Вирок № 76429232, 13.09.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2798/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2018м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого- судді Кондратьєвої Н.А.

при секретарі с/з- Юрчишині В.В.

з участю: прокурора - Фаля П.Б.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018140410000148 від 15.06.2018 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, військовослужбовця військової частини – польова пошта А 0998, учасника АТО, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою ухилитися від обов’язків військової служби у період з 21.08.2017 по 15.06.2018 самовільно залишив військову частину – польова пошта А0998 в умовах особливого періоду та без поважних причин перебував поза межами розташування території військової частини А0998, яка дислокується за адресою: вул. Івана Хрестителя, 2, м. Яворів Львівської області.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем, вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин в умовах особливого періоду, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 407 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 після роз’яснення суті обвинувачення, в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.4 ст. 407 КК України свою вину визнав повністю та дав суду показання, що він дійсно у період з 21.08.2017 по 15.06.2018, у зв’язку із сімейними обставинами, самовільно залишив військову частину А0998 та перебував за місцем свого проживання, у вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.4 ст. 407 КК України правильна, оскільки він, будучи військовослужбовцем, вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин в умовах особливого періоду.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Суд враховує обставини кримінального правопорушення, його наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Обставини, які пом'якшують обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, відповідно до ст. 67 КК України – відсутні.

З урахуванням наведеного, а також особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаявся, брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України, йому слід призначити покарання у мінімальному розмірі в межах санкції ч.4 ст.407 КК України у виді позбавлення волі.

Враховуючи наявність обставин, що пом'якшують обвинуваченому покарання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Речових доказів у справі немає.

Судові витрати відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. ст. 370, 373-374, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Застосувати до засудженого ОСОБА_1 ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Командиру військової частини А 0998 здійснювати контроль за поведінкою засудженого військовослужбовця ОСОБА_1, а у разі його звільнення з військової служби, контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової частини, зобов'язати засудженого ОСОБА_1 згідно ч.1 ст.76 КК України, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися в уповноважений орган з питань пробації для реєстрації.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Н.А. Кондратьєва