
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний номер справи: 766/14761/18
Номер провадження 11-cc/791/469/18 Головуючий в 1-й інстанції: Гонтар Д.О.
Категорія: обрання запобіжного заходу Доповідач: Литвиненко І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:
Головуючого Литвиненко І.І.
Суддів: Батрака В.В.
ОСОБА_1
При секретарі Ткаченко А.К.
За участю прокурора Кондюріна С.О.
Захисника-адвоката ОСОБА_2
Підозрюваного ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Херсонської області матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018230040002816, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 серпня 2018 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 серпня 2018 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Херсонській області та відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 - п.п.4,12 ч.2 ст.115 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном до 19 жовтня 2018 року, включно, без визначення застави.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість просить ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 серпня 2018 року відносно ОСОБА_3 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього більш м’який запобіжний захід - у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник послався на відсутність будь-яких правових підстав для застосування відносно ОСОБА_3 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказує, що підозра, яка оголошена ОСОБА_3 є необґрунтованою, оскільки його дії кваліфіковано невірно. Крім того, слідчим суддею не обґрунтовано висновків про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Натомість, в матеріалах провадження та в клопотанні слідчого відсутні будь-які об’єктивні дані, які б вказували на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а твердження прокурора про їх наявність є лише припущеннями. Також прокурором в судовому засіданні не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу.
Крім того, слідчим суддею не розглянута можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 інших (альтернативних) запобіжних заходів. Вказує, що в даному випадку слідчий суддя, враховуючи фактичні обставини провадження та відомості про особу підозрюваного повинен був визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обов’язків, передбачених КПК України.
Крім того на думку захисника, слідчим суддею не прийнято до уваги відомості про особу ОСОБА_3, який після поранення отриманого під час безпосередньої участі в антитерористичній операції є інвалідом 2 групи, за місцем проживання характеризується позитивно, є військовослужбовцем, має ряд нагород і відзнак за активну участь в антитерористичній операції, не приймав безпосередньої участі у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій та активно сприяє органам досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Заслухавши суддю - доповідача, думку захисника, підозрюваного, прокурора, у судових дебатах сторони залишились на своїх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов’язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
У відповідності до ст.29 Конституції України та ст.ст.176,177,178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід-тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов’язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя зобов’язаний оцінити всі обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Колегія суддів вважає, що за результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону при обранні виду запобіжного заходу, слідчим суддею дотримано не в повному обсязі, оскільки розглядаючи клопотання слідчого СУ ГУНП в Херсонській області, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя не в повній мірі дослідив обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання запобіжного заходу, його мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні такого.
Як вбачається із матеріалів провадження, 20 серпня 2018 року в рамках кримінального провадження №12018230040002816 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 – п.п.4,12 ч.2 ст.115 КК України (а.п.34).
Так, місцевим судом вірно встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: довідкою Херсонської обласної клінічної лікарні №627, від 31 липня 2018 року (а.п.9); висновком судово-медичної токсикологічної експертизи №1782 від 07 серпня 2018 року (а.п.39); протоколом огляду інтернет сайту: «http://kahovka.flagma.ua/sernaya-kislota-akkumulyatornaya-nedorogo-o3017638.html», від 04 серпня 2018 року (а.п.10-11); протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 04 серпня 2018 року (а.п.12-13); протоколом пред’явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_4 від 18 серпня 2018 року (а.п.14-15); протоколом обшуку житла ОСОБА_4 від 04 серпня 2018 року (а.п.16-17); протоколом обшуку приміщення складу на території ТОВ «Зерма-Україна», від 04 серпня 2018 року (а.п.19-20); протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 18 серпня 2018 року (а.п.36-38); протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 19 серпня 2018 року (а.п.21-22); протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 20 серпня 2018 року (а.п.23-26); повідомлення заступника начальника УКР ГУНП в Херсонській області №4492/3/26/01-2018 від 04 серпня 2018 року (а.п.27-28).
