Постанова № 76431251, 13.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11269/18

Провадження № 22-ц/779/1140/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Горейко М.Д.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.

секретаря Возняк В.Д.,

з участю представника апелянта Журавльової Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області В.Торованина на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, постановлену в складі судді Антоняка Т.М. 30 липня 2018 року в м. Івано-Франківську, у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області В.Торованина в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Микитинецької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки та стягнення судових витрат,

в с т а н о в и в:

26.07.2018 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області В.Торованин звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Микитинецької сільської ради, ОСОБА_3, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 44 сесії шостого демократичного скликання Микитинецької сільської ради №547/158-44/2015 від 08.10.2015 року про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, в масиві «Мала Панська» (ділянка НОМЕР_2) с. Микитинці та передачу йому земельної ділянки в приватну власність; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, проведену 31.10.2015 року за №11847746; витребувати у ОСОБА_3 в користь держави в особі постійного землекористувача - Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України земельну ділянку площею 0,0896 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та стягнути з відповідачів витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області В.Торованина в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Микитинецької сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради, скасування державної реєстрації, витребування земельної ділянки та стягнення судових витрат.

На дану ухвалу перший заступник прокурора Івано-Франківської області В.Торованин подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема зазначає, що оспорюване рішення 44 сесії шостого демократичного скликання Микитинецької сільської ради №547/158-44/2015 від 08.10.2015 року про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, в масиві «Мала Панська» (ділянка НОМЕР_2) с. Микитинці та передачу йому земельної ділянки в приватну власність є ненормативним актом, який вичерпав свою дію після його реалізації - проведення 31.10.2015 року державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку. Тому перший заступник прокурора Івано-Франківської області, звертаючись з даним позовом в порядку цивільного судочинства, діяв в межах та у відповідності до вимог ст. ст. 2, 19 ЦПК України. Даний спір за своєю природою є цивільно-правовим, одним із відповідачів у якому є фізична особа, а тому є всі достатні підстави для розгляду даної справи Івано-Франківським міським судом у порядку цивільного судочинства.

З цих підстав апелянт просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів, просила про її задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір з огляду на заявлені позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має бути вирішений адміністративним судом.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Частинами 1, 2 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у даній процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення публічно-владних управлінських функцій.

Визначальним критерієм здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, а визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування.

З аналізу змісту ст. 19 ЦПК України та ст. 19 КАС України слідує, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 року у справі №7-рп/2009 (про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово та після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Саме до цього зводиться правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.10.2015 року у справі №21-1306а15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2018 року у справі №802/950/17-а підтвердила такий висновок Верховного Суду України і не відступила від вказаної правової позиції і в постанові від 30.05.2018 року у справі №368/1158/16-ц.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення 44 сесії шостого демократичного скликання Микитинецької сільської ради №547/158-44/2015 від 08.10.2015 року про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, в масиві «Мала Панська» (ділянка НОМЕР_2) с. Микитинці та передачу йому земельної ділянки в приватну власність, яке є ненормативним актом, що вичерпав свою дію після його реалізації - проведення 31.10.2015 року державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_3 Крім того, позивачем ставляться вимоги про скасування вказаної державної реєстрації, а також витребування земельної ділянки у ОСОБА_3

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв'язку з наведеним апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області В.Торованина слід задовольнити, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області В.Торованина задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді: О.В. Пнівчук

О.О.Томин

Повний текст постанови складено 13.09.2018 року