Постанова № 76428285, 11.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/5628/17 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/778/2051/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди (збитків),-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди (збитків).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» за період з 01.07.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами ревізії було складено акт від 28.04.2017 року № 08.05-20/2, яким встановлено, що ОСОБА_3 наказом від 27.04.2015 року № 1334-к було звільнено з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію з 30 квітня 2015 року та виплачено одноразову грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію в сумі 122 167,71 грн.

Згідно протоколу засідання Дирекції ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 20.05.2015 року, членами Дирекції було прийнято рішення про прийом ОСОБА_3 на посаду начальника відділу праці та заробітної плати ВАТ «Запоріжжяобленерго», про що видано наказ про прийняття на роботу № 16622-к від 20.05.2017 року. Проте, допомогу, яку було виплачено згідно п.2.3 Положення про порядок виплати одноразової грошової допомоги працівникам ВАТ «Запоріжжяобленерго» при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію, стягнуто не було.

ПАТ «Запоріжжяобленерго» не погодилося із викладеними в Акті ревізії висновками та 16.05.2017 року надало письмові заперечення (зауваження) щодо акту ревізії, в яких зазначили, що згідно статуту ВАТ «Запоріжжяобленерго», виконавчий орган товариства самостійно розпоряджається коштами, майном товариства, встановлює умови оплати праці керівникам філій, представництва та інших відокремлених підрозділів товариства.

Рішення про прийом на роботу ОСОБА_4 було зумовлено необхідністю термінового заповнення існуючої вакансії начальника відділу праці та заробітної плати ВАТ «Запоріжжяобленерго» спеціалістом достатнього рівня знань, практичного досвіду у відповідній сфері діяльності.

Колективний договір не містить обмежень щодо можливості прийому звільненого працівника за ініціативою керівництва підприємства і не містить вимог щодо необхідності повернення у цьому випадку працівником ВАТ «Запоріжжяобленерго» одноразової грошової допомоги, що була отримана ним при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію.

В зв’язку з чим, підприємство у письмових запереченнях (зауваженнях) щодо Акту ревізії просило визнати помилковими висновок стосовно недоотримання доходів ВАТ «Запоріжжяобленерго» та завдання матеріальної шкоди в сумі 122 167,71 грн.

Проте, 07.06.2017 року на адресу позивача від Управління Східного офісу Держуадитслужби в Запорізькій області надійшла вимога від 06.06.2017 року про усунення порушень законодавства.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» суму виплаченої одноразової грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію в розмірі 122 167,71 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Запоріжжяобленрего» суму виплаченої одноразової грошової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію в сумі 122 167,71 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» грошові кошти отримані ОСОБА_3 в зв’язку з виходом на пенсію, суд першої інстанції вважав доведеним факт спричинення ОСОБА_3 матеріальних збитків, в зв’язку з чим позивач відповідно до вимог ст.. 22 ЦК України має право на відшкодування таких збитків.

Однак, колегія не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 01.08.2000 року ОСОБА_3 працювала на посаді начальника відділу праці та заробітної плати у ВАТ «Запоріжжяобленерго». (а.с.7)

Наказом від 27 квітня 2015 року за № 1334-к ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію з 30 квітня 2015 року та виплачено у квітні 2015 року одноразову грошову допомогу у зв’язку з виходом на пенсію в сумі 122 167,71 грн. (десять з половиною) середніх заробітних плат (а.с.8).

Протоколом засідання Дирекції ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 20.05.2015 року членами Дирекції було прийнято рішення про прийом ОСОБА_3 на посаду начальника відділу праці та заробітної плати ВАТ «Запоріжжяобленерго», яке було обумовлено необхідністю термінового заповнення існуючої вакансії начальника відділу праці та заробітної плати, про що видано відповідний наказ за № 16622-к від 20.05.2017року.(а.с.9-10).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго» як на один із доказів спричиненої відповідачем матеріальної шкоди на додаток №20 до колективного договору товариства на 2014-2016 роки, а саме на пункт 2.1. вказаного додатку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції також посилався на вищевказаний додаток №20 до колективного договору ВАТ «Запоріжжяобленерго», як на один із доказів на підтвердження факту спричинення ОСОБА_3 матеріальних збитків позивачу.

Однак, колегія не погоджується з таким висновком суду, оскільки наявний в матеріалах справи вищевказаний додаток №20 до колективного договору ВАТ «Запоріжжяобленерго» не містить будь-якого посилання щодо обов’язку працівника у разі повторного прийому на роботу повернути на користь товариства кошти отримані ним при звільненні в зв’язку з виходом на пенсію. (а.с.27)

Окрім того, п.2.1. вказаного додатку, на який посилався суд в своєму рішенні містить лише перелік випадків у яких працівнику виплачується одноразова грошова допомога, а примітка, про те, що грошова допомога виплачується без права зворотного прийому на роботу ні в якому разі не зобов’язує працівника повернути раніше отриману грошову допомогу у разі повторного прийому на роботу.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст.. 11 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними цільовими програмами, територіальними та місцевими програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийняття на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.

Таким чином застереження про право на отримання грошової допомоги у разі виходу на пенсію без права повторного прийому на роботу, взагалі суперечить вимогам чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про неправомірність вимог щодо обов’язку повернути отримані кошти у разі повторного прийому на роботу.

Також слід зазначити, що ст. 97 КЗпП України так і ст.. 15 ЗУ «Про оплату праці» на порушення яких посилався як позивач так і районний суд в своєму рішенні, регулюють лише питання організації оплати праці. Будь-якого посилання щодо обов’язку працівника, який після звільнення повторно був прийнятий на роботу, повернути виплачену йому вихідну допомогу зазначені норми матеріального права також не містять.

З наведеного слідує, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу, який би дійсно засвідчував факт наявності спричиненої ОСОБА_3 шкоди, однак задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» грошові кошти отримані ОСОБА_3 в зв’язку з виходом на пенсію суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що наявні в матеріалах справи докази не є такими, що свідчать про заподіяння відповідачем шкоди товариству, а виплачена ОСОБА_3 одноразова грошова допомога в зв’язку з виходом на пенсію була передбачена колективним договором ВАТ «Запоріжжяобленерго», і була виплачена на підставі п.п. 2.1, 2.3 Положення про порядок виплати одноразової грошової допомоги працівникам ВАТ «Запоріжжяобленерго», а відтак не є матеріальними збитками завданими товариству, на відшкодування яких відповідно до вимог ст.ст. 22, 1166 ЦК України позивач мав би законне право.

Аналізуючи вищенаведене, колегія вважає, що висновки суду про наявність спричинених відповідачем збитків і обов’язок ОСОБА_3, як винної особи відшкодувати їх є хибним, оскільки ґрунтується лише на доводах викладених в позовній заяві, на підтвердження яких в матеріалах справи не міститься жодного належного та допустимого доказу.

З урахуванням наведеного, колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Крім цього у порушення вимог ст.ст.263,264 ЦПК України оскаржуване судове рішення взагалі не містить правового обґрунтування задоволення позовних вимог.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі та ухвалив рішення, яке не відповідає нормам ні матеріального, ні процесуального права, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

В силу вимог ч.1,13ст.141 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, має право на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених нею під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 141, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2018 року у цій справі – скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди (збитків) – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2749 гривень 50 копійок.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13.09.2018 року.

Головуючий:

Судді: