Рішення № 7643302, 21.01.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.10           Справа № 18/222-09. За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз», м. Охтирка

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Роменська ПМК-23», м. Ромни

Про стягнення 16 745 грн. 04 коп.           

Суддя Н.П. лугова

При секретарі судового засідання В.С. Балясна

За участі представників сторін:

Від позивача – Замашка Н.М., довіреність № юр-546/д від 01.12.2009 року

Від відповідача – не з`явився

Суть спору: Позивач, відповідно до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14 560 грн. 90 коп. залишку проведеної попередньої оплати по договору купівлі-продажу № 1993-МТР від 21.10.2008 року, 2184 грн. 14 коп. – штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язання згідно умов договору, 167 грн. 45 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача подав для огляду оригінали договору купівлі-продажу № 1993-МТР, видаткову накладну № 43 від 28.09.2009 року, платіжне доручення № 5545 від 05.08.2009 року, висновок в.о. начальника Роменського МВ ГУМВС України в Сумській області майора міліції С.П. Просоленко від 06.01.2010 року. Копію висновку залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи № 758965 від 04.01.2010 року. Таким чином справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 1993-МТР від 21.10.2008 року, відповідно до п. 1.1 якого Продавець (відповідач) передає, а Покупець (позивач) приймає і оплачує продукцію (товар) відповідно до специфікації № 1, що додається до договору.

Відповідно до п. 2.1. договору умови поставки товару, термін поставки, реквізити вантажовідправника і вантажоодержувача вказується в специфікаціях, що додаються до договору.

На підставі п. 2.2. договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї з сторін), в інших випадках – відмітка про отримання на товаросупровідних документах.

Відповідно до п. 4.2 Договору позивач проводить оплату товару, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, включаючи ПДВ до ціни товару.

Так, згідно специфікації № 1 відповідач, як продавець зобов’язаний поставити на адресу позивача бетон М-150 з доставкою в кількості 54,4 м. куб. на загальну суму 35362 грн. 18 коп., у т.ч. ПДВ 5893 грн. 70 коп. протягом 60 днів після проведення оплати.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору та специфікації виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт попередньої оплати в повному обсязі у розмірі 35362 грн. 18 коп. підтверджується платіжним дорученням № 5545 від 05.08.2009 року, копія якого містяться в матеріалах справи (а.с. 18).

Відповідач свої зобов‘язання за договором № 1993-МТР від 21.10.2008р. виконав частково та поставив позивачу 32 м. куб. на суму 20801 грн. 28 коп., що підтверджується видатковою накладною № 43 від 28.09.2009 року (а.с. 17). Інша частина оплаченого товару позивачу не поставлена, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед ним склала 14560 грн. 90 коп.

Листом № 41 від 29.09.2009 року (а.с. 13) відповідач гарантував виконання договірних зобов’язань, а саме відновити поставки бетону по договору № 1993-МТР від 21.10.2008 року, проте дані зобов’язання відповідач до цього часу не виконав.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22.10.2009р. та 23.11.2009р. позивачем на адресу відповідача були направлені вимоги №№ 24-юр-1/9461, 24-юр-1/10281 про виконання зобов’язання та сплату штрафних санкцій, але відповіді від відповідача не надійшло.

Таким чином, оскільки відповідач свої договірні зобов’язання перед позивачем не виконав, останній був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 1993-МТР від 21.10.2008р., аргументованих заперечень проти вимог позивача до суду не подав.

Позовні вимоги щодо стягнення 14 560 грн. 90 коп. залишку проведеної попередньої оплати по договору, поставка продукції на яку не була проведена є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню штрафу у розмірі 2 184 грн. 14 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну поставку товару у вигляді стягнення штрафу передбачена п. 6.3 договору купівлі-продажу № 1993-МТР від 21.10.2009р., за яким, у разі несвоєчасної поставки товару продавець сплачує на користь покупця штраф у розмірі 15% від вартості товару чи її частини, що не була поставлена. Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 184 грн. 14 коп., передбачені умовами договору, штраф нарахований в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості чи аргументованих заперечень вимогам позивача щодо стягнення 14 560 грн. 90 коп. залишку проведеної попередньої оплати по договору, поставка продукції на яку не була проведена відповідно до договору купівлі-продажу № 1993-МТР від 21.10.2008р., 2 184 грн. 14 коп. штрафу, в зв’язку з чим вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, за заявою сторони, прокурора, його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши наявні документи по справі, вважає заяву позивача необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ним всупереч вимогам ст. 66 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду України. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зокрема, відповідно до висновку Роменського МВ ГУМВС України в Сумській області від 06.01.2010 року, під час проведення перевірки не встановлено даних, які б свідчили про намір Іваницького А.В. заволодіти грошовими коштами НГВУ «Охтирканафтогаз», а крім того підприємство перерахувало грошові кошти не на його особистий рахунок, а на користь ВАТ «Роменська ПМК-23».

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 66, 80, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Роменська ПМК-23» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Макаренка, 14, код 01351368) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» (42700, м. Охтирка, вул. Київська, 119, код 05398533) 14 560 грн. 90 коп. залишку проведеної попередньої оплати по договору, поставка продукції на яку не була поставлена, 2 184 грн. 14 коп. штрафних санкцій, 167 грн. 45 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову – відмовити.

4.          Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ Н.П. Лугова

Суддя                                                                       Лугова Наталія Петрівна