Постанова № 76439526, 12.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 643/6728/17

провадження № 22-ц/790/3885/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.

суддів: Кіся П.В.,

ОСОБА_1

розглянув в порядку письмового провадження в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2018 року, головуючого першої інстанції судді Сиротнікова Р.Є. по справі № 643/6728/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2, в якому просила усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення її та її неповнолітнього сина до приміщення квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування зазначала, що з 2001 по 2016 роки перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем, який розірвано за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.08.2016 року.

18.08.2016 року в квартирі за адресою АДРЕСА_2, в якій вона мешкала разом із відповідачем та сином ОСОБА_4, сталася чергова сварка, в ході якої відповідач фізично та на словах ображав позивача, принижував, відібрав у неї ключі від квартири, всі її особисті речі та речі її сина, пояснюючи, що всі ці речі придбані на його кошти. В цей же день позивач змушена була разом із малолітнім сином переїхати проживати окремо віл відповідача. Після переїзду позивача із сином, відповідач відмовлявся повернути їй її речі та речі її сина, повернути документи позивача, що лишились в спірній квартирі тощо.

В зв'язку із такими діями відповідача, ОСОБА_3 зверталась до правоохоронних органів та після допиту відповідача слідчим, він повернув позивачу її паспорт. З 18.08.2016 року син позивача мешкає разом із нею, вони зареєстровані в спірній квартирі, власником якої є відповідач. З 18.08.2016 року позивач не має можливості потрапити до свого житла навіть для того, щоб забрати свої особисті речі та все необхідне для дитини. З приводу протиправної поведінки відповідача ОСОБА_3 неодноразово зверталась до правоохоронних органів, однак вирішити спір в позасудовому порядку не вдалося.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2018 року задоволено позовні вимоги.

Усунено перешкоди у користуванні квартирою шляхом вселення ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_2, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, не чинити позивачу та її неповнолітньому сину перешкоди у користуванні вказаною квартирою.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений нею при зверненні до суду судовий збір у розмірі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що він не заперечує щоб позивач разом з їх спільним сином мешкали у вищезазначеній квартирі, ключі від квартири знаходяться у неї, доступ для квартири був вільний, позивач приходила коли хотіла.

Зазначає, що позивач ще до розірвання шлюбу самовільно виїхала з квартири, забравши із собою сина ОСОБА_5, та стала мешкати окремо.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Судова колегія погоджується з такими висновками.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 5190, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 51-52).

З копії рішення Московського районного суду м. Харкова від 30.08.2016 року, яка є в матеріалах справи, вбачається, що сторони з 07.06.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано (а.с. 3-4).

З довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 19.05.2017 №1403, виданої дільницею №32 КП «Жилкомсервіс», вбачається, що сторони та їх неповнолітній син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5).

З копії відповіді на ім'я позивача за підписом начальника Московського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 від 07.08.2017, вбачається, що як позивач, так і відповідач по справі неодноразово в серпні-вересні 2016 року звертались до правоохоронних органів з приводу побутових сварок, протиправної поведінки, перешкод у спілкуванні із малолітнім сином, завдання тілесних ушкоджень, скоєння крадіжки, тощо. За фактами звернень заявникам направлялись письмові відповіді (48-49).

Згідно ст. 156 ЖК Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За змістом ст. 64 ЖК Української РСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 3 статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України,з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Розірвання шлюбу між позивачем і відповідачем та припинення сімейних відносин не впливає на право користування спірною квартирою позивача з сином.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач дійсно створив позивачу із сином перешкоди для користування житловим приміщенням, тому їхні права підлягають відновленню шляхом їхнього вселення в спірну квартиру.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, були предметом розгляду судом першої інстанції, яким суд дав належну оцінку та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

З огляду на викладене, та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 12.09.2018 року.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - П.В. Кісь

ОСОБА_1