Постанова № 76428274, 11.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 334/1280/17 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/778/2403/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

При секретарі : Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним розрахунку заборгованості по аліментам, покладення зобов’язання про виконання нового розрахунку,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним розрахунку заборгованості по аліментам, покладення зобов’язання про виконання нового розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в проваджені Ленінського районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться цивільна справа про стягнення з нього неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в розмірі 49503 грн. При цьому вказаний розмір заборгованості було визначено без врахування його фактичного заробітку, який він отримував працюючи диспетчером на ПП «Малекс Компані» до 2011 року, а з жовтня 2011 року по березень 2015 року працюючи диспетчером на ПП «Рона Ресурс».

В зв’язку з чим він звернувся до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя із заявою про перерахунок заборгованості зі сплати аліментів.

20 грудня 2016 року він отримав новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який складав 36 850,66 грн., при цьому з вказаного розрахунку не вбачається чи було утримано обов’язкові податки та єдиний внесок із зазначених сум.

Натомість, відповідно до п. 7.13.1 п. 7.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року розрахунок заборгованості повинен бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилась після утримання податків, відсоток або частку заробітку, визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості, яке регулює зазначені правовідносини.

Крім того відповідачем не була зарахована сума в розмірі 2 344,80 грн., яку він погасив у повному обсязі при звільнені через підприємство, що підтверджується оригіналом довідки ПП «Рона Ресурс».

Вважає, що розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 24 480,85 грн.

В лютому 2017 року він знову звернувся до державної виконавчої служби із заявою про перерахунок розміру заборгованості по аліментам у відповідності до його розрахунку, однак йому було відмовлено.

Вважає, такі дії відповідача незаконними і такими, що порушують його права.

Враховуючи вищенаведене позивач просив суд визнати недійсним розрахунок заборгованості по аліментам від 20.12.2016 року, розрахований головним державним виконавцем Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_5 та визначити дійсним розмір заборгованості по аліментам станом на 31.12.2016 року в сумі 24 480,85 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним розрахунок заборгованості по аліментам, складений Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя від 20.12.2016 року, яким сума до стягнення з ОСОБА_4 визначена в розмірі 36 928,30 грн.

Зобов’язано Дніпровський ВДВС м. Запоріжжя провести ОСОБА_4 перерахунок розрахунку його заборгованості по аліментам за спірний період, визначивши для розрахунку плату після утримання із неї податків та обов’язкових внесків, передбачених законом.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам здійснено з порушенням вимог діючого законодавства, в зв’язку з чим прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Однак, колегія не погоджується таким висновком суду, оскільки прийняте судом рішення взагалі не містить правового обґрунтування підстав для задоволення позову.

Вимогамич. 9 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що спір з приводу розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 195 Сімейного кодексу України в разі виникнення спору щодо визначеного державним або приватним виконавцем розміру заборгованості по аліментам, такий розмір визначається судом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2010 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі якого в подальшому було видано виконавчий лист. (а.с.5)

Судом встановлено, що на теперішній час в проваджені Ленінського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, до якого було додано розрахунок заборгованості за прострочення сплати аліментів,складений державним виконавцем Дніпровським ВДВС, з яким не згоден боржник виконавчого провадження ОСОБА_4

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_4, посилався на ту обставину, що вказаний розрахунок здійснений без дотримання вимог чинного законодавства, що потягло за собою збільшення суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Проте, такі доводи позивача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 7.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року №512/5, державний виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості повинен бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості. У разі якщо боржник не працює або відсутня інформація про отримання боржником доходів, державний виконавець розраховує заборгованість у такому самому порядку, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем вживалися заходи для встановлення наявності будь-яких доходів боржника ОСОБА_4

Так, державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_4 станом на 13.09.2016 року не працевлаштований, пенсії не отримує, рахунків в установах банків не має.

В грудні 2016 року від ОСОБА_4 надійшла заява про перерахунок заборгованості з урахуванням довідок про заробітну плату, яку він отримував в період з 17.10.2011 року по 11.03.2015 року працюючи диспетчером на ПП Рона Ресурс» та квитанцій, на підставі яких і було здійснено перерахунок заборгованості по аліментам.

Оскільки у державного виконавця були відсутні відомості щодо працевлаштування боржника ОСОБА_4 після 11.03.2015 року, сума заборгованості починаючи з вказаного періоду розраховувалась державним виконавцем на підставі довідок Головного управління статистики у Запорізькій області про середньомісячну заробітну плату одного штатного працівника без утримання прибуткового податку та внесків на обов’язкове державне соціальне страхування.

В зв’язку з чим, доводи позивача про порушення державним виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості по аліментам вимог чинного законодавства, зокрема ст.. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до якої розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску за загальнообов’язкове державне соціальне страхування, є необгрунтованими, оскільки вказана норма застосовується лише при утриманні аліментів з реальної заробітної плати боржника, а оскільки, відомостей про те, що ОСОБА_4 офіційно був працевлаштований починаючи з березня 2015 року у державного виконавця не було, розмір заборгованості і був розрахований на підставі середньомісячного заробітку одного штатного працівника у відповідній місцевості без утримання прибуткового податку та внесків на обов’язкове державне соціальне.

З урахуванням наведеного вбачається, що розрахунок заборгованості по аліментам зроблений державним виконавцем, з дотриманням вимог чинного законодавства та вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 року №512/5, а тому підстав для визнання його недійсним колегія суддів не вбачає.

Проте, слід зауважити, що відповідно до вимог ст.. 195 СК України у разі незгоди боржника чи стягувача з визначеним розміром заборгованості по аліментам, законодавець обов’язок щодо визначення розміру такої заборгованості поклав саме на суд.

Однак, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним розрахунку заборгованості по аліментам, зробленого державним виконавцем, суд першої інстанції, ігноруючи вищенаведені норми сімейного законодавства, не визначивши новий розмір заборгованості по аліментам, як то передбачено вимогами ст.. 195 СК України, знову поклав цей обов’язок на державного виконавця.

З огляду вищезазначеного, за наслідками розгляду апеляційної скарги колегія вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у цій справі – скасувати, прийняти нову постанову за якою:

« У задоволенні позову ОСОБА_4 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсним розрахунку заборгованості по аліментам, покладення зобов’язання про виконання нового розрахунку – відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13.09.2018 року.

Головуючий:

Судді: