Рішення № 76431833, 12.09.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3020/17

провадження №: 2/398/388/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"12" вересня 2018 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Коліуш Г.В., за участю секретаря судового засідання Замкової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як законного представника ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16.08.2012 року на загальну суму 39 631 грн. 43 коп., яка складається з: 2 474,59 грн. - заборгованість за кредитом, 31 293,44 грн. - заборгованість за відсоткам за користування кредитом, 3 500,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1 863,40 грн. - штраф (процентна складова), яка виникла станом на 31.07.2017 року.

Позов обґрунтований тим, що, що 16.08.2012 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 відсотків на рік на суму залишку, ОСОБА_5 своїм підписом у анкеті-заяві від 16.08.2012 року підтвердила, що підписана заява разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» умовами, правилами та тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. В зв'язку з тим, що позичальник не виконує свої зобов'язання по договору виникла прострочена заборгованість, яка станом на 31.07.2010 року складає 39 631 грн. 43 коп.

Ухвалою суду від 14.09.2017 року провадження у справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 03.01.2018 року провадження у справі було зупинено в зв’язку з тим, що за адресою місця проживання відповідача направлялися судові повістки, які повернулися з відміткою «адресат помер» та згідно з актовим записом № 1320 від 28.11.2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 25.11.2016 року.

Від голови квартального комітету №25 Олександрійської міської ради надійшла відповідь від 27.04.2018 року, що в період з 2010 року по день смерті ОСОБА_5 за адресою: м. Олександрія, вул. Залізнична, 47 проживали та були зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4.

З актового запису про народження №209 від 23.04.2004 року вбачається, що батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, записаний ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, підстава внесення відомостей про батька: актовий запис про одруження №478, складений 24 жовтня 2003 року відділом реєстрації цивільного стану Олександрійського міського управління юстиції.

На запит суду Службою у справах дітей Олександрійської міської ради надана інформація від 05.05.2018 року №10/135, що опіка над малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, не призначалася, у дитини є законний представник – батько ОСОБА_3

Ухвалою суду від 16.02.2018 року провадження у справі було відновлено, залучено до участі у справі як правонаступників ОСОБА_5 таких осіб: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 як законного представника дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника Банку, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання повторно не з’явилися, про час, місце і дату судового засідання повідомлені належним чином, враховуючи приписи ст. 128 ЦПК України.

Враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

16.08.2012 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір б/н, за яким остання отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором станом на 31.07.2017 року складає 39 631 грн. 43 коп.

25 листопада 2016 року позичальник ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть № 1320 від 28.11.2016 року.

З відповіді Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1 №2634/01-16 від 30.11.2017 року вбачається, що спадкова справа після ОСОБА_5, померлого 25 листопада 2016 року, не заводилася.

Відповідно до довідок голови квартального комітету №25 Олександрійської міської ради від 16.04.2018 року та 27.04.2018 року, що в період з 2010 року по день смерті ОСОБА_5, тобто станом на 25.11.2016 року за адресою: м. Олександрія, вул. Залізнична, 47 проживали та були зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи — її спадкоємців.

Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.4 ст. 1268 ЦК України).

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

За приписами ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин» з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов’язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов’язання фактично не пов’язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Отже, законодавець зобов’язує задовольнити вимоги кредитора саме спадкоємців померлої особи – боржника за зобов’язанням за умови прийняття ними спадщини та наяаності спадкового майна після смерті спадкодавця.

З відповіді Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1 вбачається, що спадкова справа після ОСОБА_5 не заводилася, відомості щодо наявності спадкового майна відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Зокрема, позивач мав можливість подати суду клопотання щодо витребування доказів з метою визначення складу спадкового майна, його вартості тощо. Представник позивача, двічі належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, не з’явився, жодних заяв, клопотань щодо витребування доказів, у поданні яких у нього є складнощі, суду не подав, обмежившись заявою про розгляд справи без його участі.

Аналізуючи зібрані по справі докази в контексті наведених правових норм, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки відсутні докази того, що після смерті ОСОБА_5 залишилися спадщина, яку прийняли відповідачі як спадкоємці, та як наслідок до них в порядку спадкування перейшли обов’язки спадкодавця перед іншими особами (кредиторами), тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як законного представника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості е підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8), як законного представника ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Коліуш Г.В.