З огляду на поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Враховуючи викладене, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_3 до вчинення вищевказаного злочину, в клопотанні та доданих до нього матеріалах достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри.
Разом із цим, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що слідчим у його клопотанні не обґрунтовано належним чином наявність ризиків того, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі зможе вчинити будь-яку з дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, (переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), а також неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м’якого запобіжного заходу.
Обґрунтовуючи наявність перелічених ризиків, слідчий у своєму клопотанні послався на тяжкість покарання, що може загрожувати підозрюваному, відсутність міцних соціальних зв’язків, зокрема відсутність у підозрюваного місця роботи та постійного джерела доходу. Однак, як вбачається із матеріалів провадження зазначені доводи слідчого жодним чином не підтверджені на що слідчий суддя, розглядаючи клопотання, уваги не звернув.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3, органом досудового розслідування не було наведено жодного конкретного факту, що доводить існування істотного ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, ризик втечі не може бути встановлений на підставі лише суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» від 08 лютого 2005 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Так, згідно наданої стороною захисту довідки керуючого справами ОСББ «Генерала Потапова9» ОСОБА_3 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1/11, кв.845, та є співвласником вказаного житла (а.п.76).
З характеристики наданої ОСББ «Генерала Потапова9» вбачається, що підозрюваний ОСОБА_3 за місцем свого проживання характеризується задовільно.
Крім того, згідно наявних в матеріалах провадження відомостей, ОСОБА_3, є інвалідом 2 групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни; є учасником антитерористичної операції, має ряд нагород, згідно службової характеристики характеризується позитивно (а.п.67-80).
Таким чином, з матеріалів, доданих органом досудового розслідування до клопотання про застосування запобіжного заходу та наданих сторонами під час перегляду справи за апеляційною скаргою, не знайшли свого підтвердження висновки слідчого щодо існування ризиків переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування та суду. Враховуючи, що виключно тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого особа підозрюється, недостатньо для ствердження про існування ризику втечі, стороною обвинувачення мали бути доведені також інші обставини.
Посилання сторони обвинувачення, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на думку колегії суддів є припущеннями, оскільки вказані посилання не знаходять свого підтвердження під час перевірки матеріалів справи апеляційним судом та не доведені стороною обвинувачення відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами («Бекчиєв проти Молдови»).
Поруч із цим, враховуючи відомості про характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 колегія суддів вважає вірогідним існування ризиків впливу на свідків чи потерпілу у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, на переконання колегії суддів, з урахуванням даних щодо особи підозрюваного, відсутності відомостей щодо спроб останнього ухилятися від органів досудового розслідування та суду, суд апеляційної інстанції вважає, що не зважаючи на підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від процесуальних обов’язків не є надто високою у зв’язку із чим відносно нього може бути застосований інший, більш м’який вид запобіжного заходу, не пов’язаний з тримання під вартою.
Виходячи з того, що матеріалами провадження підтверджується лише існування ризику впливу ОСОБА_3 на свідків чи потерпілу у кримінальному провадженні, а стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_3 більш м’яких запобіжних заходів, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього ряду обов’язків, передбачених ст.194 КПК України.
За таких обставин апеляційну скаргу захисника – адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 слід задовольнити.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 404, 405 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, задовольнити, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 серпня 2018 року, якою ОСОБА_3, підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 – п.п.4,12 ч.2 ст.115 КК України, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.п.4,12 ч.2 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 19 жовтня 2018 року включно, заборонивши ОСОБА_3 залишати місце постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов’язки:
1.Прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2.Цілодобово носити електронний засіб контролю;
3.Здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в’їзд в Україну.
Виконання ухвали доручити слідчому СУ ГУНП в Херсонській області.
Звільнити з під варти в залі суду негайно.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.І.Литвиненко
Судді: В.В.Батрак
ОСОБА_1
Судове рішення № 76435617, Апеляційний суд Херсонської області було прийнято 13.09.2018. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 766/14761/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: