Рішення № 7643594, 29.01.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2010 р.Справа № 5/487

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В. при секретарі судового засідання Атаманчук І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Закритого акціонерного товариства "Макрохім", м. Київ

до Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м. Хмельницький

про стягнення 40285,16 грн. заборгованості

За участю представників сторін :

позивача : Смагіної Г.Ю. –представника за довіреністю за № 57 від 22.01.2008р. (у засіданні суду 22.01.2010р.)

відповідача : не з’явились

У судовому засіданні приймається рішення, оскільки 22 січня 2010р. у засіданні суду оголошувалась перерва.

У березні 2009р. Закрите акціонерне товариство "Макрохім" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості поставленого товару з урахуванням пені, 3% річних з простроченої суми, індексу інфляції в сумі 40285,16грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.03.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5/487, справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 25.03.2009р. о 09год.30хв., із зазначенням необхідності позивачу надати оригінали установчих документів, докази перебування відповідача в Єдиному державному реєстрі на час звернення до суду, а також оригінали доказів на підтвердження наявності у відповідача статусу суб’єкта підприємництва з інформацією про відомі банківські реквізити відповідача та наведенням доказів на підтвердження позовних вимог, а відповідачу надати - оригінали установчих документів, оригінали доказів на підтвердження виконання зобов’язань за спірним правочином та відзив на позов з дотриманням вимог ст.59 ГПК України; при цьому, у клопотанні позивача, щодо витребування інформації про всі наявні у відповідача рахунки у банківських установах відмовлено, у зв'язку із не доведенням підстав надання вказаної інформації, а також визнано явку повноважних представників сторін обов’язковою.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.03.2009р. у справі № 5/487 в частині зобов’язання відповідача надати суду письмовий відзив на позову заяву, та прийняти нове рішення.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. у справі №5/487 (колегія суддів у складі головуючого судді Щепанської Г.А., суддів Гулової А.Г., Пасічник С.С.) відмовлено відповідачу у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.03.2009р. у даній справі; апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто заявнику.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. у даній справі, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та прийняти нове рішення.

У відповідності до наявної в матеріалах справи постанови Вищого господарського суду України від 4 червня 2009р., заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 8 ч.3 ст. 129 Конституції України передбачено в якості однієї з основних засад судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про судоустрій України" учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Наведені конституційне положення та положення норми Закону ставлять у залежність реалізацію конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження від положень процесуального закону, яким є Господарський процесуальний кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України містить виключний перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Оскільки положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають права сторін на оскарження ухвали про порушення провадження у справі (ст.ст.61, 64, 65 Господарського процесуального кодексу України), висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав на оскарження ухвали місцевого господарського суду про порушення провадження у справі й обґрунтовано відмовив відповідачу в прийнятті апеляційної скарги на зазначену ухвалу.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Отже, оскаржувана ухвала Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. у справі №5/487 підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

В послідуючому ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26 листопада 2009р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 4 червня 2009р., що викликало необхідність поновлення провадження з призначенням справи для розгляду по суті з повторним зобов’язанням сторін виконати вимоги ухвали суду по справі від 16 березня 2009р.

В судове засідання прибула лише повноважний представник позивача, що за відсутності повноважних представників відповідача та витребуваних судом документів потребувало відкладення розгляду справи на іншу дату.

27 липня 2009р. повноважним представником позивача надіслано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 40285,16 грн. заборгованості, з яких 29713,41 грн. - основного боргу, 3846,04 грн. - пеня, 567,27 грн. 3% річних та 4341,53 грн. індекс інфляції.

18 січня 2010р. повноважним представником позивача надіслано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 40422,56 грн. заборгованості, з яких 29713,41 грн. - основного боргу, 4006,00 грн. - пеня, 1176,06 грн. 3% річних та 5527,09 грн. індекс інфляції.

22 січня 2010р. повноважним представником позивача надіслано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 40412,97 грн. заборгованості, з яких 29704,41 грн. - основного боргу, 4006,00 грн. - пеня, 1175,86 грн. 3% річних та 5526,72 грн. індекс інфляції.

Заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог прийняті господарським судом, так як подані відповідно до ст. 22-31 ГПК України, не суперечать законодавству і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

У судовому засіданні 22.01.2010р. повноважним представником позивача підтримано заяву про зменшення позовних вимог про стягнення з відповідача 40412,97 грн. заборгованості за поставлену продукцію. У зв'язку з чим представник позивача просив задоволити позовну заяву з урахуванням зменшення позовних вимог.

У судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому копія ухвали суду від 12 січня 2010р. направлялась на адресу відповідача з поштовим повідомленням про вручення (тобто рекомендованою кореспонденцією) .

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Між сторонами був укладений договір від 01.01.2008р., згідно умов якого постачальник (надалі-позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (надалі-відповідача), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити хімічну сировину (продукцію) в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в Додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.5 договору відповідач зобов'язаний здійснити оплату поставленої позивачем продукції в строк, що не перевищує 10 банківських днів з дати поставки продукції. Оплата поставленої продукції здійснюється відповідачем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених відповідачем за поставлену партію продукції, на поточний рахунок позивача.

Пунктом 10.2 даного договору передбачено, що кожна із сторін несе обмежену відповідальність за недотримання положень даного договору. Відповідальність сторін обмежується сплатою неустойки.

У відповідності до п. 10.3 договору поставки від 01.01.2008р., у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочки.

На думку позивача, останній свої зобов’язання виконав належним чином, а саме поставив продукцію на суму 44913,60 грн., на підтвердження чого надано видаткові накладні: за №М0032987 від 15.08.2008р.. на суму 8100,00 грн., за №МХ001107 від 12.09.2008р. на суму 4564,80 грн., за №МХ002548 від 23.09.2008р. на суму 27408,00 грн., за №МХ003028 від 25.09.2008р. на суму 78,00 грн. та за №МХ003027 від 25.09.2008р. на суму 4762,80 грн. та довіреності: серія ЯОЦ №158988 від 14.08.2008р., серія ЯПЛ № 598378 від 19.09.2008р., серія ЯПЛ № 598461 від 19.09.2008р.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов’язання в частині оплати за поставлену позивачем продукцію належним чином не виконав, оплативши лише частково, залишок неоплаченої продукції станом на 25.02.2009р. становив 34048,41грн.

І тому, за підрахунками позивача заборгованість відповідача становила 34048,41 грн. (основного боргу).

Відповідно за порушення умов договору позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 3188,03 грн.

Окрім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а саме що становить 2766,32 грн. та 282,40 грн. –3% річних.

На момент подання позову до суду та розгляду справи позивач підтвердив, що заборгованість відповідачем повністю не сплачена, на підтвердження протилежного відповідачем доказів не надано. У зв'язку з цим просив стягнути з відповідача 40285,16 грн., з яких 34048,41 грн. основного боргу, 3188,03 грн. - пені, 2766,32 грн. інфляційних та 282,40 грн. –3% річних.

Однак, на день розгляду справи по суті позивачем уточнено суму боргу та надано заяву про зменшення позовних вимог разом із розрахунком заборгованості, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 40412,97 грн. заборгованості, з яких 29704,41 грн. - основного боргу, 4006,00 грн. - пеня, 1175,86 грн. 3% річних та 5526,72 грн. індекс інфляції. Заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст.ст. 22-31 ГПК України, не суперечить законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, тому судом прийнята.

Заслухавши пояснення представників сторін, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно о ст. 625 ЦК України, позивач за прострочку виконання грошового зобов’язання нарахував суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до укладеного договору поставки від 01.01.2008р., зокрема пункту 10.3 у випадку порушення строку оплати продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача вартості поставленого товару з урахуванням пені, 3% річних з простроченої суми, індексу інфляції в сумі 40285,16грн.

В подальшому повноважним представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача 40412,97 грн. заборгованості, з яких 29704,41 грн. - основного боргу, 4006,00 грн. - пеня, 1175,86 грн. 3% річних та 5526,72 грн. індекс інфляції. Заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст.ст. 22-31 ГПК України, не суперечить законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, тому судом прийнята до розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу продукцію по договору поставки від 01.01.2008р. на суму 40072,80грн., що належним чином підтверджується видатковими накладними: за №М0032987 від 15.08.2008р.. на суму 8100,00 грн., за №МХ001107 від 12.09.2008р. на суму 4564,80 грн., за №МХ002548 від 23.09.2008р. на суму 27408,00 грн. та довіреностями на отримання продукції: серія ЯОЦ №158988 від 14.08.2008р., серія ЯПЛ № 598378 від 19.09.2008р., серія ЯПЛ № 598461 від 19.09.2008р.

Відповідачем повного розрахунку за поставлену продукцію перед позивачем не проведено, лише сплачено частково у розмірі 15209,19 грн. Сума несплати основного боргу склала 24863,61 грн., на момент розгляду по суті справи відповідачем не сплачена, доказів про протилежне суду не надано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов в частині заявлення до стягнення 33998,57грн. заборгованості, з яких основного боргу у розмірі 24863,61 грн., нарахування пені - 3436,73 грн., 3% річних - 995,47 грн. та 4702,76 грн. - індексу інфляції обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Позовні вимоги позивача (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 4840,80 грн. та відповідно нарахування на дану суму пені у розмірі 569,27 грн., 3% річних у розмірі 180,37 грн. та 823,96 грн. - індексу інфляції судом залишено без розгляду згідно п. 5 ст. 81 ГПК України. Оскільки позивачем не виконано вимог суду, що викладені в ухвалах від 16.03.2009р., 30.06.2009р., 27.10.2009р., 23.12.2009р. та 12.01.2010р., не надано витребуваних судом доказів, на підтвердження позовних вимог, а саме на поставку продукції відповідачу згідно договору поставки від 01.01.2008р. на вищезазначену суму. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані лише копії видаткових накладних за №МХ003028 від 25.09.2008р. на суму 78,00 грн. та за №МХ003027 від 25.09.2008р. на суму 4762,80 грн., проте останні не можуть бути належними та допустимими доказами по справі, так як доказів на отримання поставленої продукції, а саме довіреностей №598464 від 19.09.2008р. на ім'я отримувача гр. Широкого В.Д. суду не надано, а зазначений підпис отримувача на видаткових накладних не підтверджує факт отримання продукції відповідачем. Доказів позивачем на підтвердження протилежного суду не надано та не доведено.

За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку що позов (з врахування зменшення позовних вимог) в частині заявлення до стягнення 33998,57 грн. заборгованості, з яких 24863,61 грн. - основного боргу, нарахування пені - 3436,73 грн., 3% річних - 995,47 грн. та 4702,76 грн. - індексу інфляції обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню. В решті позов в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 4840,80 грн., пені у розмірі 569,27 грн., 3% річних у розмірі 180,37 грн. та 823,96 грн. - індексу інфляції судом залишено без розгляду згідно п. 5 ст. 81 ГПК України.

Сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по справі підлягають покладенню на відповідача у частині задоволених вимог з врахуванням мінімального розміру держмита згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.          

Керуючись ст.ст. ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 22, 33, 44, 49, 81 ( п. 5), 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов закритого акціонерного товариства "Макрохім", м. Київ до закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м. Хмельницький про стягнення 40412,97 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська фабрика "Кондфіл", м. Хмельницький (вул. Шевченка, 69, код 00382289) на користь закритого акціонерного товариства "Макрохім", м. Київ (вул. Луначарського, 4, код 24720905) 24863,61грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят три гривні 61 коп.) основного боргу; 3436,73 грн. (три тисячі чотириста тридцять шість гривень 61 коп.) пені; 4702,76 грн. (чотири тисячі сімсот дві гривні 76 коп.) втрат від інфляції; 995,47 грн. (дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 47 коп.) - 3% річних ; 339,99грн. (триста тридцять дев'ять гривень 99 коп.) витрат по сплаті державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Позов в частині стягнення 6414,40 грн. заборгованості (4840,80 грн. - основного боргу; 569,27 грн. - пені; 823,96 грн. втрат від інфляції та 180,37 грн. - 3% річних ) залишити без розгляду.

                    Суддя                                                                       

Помічник судді І.В. Кохан