Постанова № 76436686, 05.09.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Ковальов В.М.

Доповідач -Карташов О.Ю.

Справа № 428/13608/17

Провадження № 22ц/782/584/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Гаврилюк В.К., Коновалова В.А.

за участю секретаря судового засідання Подрябінкіна Я.Г.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

представник позивача - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»

представники третьої особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»

на рішення

Кремінського районного суду Луганської області від 11 травня 2018 року, ухваленого у складі судді Ковальова В.М. в залі судових засідань Кремінського районного суду Луганської області в м. Кремінна

у справі за позовом

ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання добросовісним набувачем, залишення транспортного засобу у власності та зняття всіх обмежень

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання добросовісним набувачем, залишення транспортного засобу у власності та зняття всіх обмежень, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

В обґрунтування позову зазначала, що згідно довідки-розрахунку від 11 жовтня 2011 року вона придбала автомобіль седан TOYOTA LEXUS GS 300, 2005 року випуску, VIN - НОМЕР_2 за 200 000 грн., зареєструвала право власності у підрозділі ДАІ УМВС України.

На протязі наступного часу вона вільно та відкрито володіла, користувалася зазначеним автомобілем та ніхто ніяких претензій з цього приводу їй не заявив.

В жовтні 2016 року позивач вирішила продати вищевказаний автомобіль, однак отримала відмову у реалізації свого права у зв'язку із знаходженням автомобіля у заставі у ТОВ «Кредитні ініціативи».

Отримавши витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна позивач дізналася, що 25 вересня 2012 року реєстратором Донецькою філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України було зареєстроване обтяження - застава рухомого майна на вказаний автомобіль згідно договору про заставу майна № 551 від 12 грудня 2005 року, укладеного між Філією «Головного управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області» та ОСОБА_4, та накладено заборону на його відчуження.

Тобто фактично майже через рік після придбання ОСОБА_2 автомобіля на нього було зареєстроване обтяження та заборона відчуження.

Враховуючи викладене, позивач просила позов задовольнити, визнати її добросовісним набувачем вказаного автомобілю, залишити його у власності та зняти всі обмеження щодо здійснення права власності.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 11 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Кредитні ініціативи», про визнання добросовісним набувачем, залишення транспортного засобу у власності та зняття всіх обмежень задоволені.

Визнано ОСОБА_2 добросовісним набувачем транспортного засобу - автомобілю легкового (седан) LEXUS GS 300, 2005 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузову (VIN) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та залишено його у власності позивача.

Виключено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про заборону відчуження автомобілю легкового (седан) TOYOTA LEXUS GS 300, 2005 року випуску, номер об'єкта НОМЕР_2, зареєстрованого 25 вересня 2012 року за №13039284.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_2 відповідно до ст. 388 ЦК України, ст. 10 Закону № 1255-IV є добросовісним набувачем транспортного засобу, оскільки на момент його придбання в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього рухомого майна, а договір застави при наявності ризику відчуження автомобілю не був нотаріально посвідчений. Заборона відчуження заставного майна сплила 25 вересня 2017 року, тому запис щодо цього обтяження на час розгляду справи повинен бути вилучений з Державного реєстру. ОСОБА_2 придбала автомобіль у правовий спосіб, тому суд приходить до висновку, що на момент придбання транспортного засобу вона не знала і не могла знати про наявність договору застави спірного автомобілю. Про порушення свого права та наявність заборони відчуження вона дізналася в жовтні 2016 року коли мала намір продати належний їй автомобіль. Тому перебіг позовної давності повинен обчислюватися саме з жовтня 2016 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» ставиться питання про скасування рішення Кремінського районного суду Луганської області від 11 травня 2018 року з підстав неправильного застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми Закону України «Про заставу». На думку апелянта, суд не врахував того, що в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_4 за Кредитним договором № 550, ним було передано в заставу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» транспортний засіб автомобіль легковий (седан) LEXUS GS 300, 2005 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузову (VIN) НОМЕР_2, що підтверджується договором застави. 17.12.2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги, тому, усі права кредитора за вищевказаним Кредитним договором та договором забезпечення належать ТОВ «Кредитні ініціативи». Кредитний договір № 550 не є припиненим, існує несплачена заборгованість, Договір застави є чинним. При переході майна, що складає предмет застави, у власність іншої особи, застава зберігає силу, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо застосування строків позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 вказуючи про те, що повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав для задоволення позову, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Зазначив, що ОСОБА_2 відповідно до ст. 388 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-ІV є добросовісним набувачем транспортного засобу, оскільки на момент його придбання 11.10.2011 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього рухомого майна, а договір застави при наявності ризику відчуження автомобілю не був нотаріально посвідчений. Тому при зміні власника транспортного засобу, щодо якого відсутні відомості в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна стосовно будь-яких обтяжень, не потребується надання дозволу заставодержателя, відомості про якого невідомі. Тим більше, що потенційний покупець не міг знати про будь-які обтяження за наявності останніх, у разі відсутності відповідних відомостей в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

