Постанова № 76434663, 10.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/4973/18

Номер провадження 22-ц/788/1564/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2018 року в складі судді Князєва В.Б., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 10 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2018 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, посилаючись на те, що відповідно до пункту 2.1 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров’я України від 30 квітня 2002 року № 226/293/169 право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства та діти з інвалідністю віком до 18 років. Причина і строк, на який встановлюється інвалідність дітям з інвалідністю, визначаються лікарсько-консультативними комісіями дитячих лікувально-профілактичних закладів. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 20 червня 2014 року та відповідних документів, йому була призначена державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою на догляд на сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 20 червня 2014 року по 30 червня 2019 року. 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 надав до департаменту заяву про перерахунок виплати надбавки на догляд за сином ОСОБА_3 у зв’язку з тим, що з 13 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року проходив військову службу у Збройних Силах України. Рішенням департаменту від 08 грудня 2017 року, ОСОБА_1 був проведений перерахунок раніше призначеної державної соціальної допомоги за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2016 року. Протягом спірного періоду допомога виплачувалась у таких розмірах: з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 358,30 грн., з 01 вересня 2015 року по 30 листопада 2015 року - 1590 грн., з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року - 405,30 грн., з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року - 1621,20 грн., з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року - 1706 грн. Всього виплачено - 5681,70 грн. Оскільки наявність порушення з боку відповідача була встановлена в грудні 2017 року, а кошти призначеної допомоги вже були перераховані на рахунок заявника, тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради суму тимчасової державної допомоги в розмірі 5681,70 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2018 року позов Департаменту соціального захисту населення Сумської міської міської ради задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради 5681 грн. 70 коп. тимчасової державної допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради 1762 грн. повернення судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було жодним чином доведено факт його вини, а судом не здобуто належних доказів, які б свідчили про його умисел щодо надання завідомо недостовірних відомостей чи приховування будь-яких відомостей, які мали значення для виплати йому допомоги. Крім того, зазначає, що він не був повідомлений про розгляд справи і справа була розглянута за його відсутності.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, спростовуючи доводи скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, його представника ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Управління соціального захисту населення Сумської міської ради відповідно до рішення Сумської міської ради від 27 січня 2016 року № 254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради та їх загальну чисельність» 05 травня 2016 року реорганізовано у Департамент із правонаступництвом всіх прав та обов'язків управління.

20 червня 2014 року ОСОБА_1 звертався до Управління соціального захисту населення Сумської міської ради з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг (а.с. 4-5).

Згідно свідоцтва про народження, серії І-БП № 038952, ОСОБА_2 народився 28 вересня 2005 року, його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 7).

З медичного висновку СМДКЛ № 153 про дитину-інваліда віком до 18 років від 19 червня 2014 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, хворіє на дитячий перебральний параліч, правобічний геміпарез (а.с. 8).

На підставі рішень про призначення допомоги інвалідам, Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради була призначена ОСОБА_1 допомога у таких розмірах: з 20 червня 2014 року по 30 червня 2019 року - 664,30 грн.; з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2019 року - 1479,30 грн.; з 01 травня 2016 року по 30 червня 2019 року - 1556,50 грн. (а.с. 11, 12, 13).

З копії трудової книжки, серії БТ-І № 7040361 вбачається, що ОСОБА_1 з 13 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року проходив військову службу у Збройних Силах України (а.с. 15-16).

11 грудня 2017 року ОСОБА_1 було подано до департаменту заяву про перерахунок надбавки по догляду за дитиною-інвалідом з 13 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року у зв’язку з тим, що він в цей час проходив військову службу в Збройних Силах України (був мобілізований в АТО), зобов’язався повернути зайво отримані кошти (а.с. 14).

Відповідно до рішення про призначення допомоги інвалідам від 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 призначено розмір державної соціальної допомоги з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 664,30 грн., з 01 вересня 2015 року по 30 листопада 2015 року - 751,80 грн., з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року - 751,80 грн., з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року - 791 грн., з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року - 791 грн., з 01 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року - 791 грн., з 01 грудня 2016 року по 30 квітня 2017 року - 872,90 грн., з 01 травня 2017 року по 30 вересня 2017 року - 918,40 грн., з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2017 року - 1016,40 грн., з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2019 року - 1016,40 грн.; надбавка на догляд з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року - 765,50 грн.; державна адресна допомога з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 284,70 грн., з 01 вересня 2015 року по 30 листопада 2015 року - 197,20 грн., з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року - 322,20 грн., з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року - 339 грн., з 01 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2016 року - 339 грн., з 01 грудня 2016 року по 30 квітня 2017 року - 374,10 грн., з 01 травня 2017 року по 30 вересня 2017 року - 393,60 грн., з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2017 року - 435,60 грн., з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2019 року - 435,60 грн.; державну соціальну допомогу з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 664,30 грн., з 01 вересня 2015 року по 30 листопада 2015 року - 751,80 грн., з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року - 751,80 грн., з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року - 791 грн., з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року - 1556,50 грн., з 01 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року - 791 грн., з 01 грудня 2016 року по 30 квітня 2017 року - 872,90 грн., з 01 травня 2017 року по 30 вересня 2017 року - 918,40 грн., з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2017 року - 1016,40 грн., з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2019 року - 1016,40 грн.; державна адресна допомога з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року - 284,70 грн., з 01 вересня 2015 року по 30 листопада 2015 року - 197,20 грн., з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року - 322,20 грн., з 01 травня 2016 року по 31 серпня 2016 року – 339 грн., з 01 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року - 339 грн., з 01 грудня 2016 року по 30 квітня 2017 року - 374,10 грн., з 01 травня 2017 року по 30 вересня 2017 року - 393,60 грн., з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2017 року - 435,60 грн., з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2019 року - 435,60 грн. (а.с. 17).

11 грудня 2017 року департаментом було винесено розпорядження про повернення ОСОБА_1 переплаченої суми надбавки на догляд державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2016 року (а.с. 18).

21 грудня 2017 року, 18 січня 2018 року Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради було надіслано повідомлення ОСОБА_1 про повернення сплаченої грошової допомоги у розмірі 5681,70 грн. (а.с. 21, 22).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскільки з 13 липня 2015 року по 01 серпня 2016 року відповідач проходив військову службу в Збройних Силах України (був мобілозований в АТО), відповідачеві відповідно до його заяви був проведений перерахунок раніше призначеної соціальної допомоги за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2016 року в сумі 5681 грн. 70 коп., які мають бути повернуті Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради як майно, що отримане без достатньої правової підстави.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, на підставі наданих сторонами доказів, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, допомоги та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, не може бути витребувано у особи, як безпідставно набуте майно, грошові кошти, сплачені їй у якості встановленої законодавством грошової допомоги, якщо їх виплачено добровільно, відсутні рахункові помилки та недобросовісність з боку набувача.

Департаментом було застосовано вимоги п. 6.3 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров’я України від 30.04.2002 р. № 226/293/169, які передбачають, що у разі працевлаштування особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, виплата надбавки на догляд припиняється з місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося працевлаштування. Суми державної соціальної допомоги та надбавки на догляд, якщо остання призначена, надміру виплачені одержувачу внаслідок зловживань з його боку (внаслідок подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо), стягуються на підставі рішення місцевого органу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до п. 3.15 Порядку, у разі виникнення обставин, які призводять до припинення надбавки на догляд, одержувачі зобов'язані повідомити про це місцеві органи з питань соціального захисту населення. Зняття надбавки на догляд у таких випадках проводиться з місяця, наступного за тим, в якому виникли ці обставини.

Як наслідок, рішенням департаменту від 08 грудня 2017 року відповідачеві був проведений перерахунок раніше призначеної соціальної допомоги за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2016 року.

Оскільки наявність порушення з боку відповідача була встановлена у грудні 2017 року, а кошти призначеної допомоги вже були перераховані на рахунок заявнику, тому, в силу вимог ст. 1212 ЦК України, вони мають бути повернуті як майно, що отримане без достатньої правової підстави, зокрема вимога даної норми цивільного законодавства передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на протилежне, є безпідставним. Останній підтвердив, що особисто не повідомляв позивача, зокрема в письмовій формі про проходження служби в Збройних Силах України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був повідомлений про розгляд справи і справа була розглянута за його відсутності, не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з наступного. Копію ухвали суду від 21 травня 2018 року та позовні матеріали на адресу реєстрації ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), зазначену в довідці про реєстрацію місця проживання особи, наданій управлінням «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради (а.с. 28) судом було надіслано 21 травня 2018 року (а.с. 31). 06 липня 2018 року на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» повернулося поштове відправлення, адресоване ОСОБА_1 (а.с. 33). У той же час, як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2018 року ОСОБА_1 отримав копію рішення суду від 10 липня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 37).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює право на справедливий суд. У ч. 1 цієї статті встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції закріплені такі елементи права на судовий захист, як право на розгляд справи, справедливість судового розгляду, публічність розгляду справи та проголошення рішення, розумний строк розгляду справи, розгляд справи судом, встановленим законом, незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Місцевим судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, але кореспонденція не була вручена відповідачу, оскільки останній не слідкує за поштовою кореспонденцією на його адресу.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження, неявка відповідача в судове засідання не потягла ухвалення незаконного рішення в частині заявлених вимог.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Але колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині розподілу судових витрат. Місцевий суд безпідставно стягнув з відповідача судовий збір на користь позивача, оскільки останній як учасник бойових дій (а.с. 15) в силу п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Тому рішення суду згідно вимог ст. 376 ЦПК України в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового про компенсацію судового збору позивачу за рахунок держави.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2018 року в частині розподілу судових витрат скасувати.

Компенсувати Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради за рахунок держави сплачений судовий збір в сумі 1762 грн. в порядку, встановленому Кабінетом Мінінстрів України.

В іншій оскаржуваній частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: С.Г. Хвостик

ОСОБА_7