Постанова № 76439530, 11.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

Справа № 638/6852/18

Провадження № 22-ц/790/4519/18

11 вересня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого – Сащенко І.С.

суддів – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи

позивач ОСОБА_1

позивач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

третя особа – Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

третя особа - Державна екологічна інспекція у Харківській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 травня 2018 року (суддя Грищенко І.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи – Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Державна екологічна інспекція у Харківській області про захист права на безпечне довкілля, -

встановив:

У травні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просили суд зобов’язати ОСОБА_3 здійснити ліквідацію сміттєзвалища на належній йому земельній ділянці площею 0,6 га, яка розташована на території селища ОСОБА_4, Дергачівського району, Харківської області, шляхом вивезення наявних на земельній ділянці хімічних, побутових, будівельних та інших видів відходів, а також засмічених токсичними відходами мас ґрунту на легальні сміттєві полігони.

18.05.2018 року позивачі звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просили до вирішення даного спору по суті заборонити відповідачу ОСОБА_3 та іншим особам скидання на земельну ділянку відходів будь – якого виду, а також ґрунту і глини; а також використання будь – якої будівельної техніки.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.05.2018 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено відповідачу ОСОБА_3 та іншим особам скидання на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 площею 0,6 га, яка розташована на території селища ОСОБА_4, Дергачівського району, Харківської області відходів будь – якого виду (хімічних, побутових, будівельних тощо), а також ґрунту і глини.

Заборонено ОСОБА_3 та іншим особам використання будь – якої будівельної техніки (вантажних автомобілів, бульдозерів, вантажних кранів та автокранів тощо) на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 площею 0,6 га, яка розташована на території селища ОСОБА_4, Дергачівського району, Харківської області, окрім дій по ліквідації сміттєзвалища та відновлення належного біологічного і хімічного стану земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що забезпечення позову у такий спосіб позбавило його можливості проводити будь-які роботи на належній йому земельній ділянці, зокрема, використовувати ділянку за її цільовим призначенням для вирощування сільськогосподарської продукції.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок суду не в повному обсязі відповідає встановленим у справі обставинам.

Відповідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК, утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо використання земельної ділянки площею 0,6 га, яка розташована на території селища ОСОБА_4, Дергачівського району, Харківської області.

Заборона відповідачу та іншим особам скидати на вказану ділянку сміття та інших відходів, на думку судової колегії, є обгрунтованою, виходячи з вимог позову та необхідності охорони навколишнього природного середовища від негативного впливу людини.

Натомість колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо наявності правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони використання на спірній земельній ділянці будь-якої будівельної техніки.

Питання відмежування будівельної техніки від інших технічних засобів, виходить за межі предмета доказування, оскільки на практиці можливо визначити призначення такої техніки тільки на підставі даних, для чого ця техніка була використана.

Використання на спірній земельній ділянці будь-яких технічних засобів з метою проведення будівельних, монтажних чи підготовчих до них робіт взагалі заборонено чинним законодавством, виходячи з цільового призначення ділянки – для ведення особистого селянського господарства.

Заборона ж використання техніки взагалі позбавляє власника права проводити на належній йому ділянці сільськогосподарські роботи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалу в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони використання на спірній земельній ділянці будь-якої будівельної техніки постановлено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 травня 2018 року – в частині заборони ОСОБА_3 та іншим особам використання будь – якої будівельної техніки (вантажних автомобілів, бульдозерів, вантажних кранів та автокранів тощо) на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:00:003:1793 площею 0,6 га, яка розташована на території селища ОСОБА_4, Дергачівського району, Харківської області, окрім дій по ліквідації сміттєзвалища та відновлення належного біологічного і хімічного стану земельної ділянки - скасувати і в задоволенні заяви в цій частині – відмовити.

В іншій частині – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_5