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку», яка має назву «Позасудове врегулювання», передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зі змісту статті 38 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, то іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 № 296/5 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі по тексту - Порядок). У розділі другому глави другої указаного Порядку передбачено процедуру нотаріального посвідчення угоди про відчуження предмету іпотеки іпотекодержателем.

Положення наведених вище нормативних документів дають підстави для висновку, що всі необхідні дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна іпотекодержатель здійснює від свого імені, а не від імені іпотекодавців. Закон не передбачає такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як продаж предмета іпотеки від імені іпотекодавця (іпотекодавців).

Правовідношення, у якому одна сторона зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, є відношенням представництва, та врегульовано положеннями глави 17 ЦК України.

Враховуючи наведене, вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права ПАТ КБ «ПриватБанк» на укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, суперечать вимогам чинного законодавства, умовам укладеного між сторонами іпотечного договору, а тому не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про виселення є похідними від вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому такі вимоги можуть бути задоволенні лише за умови задоволення основної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до пункту четвертого статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

Оскільки судом першої інстанції неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж продаж предмета іпотеки від імені іпотекодавця (іпотекодавців).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України скасовує судове рішення повністю з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України і ухвалює рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року змінити.

У задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, що також діють в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2018 року.

Головуючий -

Судді :