У судове засідання, позивач ОСОБА_2 її представник ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4 та представники третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 05 січня 2012 року автомобіль легковий (седан) LEXUS GS 300, 2005 року випуску, сірого кольору, VIN - НОМЕР_2 зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку КІМ912586 від 11 жовтня 2011 року ТОВ «Технологія», ТЗ з Харківської області, ПК ОСОБА_7

12.12.2005 року між ЗАТ Промінвестбанк, правонаступник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № 550 та Договір про заставу майна № 551, предметом застави є майно автомобіль легковий (седан) LEXUS GS 300, 2005 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузову (VIN) НОМЕР_2.

Згідно до Договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передав ТОВ «Кредитні ініціативи», як покупцю, права за окремими договорами забезпечення, в тому числі укладеному між цедентом та ОСОБА_4

З Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається наявність заборони відчуження автомобілю легкового (седан) TOYOTA LEXUS GS 300, 2005 року випуску, номер об'єкта НОМЕР_2, зареєстрованого 25 вересня 2012 року за №13039284 на підставі договору про заставу майна №551 від 12 грудня 2005 року між обтяжувачем Філією «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області та боржником ОСОБА_4, строк виконання зобов'язання до 11 грудня 2008 року, термін дії заборони до 25 вересня 2017 року. Відомості про нотаріальне посвідчення договору застави відсутні.

Так, застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (чч. 1, 2 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжував надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 4 ст. 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна свідчить про внесення записів про обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність. У разі наявності обтяження у витягу вказуються всі наявні записи та відомості, що містяться в них.

Таким чином, в розумінні ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» лише зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

У справі встановлено, що лише 25 вересня 2012 року накладено обтяження на належний позивачу на праві власності автомобіль, який вона набула на законних підставах 11 жовтня 2011 року.

Системний аналіз наведених норм та встановлені фактичні обставини у справі, дозволяють дійти висновку, що позивач є третьою стороною у правовідносинах, що випливають з договору застави, а тому за відсутності відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, суд першої інстанції правильно визначив, що вона є добросовісним набувачем, оскільки не знала і не могла знати про наявність договору, укладеного між ЗАТ Промінвестбанк, правонаступник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_4

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За приписами ст. 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України. До Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості, внесені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб. Держатель Державного реєстру виконує такі функції, зокрема, організує ведення Державного реєстру; приймає заяви і вносить записи до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень рухомого майна, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 вказаного Закону, після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку ефективним способом захисту прав власника вказаного рухомого майна є усунення перешкод у користуванні спірним транспортним засобом шляхом вилучення з державного реєстру обтяжень рухомого майна об'єкту обтяження, вказаного транспортного засобу.

Апеляційний суд, вважає правильними висновки суду першої інстанції про безпідставність доводів ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо застосування строків позовної давності.

ОСОБА_2 придбала автомобіль у правовий спосіб, на момент придбання транспортного засобу вона не знала і не могла знати про наявність договору застави спірного автомобілю. Про порушення свого права та наявність заборони відчуження вона дізналася в жовтні 2016 року коли мала намір продати належний їй автомобіль.

При цьому, ТОВ «Кредитні ініціативи» 25.09.2012 року при вчиненні реєстрації обтяження - «застави рухомого майна», не повідомило власника предмета обтяження ОСОБА_2 про реєстрацію обтяження.

Крім того, ВССУ у пункті 36 постанови Пленуму від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив судам, що на негаторний позов положення про позовну давність не поширюються, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа №653/1096/16-ц, провадження №14-181 цс 18).

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: