Вирок № 76430738, 13.09.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5298/18

Провадження № 1-кп/344/652/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурора Данищука Д.М.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин.

12.10.2016 близько 14 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «MAN», реєстраційний номер ВО 1265 AB, рухався проїзною частиною дороги вул. Набережна ім. В. Стефаника в напрямку вул. Берегова, що в м. Івано-Франківську.

В цей час по нерегульованому пішохідному переході, який знаходиться на вул. Набережна ім.В.Стефаника, поряд із будинком №10, що в м.Івано-Франківську, розпочала перетинати проїзну частину ділянки дороги ОСОБА_1, яка рухалася зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

Водій ОСОБА_3, не надавши переваги в русі пішоходу, проявивши неуважність, маючи об’єктивну можливість бачити, що через пішохідний перехід рухається пішохід, продовжив рух, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_1

При цьому, водій ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п.2.3.б) який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п.4.16.а) в якому зазначено, що пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

п.12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.18.1., де зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_1 згідно висновку експерта №2 від 23.01.2018 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки з переломами ребер справа 3-4, 5-6, зліва 1-2-3, 5, яка ускладнилася правобічним гемопневмотораксом, лівобічним пневмотораксом, яка утворилась від дії тупих твердих предметів, і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечні для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_3 суду показав, що 12.10.2016 близько 14 год рухався вантажним автомобілем марки «MAN», реєстраційний номер ВО 1265 AB, зі швидкістю близько 40 км/год по вул.Набережна ім. В.Стефаника в напрямку вул.Берегова, що в м.Івано-Франківську. На той час були погані погодні умови, падав дощ, були затори. При під’їзді до пішохідного переходу його видимість була обмежена внаслідок знаходження в іншій смузі руху вантажного автомобіля. Побачив на пішохідному переході жінку, коли до пішохідного переходу було 7-10 метрів. Жінка ніби спотикнулася. Застосував екстрене гальмування, намагався уникнути зіткнення, скерувавши автомобіль вправо, однак зіткнення уникнути не вдалося, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1 Одразу зупинив автомобіль, до приїзду бригади невідкладної допомоги намагався надавати медичну допомогу потерпілій. Вказав, що швидку допомогу викликали чоловіки, які знаходились на місці події. Зазначив, що останні два роки після вчинення ДТП не користується автомобілем. У вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв досудовому розслідуванню, повідомляючи усі обставини справи. Вказав, що двічі відвідував потерпілу в лікарні, дав їй на лікування 10 тис грн., а тому цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди не визнає, оскільки цю шкоду повністю відшкодував. У частині моральної шкоди позов також не визнає, оскільки вважає, що потерпіла знаходилася у стані алкогольного сп’яніння, а тому не заслуговує відшкодування. Зазначив, що отримує щомісячну пенсію за віком у розмірі близько 1450 грн, надавши суду відповідну довідку. Його дружина, ІНФОРМАЦІЯ_5, також пенсіонер за віком і отримує аналогічну пенсію. Крім того, у січні 2018 року померла його дочка ОСОБА_4, а тому утримує її сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, що є інвалідом з дитинства, а також її дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 Просив суд суворо його не карати та звільнити від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила, що обвинуваченим після ДТП добровільно частково відшкодовано їй майнову шкоду в сумі 5 000 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн., просила цивільний позов задовольнити в повному обсязі, щодо покарання обвинуваченому поклалася на розсуд суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження - вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, обмежено дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують його особу, підтверджують характер і розмір завданої потерпілій ОСОБА_1 - цивільному позивачу матеріальної та моральної шкоди, а також необхідних для вирішення питання про долю речових доказів та відшкодування процесуальних витрат у справі. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, дані про особу винного, зокрема його похилий вік, те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, не працює, пенсіонер, одружений, на обліках в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, а також добровільне часткове відшкодування завданих збитків як обставини, що пом’якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого, обвинувачений ОСОБА_3 не працює, одружений, проживає у житловому будинку разом із дружиною. Обоє пенсійного віку. Матеріально допомагає трьом онукам, двоє з яких є сиротами, а один – інвалід з дитинства. В конфлікти із сусідами та іншими жителями села не вступає. Серед жителів села користується авторитетом. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також низьку ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення або обмеження його волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.

За таких обставин, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 5100 (п’ять тисяч сто) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік, та не заперечив щодо застосування ЗУ «Про амністію у 2016 році» та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання; позицію потерпілої яка просила задовольнити цивільний позов в повному обсязі; позицію обвинуваченого та захисника, що просили суворо не карати обвинуваченого та застосувати щодо нього ОСОБА_2 України “Про амністію у 2016 році”, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, є особою пенсійного віку, який на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Судом також встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України, до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році». Крім того, даний злочин відносяться до необережного злочину, і не є особливо тяжким злочином відповідно до ст.12 КК України.

Таким чином, на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України “Про амністію у 2016 році”. Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечив щодо застосування до нього амністії. Перешкод для застосування амністії та звільнення від відбування призначеного покарання з цих підстав ОСОБА_3 - судом не встановлено. За таких обставин, відповідно до ст.86 КК України, на підставі п.ґ ст.1 Закону України “Про амністію у 2016 році” ОСОБА_3 слід звільнити від відбування призначеного покарання.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Потерпілою заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди на суму 7 699 грн. 60 коп. та моральної шкоди на суму 75 000 грн.

Вирішуючи заявлений цивільний позов з урахуванням уточнених позовних вимог у даному кримінальному провадженні суд керується наступним.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілою витрачено на лікування 7 699 грн. 60 коп., що підтверджується фіскальними чеками на придбання медикаментів. Зважаючи на викладене, а також підтвердження потерпілою факту добровільного відшкодування їй обвинуваченим витрат на лікування у сумі 5000 грн, суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого у користь потерпілої 2 699 грн. 60 коп.

Що стосується цивільного позову ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, у тому числі, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Виходячи з наведеного, зважаючи на те, що потерпілою підтверджено факт добровільного відшкодування їй обвинуваченим моральної шкоди в розмірі 5000 грн, суд вважає, що потерпілій ОСОБА_1 вчиненим злочином спричинено моральну шкоду: внаслідок одержаного тілесного ушкодження, стаціонарного лікування в Івано-Франківській ОКЛ з 12.10.2016 до 02.11.2016, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДД №281579 від 02.11.2016, та амбулаторно з 03.11.2016 до 06.12.2016, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АДД №351904 від 03.11.2016 (а.с.27, 28, 62, 63), вона перенесла як фізичний біль, так і психологічні страждання через погіршення стану здоров’я, порушення внаслідок травми звичного способу життя. Тому, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, глибину та характер моральних страждань потерпілої ОСОБА_1, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок вчинення даного злочину, матеріальний стан обвинуваченого та потерпілої, позов потерпілої у цій частині слід задовольнити частково, та стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 15 000 гривень моральної шкоди.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання - штраф в розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст.86 КК України, на підставі п.ґ ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного цим вироком покарання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, у користь ОСОБА_1 жительки м.Івано-Франківськ, вул.Целевича, 20/47, РНОКПП 269206205, 2 699 грн. 60 коп. (дві тисячі шістсот дев’яносто дев’ять гривень) на відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином та 15000 грн. (п’ятнадцять тисяч гривень) на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином. В решті вимог позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УДКСУ у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, банк отримувача: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження" – 1571 гривню 69 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз: №4.2-904/16 від 29.11.2016 та №4.2-475/17 від 15.09.2017.

Речові докази: згідно постанови від 13.10.2016: автомобіль марки «MAN», реєстраційний номер ВО 1265 AB – вважати повернутим власнику ОСОБА_7 (постанова від 17.10.2016).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко