Рішення № 76430629, 13.09.2018, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1157/18

Провадження №: 2/0343/499/18

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 фірма «Долина-Сервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 фірма «Долина-Сервіс» просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 1788,02грн.

Стягнути з ОСОБА_2 оплату судового збору в сумі 1762,00грн.

Свої вимоги мотивують тим, що ОСОБА_1 фірма «Долина-Сервіс» з 01.01.2013 року є виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

З 01 грудня 2016 р. обслуговування будинку № 14 по вул. Чорновола м. Долини здійснюється на підставі договору на управління №У-1.12.2016 від 01.12.2016 р., підписаного між ОСОБА_1 фірма « Долина-Сервіс» та уповноваженою особою ОСОБА_3, обраного зборами співвласників. Відповідно до п.5 ч. 1 ст.7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» всі співвласники зобов’язані виконувати рішення зборів співвласників.

Власником квартири АДРЕСА_1 є: ОСОБА_2 - відповідачка по справі на яку відкрито особовий рахунок №003500140007 .

Незважаючи на неодноразову пропозицію з сторони ОСОБА_1 фірми «Долина-Сервіс» про укладення договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, відповідач її проігнорував.

Обов’язок укласти договір лежить на позивачу, споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ст. 20 ч.З п. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Таким чином, оскільки обов’язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не лише на договорі, але й на законі, то відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати за наданні житлово-комунальні послуги.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно- технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

П. 1 ч.1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Договір про надання послуг між ОСОБА_1 фірма «Долина-Сервіс» та ОСОБА_2 не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачці надавалась, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.

Щомісяця з 01 січня 2013р. по 01 червня 2018р. позивач нараховував відповідачці плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак остання кошти за вказані послуги сплачує не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 1788 грн. 02 коп., що вбачається з розрахунку. Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу ч.3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач раніше був позбавлений можливості пред’явити позов у зв’язку з відсутністю необхідних коштів для сплати судових витрат через несвоєчасну оплату мешканцями спожитих житлово-комунальних послуг. Це є поважною причиною пропущення загального строку позовної давності та порушене право підлягає захистові згідно п.5 ст. 267 ЦК України. Саме тому, просимо заборгованість стягнути в повному обсязі за весь період з моменту її утворення, тим більше, що відповідач сплачує частково за надані послуги та отримує субсидію на оплату цих послуг.

Відповідачка не зверталась в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг.

Позивач вживав заходів для досудового врегулювання суперечки за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом (ч. 1 ст. 16 ЦПК). Відповідачці неодноразово направлялися листи з попередженням про стягнення заборгованості в судовому порядку та пропозицією укладення договору реструктуризації заборгованості при неможливості повної оплати.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

В судовому засiданні представник позивача ОСОБА_4 ( довіреність а.с.17) позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила постановити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фірма «Долина-Сервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в сумі 1788,02 грн. за період з 01.01.2013р. по 01.06.2015р. та сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн. Додатково пояснила, що в даному випадку строк позовної давності, на застосування якого просить відповідачка, не пропущений, оскільки ОСОБА_2 визнавала наявний борг, частково оплачувала кошти за надані послуги, користувалась субсидіями. Крім цього, 03.08.2016 року відповідачка визнала борг в сумі 1648.62 грн. та зобов"язувалась погасити заборгованість за надані послуги по 100 грн. щомісячно, про що свідчить розписка написана нею особисто, яку вона долучила до матеріалів справи. Однак свої зобов"язання відповідачка не виконала, тому виникла необхідність у зверненні до суду.

Вiдповiдачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що у неї не було можливості проводити оплату за надані послуги, оскільки до квітня 2016 року вона офіційно не працювала, а підробляна на ринку в м.Долина та отримувала біля 500 грн. заробітної плати. З квітня 2016 року вона вийшла на пенсію та отримує на даний час мінімальну пенсію в розмірі приблизно 1400 грн. З 2016 року вона частково оплачує кошти за надані послуги. Субсидіями вона користувалась, однак про це що їй було нарахована субсидії - їй відомо не було. Розписка від 03.08.2016 року про зобов"язання погасити заборгованість, яка долучена до матеріалів справи - написана нею. Просила застосувати строк позовної давності, та відмовити у позові.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши здобутi в судовому засiданнi докази в їх сукупностi, вважає що позов пiдлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач по справі, ОСОБА_1 фірма «Долина-Сервіс» здійснює надання послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі договору 3/12/2012 про визначення виконавця послуги з утримання житлових будинків і прибудинкових територій укладеного між КП "ЖЕО" та ОСОБА_1 фірма «Долина- Сервіс» від 03.12.2012 року . (а.с. 10-11).

Як встановлено в судовому засіданні , відповідачка ОСОБА_2, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 фірма «Долина-Сервіс», відповідно до наданих їй повноважень, надає вказані у тарифі послуги з утримання будинків та споруд і прибудинкових територій, зокрема за адресою м.Долина вул.Чорновола,14, що підтверджується кошторисом доходів і витрат на управління та утримання житлового будинку (а.с.33), договором поставки №9/11/16 від 18.11.2016р., (а.с.34), актом прийому-передачі товару, придбаних відповідно до договору поставки №9/11/16 від 18 листопада 2016 року (а.с.35-36), договором про надання послуг №55 від 01.02.2018року (а.с.37), договором на виконання робіт №01/06/17-В від 01.06.2017 року (а.с.39-40) .

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач (боржник) зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

П.1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

П. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 фірма «Долина- Сервіс» (а.с.7) - у ОСОБА_2,прож. ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.01.2013 року по 01.06.2018 року сума боргу за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій становить 1788,02 грн.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

За вимогою ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що договір між позивачем чи балансоутримувачем і відповідачем в період з 01.01.2013 року по 31.11.2016 року не укладався, однак між сторонами склалися фактичні договірні відносини, оскільки позивачем надавалися послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а відповідачка користувалася даними послугами, проте не сплачувала послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

З 01.12.2016 року між співвласниками будинку №14 по вул. Чорновола м.Долина та ОСОБА_1 «Долина-Сервіс» було укладено договір №У-1.12.2016 від 01.12.2016 року про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків та споруд (а.с.12-14).

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 68 ЖК України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року визначено, що споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За змістом ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносяться до житлово-комунальних послуг.

Порядок надання вказаних послуг встановлений Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року.

Відповідно до п. 7 цих Правил та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Як зазначено в п. 17 Правил користування приміщеннями будинків і прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлені інші строки.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку, прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг , сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно п. 5 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

У відповідності до ч.ч. 2 ,4 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Доказів неналежного виконання взятих позивачем зобов'язань щодо надання послуг з утримання будинку по вул. Чорновола,14 в м. Долина та прибудинкової території, складання актів-претензій згідно ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачкою не представлено, а згідно ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо строків позовної давності, то згідно з довідкою про розрахунки за надані послуги, боржник визнала свій обов'язок сплачувати отримані житлово-комунальні послуги, періодично здійснювала оплати за них, та зобов’язалася погасити заборгованість за послуги утримання будинку споруд та при будинкових територій в сумі 1648,62грн. по 100грн., щомісячно про що свідчить розписка від 03.08.2016р. (а.с.32), у зв'язку з чим відбулось переривання строку позовної давності.

За таких обставин та з урахуванням наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2, заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 1788,02 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст.11, 509, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст. 156 Житлового кодексу України, ст.ст. 13, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", п. 17 Правил користування приміщеннями будинків і прибудинкових територій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, керуючись ст.ст.12, 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фірма «Долина- Сервіс» 1788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) гривень 02 копійок заборгованостi за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.01.2013 року по 01.06.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 фірма «Долина- Сервіс» 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00коп., сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач : ОСОБА_1 фірма «Долина-Сервіс » 77501 м.Долина вул.І.Франка,19 Івано-Франківської області , код ЄРДПОУ 25570323, р/р 26004060253656 в ІФФ КБ «ПриватБанк» МФО 336677.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, жителька м.Долина вул.Чорновола ,14/7 Івано-Франківської області.

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш

Повний текс рішення виготовлено 13.09.2018р.