Постанова № 76431072, 12.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2155/17

Провадження № 22-ц/779/950/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

за участю секретаря: Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду в складі судді Гургули В.Б., ухвалене 11 квітня 2018 року в м. Івано-Франківську, до якої приєднались ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром», у справі за позовом ОСОБА_4 до Клузівської сільської ради про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до Клузівської сільської ради про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу мережі каналізації і колектора.

Позовна заява мотивована тим, що йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю від 28 грудня 1994 року, виданого Угринівською сільською радою, належить земельна ділянка площею 0,1156 га в АДРЕСА_1. Рішенням Угринівської сільської ради від 2 березня 1993 року затверджено будівельний паспорт на забудову цієї ділянки. Відповідно до Генплану забудови земельної ділянки і розбивки будівель через його земельну ділянку проходить мережа каналізації, також на ній знаходиться колектор. Клузівською сільською радою йому надано копію Плану зовнішніх сантехнічних мереж, виготовленого КП «Івано-Франківськводоекотехпром» у 2006 році на замовлення невідомих жителів вулиці АДРЕСА_1. Вважав, що такий виготовлено безпідставно, без відведення земельної ділянки, відома та згоди власників приватизованих чи викуплених земельних ділянок, а також без врахування матеріалів генерального плану села. Згідно цього плану КП самовільно змінено проходження мережі каналізації, проведено її через усю земельну ділянку без його відома чи погодження, запроектовано два колектори з під'єднанням інших користувачів, чим унеможливлюється будь-яке будівництво на вказаній земельній ділянці, повністю знецінюється її вартість тощо.

Вважає, що Клузівська сільська рада, як власник земель загального користування на території села, в порушення вимог законодавства, самоусунулась від виконання функцій та повноважень щодо розпорядження і контролю за використанням цих земель, що завдало йому як власнику матеріальну та моральну шкоду. Посилаючись на зазначені обставини, просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Тисменицького районного суду від 11 квітня 2018 року позов задоволено. Зобов'язано Клузівську сільську раду усунути ОСОБА_4 перешкоди у володінні і користуванні земельною ділянкою площею 0,1156 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом демонтажу встановленої мережі каналізації та колектора.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за відсутності відповідних рішень Клузівської сільської ради щодо розробки, затвердження містобудівної документації на прокладання зовнішніх сантехнічних мереж, порушуються права ОСОБА_4 на вільне володіння та користування належною йому на праві приватної власності ділянкою площею 0,1156 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що він є власником земельної ділянки площею 0,1156 га та ? житлового будинку площею 261,4 кв.м, які знаходяться по АДРЕСА_1. Оскаржуваним рішенням ухвалено демонтувати каналізаційну мережу та колектор, до якого підключено водовідвідну мережу з його домоволодіння. Відтак, цим рішенням порушується його право як власника водовідвідного трубопроводу та право на належні умови проживання.

Згідно листа-відповіді КП «Івано-Франківськводоекотехпром» від 5 травня 2017 року замовником будівництва мереж водовідведення по АДРЕСА_1 були жителі цієї вулиці. Проте, не встановивши всіх фактичних обставин справи, суд не вирішив питання про залучення у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме замовників виготовлення Технічних умов, Плану зовнішніх сантехнічних мереж, тобто власників суміжних земельних ділянок. Вказане порушення відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Крім того, колектор, знесення якого є предметом спору, збудовано та введено в експлуатацію на цій земельній ділянці ще в 1970 році, тобто задовго до надання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1156 га. На його думку, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів того, що каналізаційна мережа, до якої жителями АДРЕСА_1 здійснено під'єднання, виходить за межі встановленої в 1993 році охоронюваної зони довкола мережі каналізації та існуючого колектора. Даний факт міг би бути підтверджений тільки експертним висновком.

