Ухвала суду № 7643879, 18.11.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2009 року

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської області від 02.03.2009 року по справі за адміністративним позовом ЗАТ "Сігма-спорт" до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00010238 від 27.10.2008 року та № 00011838 від 08.12.2008 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2008 року ЗАТ "Сігма-спорт" звернулося до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00010238 від 27.10.2008 року та № 00011838 від 08.12.2008 року, посилаючись на те, що встановлені перевіркою обставини не свідчать про порушення порядку оприбуткування.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 02.03.2009 року позов задоволено повністю. Скасовані рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Миколаєві № 00010238 від 27.10.2008 року та № 00011838 від 08.12.2008 року.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку у м. Миколаєві подала до суду апеляційну скаргу на постанову господарського суду Миколаївської області від 02.03.2009 року, в якій вказується, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що винесена з порушенням норм матеріального права. Апелянт просить суд скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ЗАТ «Сігма-спорт».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що Державна податкова адміністрація у Миколаївській області провела виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами якої був складений Акт перевірки № 0278/14/00/23/31193296 від 16.10.2008 року. В п.2.2.14 пп. З Акта зазначено, що в ході перевірки встановлені наступні порушення: неоприбуткування в книзі обліку розрахункових операцій (далі по тексту КОРО) № 1401001405/1, зареєстрованій від 16.10.2006 року готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в розмірі 85697,25 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яноста сім гривень) 25 копійок на підставі фіскального звітного чеку (X- звіт) № 1011; несвоєчасне оприбуткування в КОРО готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень 3 237, 59 грн. на підставі фіскального звітного чеку № 1617 від 20.10. 2006 р. Згідно звіту фіскальної пам'яті реєстратори розрахункових операцій сума готівкових коштів в розмірі 85697,25 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яноста сім гривень) 25 копійок проведена через реєстратор розрахункових операцій 10.04.2007 року (X звіт № 1011). На момент перевірки запис в КОРО № 1401001405/1 щодо обліку готівки в сумі 85697,25 (вісімдесят п'ять тисяч шістсот дев'яноста сім гривень) 25 копійок на підставі X-звіту № 1011 від 10.04.2007 року на будь-якій сторінці КОРО відсутній.

На підставі Акту перевірки № 0278/14/00/23/31193296 від 16.10.2008 р. були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00010238 від 27 жовтня 2008 року в сумі 428 486,25 (чотириста двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят шість гривень) 25 копійок за порушення п.п.2.6 п.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого Постановою правління.

НБУ від 15.12.2004 р. № 637 зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Положення) та на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно з п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у редакції Указу Президента № 491/99 від 11.05.199 року зі змінами та доповненнями (далі по тексту -Указ) та рішення № 00011838 від 08.12.2008 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 16 187,95 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят сім гривень) 95 копійок за порушення п.п.2.6 п.2 Положення та на підставі п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно з п. 1 Указу.

З зазначеними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Колегія суддів встановила, що позивач 10.04.2007 р. оприбуткував через реєстратор розрахункових операцій виручку у сумі 85697,25 грн. 25 копійок та оприбуткував 20.10.2006 р. виручку в сумі 3 237,59 грн. Цей факт підтверджується даними з контрольної стрічки та знайшов відображення в Акті перевірки. Виручка у ті ж дні була здана в касу підприємства з відображенням у касовій книзі та оформленням прибуткових касових ордерів, а потім здана інкасатору банка і зарахована на розрахунковий рахунок підприємства. Але в першому випадку, оператор РРО забув зробити щоденний запис у книзі обліку розрахункових операцій, а в другому випадку, запис в РРО був зроблений наступного робочого дня.

Згідно п.1 Указу фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються саме «за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки». Згідно абз.2 п.2.6 Положення про ведення касових операцій «оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення такими підприємствами обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів».

Таким чином, підприємство виконало обов'язок по оприбуткуванню в касі готівки, тому не порушило норму Положення, а в зв'язку з чим застосування штрафних санкцій згідно до вищевказаного Указу є незаконним.

Крім того, обґрунтовуючи висновки Акту перевірки та оспорюваних рішень відповідач посилається на абз. 3 п.2.6 Положення про ведення касових операцій, в якому зазначено, що «у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РО - даних РК. У вказаній нормі немає жодного посилання на касу підприємства. Таким чином, це дає підстави розрізняти два поняття: оприбуткування готівки у касі підприємства та оприбуткування готівки із застосуванням РРО.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не можна за невикористання КОРО під час оприбуткування готівки із застосуванням РРО застосовувати штрафну санкцію, встановлену за зовсім інше правопорушення - неоприбуткування готівки у касі.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача про те, що в ст. 1 Указу зазначено, що фінансові санкції встановлені цим Указом застосовуються у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлюються Законом № 265/95, саме ним встановляється відповідальність за порушення вимог цього Закону, в тому числі і за невикористання книги обліку розрахункових операцій. Національний банк не уповноважений встановлювати правові норми у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, за виключенням застосування РРО при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 7 Закону № 265/95). Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону №265/95 чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Обов'язковість щоденного запису в КОРО встановлена п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614. Зазначений Порядок розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон №265/95). За невикористання КОРО існує спеціальна санкція встановлена у п. 3 ст.17 Закону України №265/95 - «двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну».

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування Указу до порушення, що стосується сфери застосування РРО суперечить чинному законодавству.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської області від 02.03.2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.11.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: