Ухвала суду № 76431568, 13.09.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2617/17

1-кп/405/127/17

УХВАЛА

13 вересня 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Кіровограда в складі:

головуючого судді: Льон С.М.,

судді: Загреби А.В., Шевченко І.М.,

при секретарі: Ісмієва А.І.,

з участю прокурора: Бондаренко А.С.,

захисника: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький об’єднані кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120020003609 від 27.03.2017 року та №12016120020015796 від 22.12.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.4 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 липня 2018 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб до 15 вересня 2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

В судовому засіданні прокурор вказав про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що ОСОБА_3 є громадянином іншої держави, не має постійного місця проживання, вчинив два тяжких злочини, а тому ризики застосування запобіжного заходу – тримання під вартою не відпали, обвинувачений ОСОБА_3 може ухилитися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. Окрім того зазначив, що є ризик незаконного впливу на потерпілих.

Захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечили проти заявленого клопотання, вважають, що є підставі для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Заслухавши доводи прокурора та думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 судом враховано правові позиції Європейського суду з прав людини та обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв’язків обвинуваченого.

Згідно рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України», зазначено, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.

Разом з тим, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Крім цього, при вирішенні даного питання, судом враховано, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 р. у справі «Лабіта проти Італії»).

Так, обвинувачений ОСОБА_3 уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, громадянин ОСОБА_4, не маючий реєстрації на території України. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, поєднаних з погрозою застосування насильства та насильством, які є небезпечними для життя та здоров’я потерпілих, повторно, передбачених ч.2, ч.4 ст.187 КК України, які відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких та за одне з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років.

Обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.187 КК України, яке скоїв в період застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного запобіжний захід – тримання під вартою відносно ОСОБА_3 підлягає продовженню строком на 60 днів, тобто до 12 листопада 2018 року, так як більш м’який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків та завдань кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.177, 178 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 днів до 12 листопада 2018 року .

Копію ухвали направити до Державної установи «Кропивницька установа виконання покарань (№14)».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.М. Льон

Судді А.В. Загреба

ОСОБА_5