Також зазначає, що саме жителі вулиці виступали замовниками проектів водовідведення та фінансували будівництво мережі каналізації, на даний час її не введено в експлуатацію та не поставлено на баланс Клузівської сільської ради. Відтак, рішення суду безпосередньо впливає на права та інтереси цих осіб, як власників вказаного майна. Вирішивши спір по суті без залучення жителів АДРЕСА_1, судом порушено законний інтерес цих осіб, його зокрема, не надано можливість подати свої заперечення з приводу позовних вимог, докази на спростування доводів позивача, зустрічний позов про встановлення земельного сервітуту тощо. З цих підстав просив рішення суду скасувати.

2 серпня 2018 року на адресу суду надійшли заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про приєднання їх до апеляційної скарги ОСОБА_1 Заявники вказують, що вони є власниками земельних ділянок в с.Клузів.

Зокрема, ОСОБА_2 - розміром 0,1156 га по АДРЕСА_1, на якій також знаходиться домоволодіння. На її замовлення КП «Івано-Франківськводоекотехпром» розроблено проект зовнішніх мереж водопроводу та каналізації будинку, а 1 жовтня 2012 року укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення. При цьому точкою підключення до водопостачання є спірний колектор на земельній ділянці позивача.

ОСОБА_3 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2. На його замовлення також розроблено проект зовнішніх мереж водопроводу та каналізації будинку. Встановлена ним каналізаційна труба підключена до внутрішньоквартальної каналізації.

Відтак, заявники вважали, що рішенням суду порушені їх права як власників зовнішньої мережі каналізації своїх житлових будинків. Тому з цих підстав просили його скасувати.

Також 31 серпня 2018 року заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 подано КП «Івано-Франківськводоекотехпром». При цьому зазначено, що мережі каналізації та колектор, які знаходяться на земельній ділянці позивача, перебувають на балансі товариства. Однак, КП «Івано-Франківськводоекотехпром» до участі у справі не було залучено.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.

Згідно із п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У зв'язку з чим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_1, який одночасно представляє інтереси Клузівської сільської ради та заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, а також представник КП «Івано-Франківськводоекотехпром» - Соботник В.Й. доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_2, яка приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи. Відтак, відповідно до ст. 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у її відсутності не встановлено.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не відповідає вищезазначеним вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи. Фізичні і юридичні особи, за змістом ч.2 ст. 48 ЦПК України, можуть бути позивачем і відповідачем, тобто є сторонами.

У цивільному процесі сторонами у справі є особи, правовий спір яких вирішується в суді, які мають юридичну заінтересованість в результаті справи, мають комплекс процесуальних прав і обов'язків, необхідних для захисту прав, свобод та інтересів.

Відповідачем є особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнає чи оспорює його суб'єктивне право, свободи чи інтерес, який охороняється законом.

При цьому обов'язок визначати суб'єктний склад спору покладено на позивача.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 28.12.1994 року ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,1156 га по АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Рішенням Угринівської сільської ради від 2 березня 1993 року затверджено будівельний паспорт на забудову цієї ділянки. Відповідно до Генплану забудови земельної ділянки і розбивки будівель через вказану ділянку проходить мережа каналізації та знаходиться колектор (а.с. 4-7).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно з'ясовано судом, на замовлення мешканців села Клузів КП «Івано-Франківськводоекотехпром» здійснило будівництво мереж водовідведення по АДРЕСА_1, розробивши попередньо в 2006 році План зовнішніх сантехнічних мереж(а.с.13-14).

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо порушення права власності на земельну ділянку та зобов'язання усунути це порушення, позивач визначив відповідальним за це Клузівську сільську раду, вказавши її відповідачем у справі. Разом з тим, як видно зі змісту позовної заяви він зазначав, що саме КП «Івано-Франківськводоекотехпром» згідно цього плану самовільно змінено проходження мережі каналізації, проведено її через усю земельну ділянку без його відома чи погодження, запроектовано два колектори з під'єднанням інших користувачів. Відтак, він позбавлений можливості проводити будь-яке будівництво, в зв'язку з чим повністю знецінюється її вартість.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав, що порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб, а мережі каналізації та колектор, як самовільно встановлені на його земельній ділянці, слід демонтувати, зобов'язавши до цього Клузівську сільську раду.

Такий висновок суд апеляційної інстанції вважає передчасним та таким, що стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків осіб, що не були залучені до участі в справі.

