Рішення № 76434519, 12.09.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/479/18

Провадження №2/603/253/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання – Швець Н.С.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Вістрянської сільської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області до Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по вул.Набережна №17 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., Стайня «Б», Літня кухня «В», Курник «Г», Комора «Д», Стодола «Е», огорожа №1, огорожа №2, ворота №3, Криниця «К».

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 01.12.2008 року помер її батько – ОСОБА_2.

Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

Позивач вважає, що саме вона повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом, спадщину належним чином прийняла, оскільки на час смерті спадкодавця проживала разом з ним.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме документи на житловий будинок.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з’явилася, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з’явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що 01.12.2008 року у віці 68 років в с.Вістря Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №075163, актовий запис №11.

Ще за життя померлому належав:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по вул.Набережна №17 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., Стайня «Б», Літня кухня «В», Курник «Г», Комора «Д», Стодола «Е», огорожа №1, огорожа №2, ворота №3, Криниця «К», що підтверджується копією свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 10.08.1989 року виданого на підставі рішення Монастириського райвиконкому та записано в реєстрову книгу за №2 Р. №319, довідко виданою виконавчим комітетом Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області за №180 від 16.04.2018 року про те, що згідно рішення сесії сільської ради №118 від 14.06.2001 року змінено нумерацію житлових будинків, а саме будинку, який належав ОСОБА_2, присвоєно вул.Набережна 17.

Згідно складеного 15.11.2006 року ОСОБА_2 в с.Вістря Монастириського району Тернопільської області заповіту, посвідченого секретарем виконкому Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за №406, останній на випадок своєї смерті заповів усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право – ОСОБА_1.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В зв’язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 який помер 01.12.2008 року, як спадкоємець за заповітом, та особа, яка на час смерті спадкодавця та відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується Довідкою виданою виконавчим комітетом Вістрянської сільської ради за №179 від 16.04.2018 року.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу – свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства, що підтверджується відмовою Монастириської державної нотаріальної контори від 26.02.2018 року №124/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як слідує з матеріалів справи оригінал свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння був втрачений про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме, в газеті «Вісті Придністров’я» від 06.07.2018 року.

Згідно даного повідомлення вбачається, що свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами в с.Вістря вул.Набережна 66, видане Монастириською районною радою народних депутатів 18.04.1989 року ОСОБА_3 ОСОБА_2, загублений.

На даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння міг лише її власник.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 ОСОБА_4 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз’яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та неможливість з даних причин оформити спадщину в установленому законом порядку доведена матеріалами справи.

Суд не бере до уваги заяви ОСОБА_5, засвідченої секретарем виконавчого комітету Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 17.04.2018 року, ОСОБА_6, засвідченої секретарем виконкому Вістрянської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 05.03.2018 року та ОСОБА_7, засвідченої секретарем виконавчого комітету Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області від 03.05.2018 року, які б мали право на спадкове майно за законом, яке залишилось після смерті ОСОБА_2, згідно яких вони відмовляються від своєї частки у спадщині, що вказана в позовній заяві, так як, згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (в редакції Закону на час відкриття спадщини).

Натомість, вищевказані заяви ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свідчать про те, що вони вказаної в позовній заяві спадщини не приймали, їм відомо про заявлені вимоги ОСОБА_1 та щодо них не заперечують, так як протягом розгляду справи в суді заперечень проти позову не подавали і ніяких дій, які б могли помішати позивачу у задоволенні його заявлених вимогах не вчиняли.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві, а отже вона як спадкоємець за заповітом має право на вказане в позовній заяві спадкове майно, інших спадкоємців, які б претендували на дане спадкове майно у спадщині судом не встановлено.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини на вказане в позовній заяві майно в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред’явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, тому є підстави визнати за нею право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються житловий будинок з надвірними будівлями.

В зв’язку з наведеним та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на спадкове майно згідно позовних вимог.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт серії СС №414145, ІПН НОМЕР_1), проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 до Вістрянської сільської ради (код ЄДРПОУ 04396064), юридична адреса місцезнаходження: вул.М.Грушевського №34 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме, на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться по вул.Набережна №17 с.Вістря Монастириського району Тернопільської області до якого входить одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., Стайня «Б», Літня кухня «В», Курник «Г», Комора «Д», Стодола «Е», огорожа №1, огорожа №2, ворота №3, Криниця «К», в порядку спадкування за заповітом і яке належало – ОСОБА_2, який помер 01 грудня 2008 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_8