Так, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю від 20 лютого 1997 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1156 га по АДРЕСА_1 (а.с.81). На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.07.2006 року, виданого Клузівською сільською радою, йому також належить ? частини домоволодіння, розміщеного на цій ділянці. Робочий проект на зовнішній водопровід і госпфекальну каналізацію до його житлового будинку розроблено у квітні 2000 року (а.с. 72-74). Відповідно до Акту огляду прихованих робіт від 02.07.2008 року, акту технічної готовності мереж водовідведення від 03.07.2008 року та акту випробування системи водовідведення на пролив від 02.07.2008 року КП «Івано-Франківськводоекотехпром» здійснило прокладання мереж водопостачання та водовідведення домоволодіння ОСОБА_1 (а.с. 76-78).

Як видно зі змісту договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладеного 26.06.2009 року між КП «Івано-Франківськводоекотехпром» та ОСОБА_1, останньому на платній основі надаються послуги водовідведення (а.с.79).

Матеріалами справи підтверджується, що підключення водовідведення з будинку ОСОБА_1 здійснювалось до мережі та колектора, які знаходились на земельній ділянці ОСОБА_4, що є предметом даного спору.

Аналогічно, з доданих до заяви ОСОБА_2 про приєднання до апеляційної скарги документів вбачається, що вона є власницею земельної ділянки в АДРЕСА_1 розміром 0,1156 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 16 січня 1995 року (а.с.107). 19 листопада 2013 року на вказаній ділянці згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації зведено житловий будинок площею 181,3 кв.м (а.с.108-112). В 2012 році КП «Івано-Франківськводоекотехпром» розроблено проект зовнішніх мереж водопроводу та каналізації будинку НОМЕР_1 (а.с115-120), а 1 жовтня 2012 року укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення до нього (а.с.121).

Також встановлено, що КП «Івано-Франківськводоекотехпром» в 2006 році розроблено проект зовнішніх мереж водопроводу та каналізації належного ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с.129-145). В подальшому здійснено будівництво цих мереж, за його заявою будинок підключено до загальної каналізації, з підключенням до існуючого колектора.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п.4 ч. 3 ст. 376 ЦПК).

З матеріалів справи вбачається, що дозвіл на прокладання каналізаційного проводу по земельній ділянці позивача Клузівською сільською радою не надавався, проектна документація нею не погоджувалася. Не була вона і замовником будівництва цих мереж. Натомість, як видно з листа КП «Івано-Франківськводоекотехпром», замовником будівництва мереж водовідведення по АДРЕСА_1 виступали мешканці вулиці, які є власниками цього майна, оскільки вказані мережі на балансі ні КП, ні Клузівської сілької ради не перебувають(а.с.8-10).

Водночас, зважаючи на предмет спору, суть спірних правовідносин, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Натомість, судове рішення про зобов'язання Клузівської сільської ради демонтувати каналізаційну мережу та колектор, якими користуються апелянт ОСОБА_1, заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для здійснення водовідведення з належних їм домоволодінь, безпосередньо впливає на їх права та інтереси.

Крім того, як вбачається з поданої до суду апеляційної інстанції представником КП «Івано-Франківськводоекотехпром» довідки, каналізаційний колектор та мережа знаходяться на балансі підприємства. Проте суд належним чином не досліджував дане питання, не з'ясовував причетність КП «Івано-Франківськводоекотехпром» до спірних правовідносин, як можливого балансоутримувача спірного майна, та не залучив його до участі в справі. При цьому сам позивач в позовній заяві вказував також і на КП як на порушника його прав.

Відповідно суд першої інстанції оскаржуваним рішенням вирішив питання про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

З огляду на це обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 по суті апеляційним судом не перевіряється.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи ухвалення апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та КП «Івано-Франківськводоекотехпром» слід стягнути понесені ними витрати по оплаті судового збору у зв'язку з розглядом апеляційної скарги в розмірі по 960 грн кожному.

Керуючись ст.ст. 374,376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, до якої приєднались ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 11 квітня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до Клузівської сільської ради про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром» по 960,00 грн понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2018 року.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин