Рішення № 76428052, 11.09.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

11.09.2018 Провадження № 2/337/1267/2018

ЄУН 337/2134/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Гальцевій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований та мешкає: м. Запоріжжя, бул. Будівельників 23 кв.44) до ПАТ «Запоріжжяобленерго» (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго», в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість заробітку плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 59503,96 грн., посилаючись на невиконання зобов’язання відповідачем, вобґрунтування вказав, що з 17 травня 2010 року по 17 травня 2018 року він працював на посаді електромонтера до ПАТ «Запоріжжяобленерго». 17 травня 2018 року згідно з наказом № 2110-к у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю його було звільнено з підприємства на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України. В день звільнення розрахунок та на час звернення до суду у повному обсязі з ним не проведений.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.06.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за наявними матеріалами у справі, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше, визначено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

27.08.2018 року позивач надав уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що після звернення до суду з позовною заявою відповідач перерахував йому на зарплатну картку залишок заробітної платні за лютий 2018 року у сумі 2 565,53 грн. та травень 2018 року у сумі 55,15 гривень. Таким чином, загальна заборгованість Відповідача по заробітної платі та вихідної допомоги складає 59 454,81 грн.; середній заробіток за березень і квітень складає 190,08 грн, тому сума середнього за час затримки розрахунку при звільненні за 116 календарних днів становить 22049, 28 грн.

10.09.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов,в якому просить суд у задоволенні позову відмовити у зв’язку із тим, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться в складному фінансовому становищі, на рахунках відповідача, призначених для розрахунків із заробітної плати, були відсутні кошти, крім того, позивач, всупереч наведеним вище нормам, при нарахуванні загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислив її шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних, а не робочих днів у період затримки, що є не правильним і суперечить змісту зазначених вище норм права, механізму та практиці їх застосування. З огляду на вищезазначене, затримка розрахунку з позивачем при звільненні на момент подання уточненого позову (27.08.20158) становила 68 робочих дня, а не 116 календарних днів, як вказує в позовній заяві позивач.

В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву щодо розгляду справу за його відсутності на задоволенні позову наполягає, в якій зазначив, що у зв’язку з виплатою йому частини заробітної плати 10 вересня 2018 року у розмірі 5873, 14 грн., просить стягнути на його користь загальну суму 75630,95 грн..

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, направив суду відзив на позовну заяву, у направленому відзиві просив суд розглядати справу у його відсутність.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено:

Позивач ОСОБА_1 з 17 травня 2010 року по 17 травня 2018 року працював на посаді електромонтера до ПАТ «Запоріжжяобленерго».

17 травня 2018 року згідно з наказом № 2110-к у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю його було звільнено з підприємства на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України.

Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 у день звільнення у повному обсязі не проведено, згідно довідки № 506 від 18 травня 2018 року наявна заборгованість з нарахованою, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 62069, 49 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду. під час судового провадження, частина з якої була перерахована відповідачем у добровільному порядку у розмірі 5873,14 грн., на час розгляду справи заборгованість становить 53581,67 ( 59454,81 грн - 5873,14 грн. = 53581,67 грн) без урахування податків та зборів, зазначена сума відповідачем належними доказами не спростована, а тому підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденний заробіток позивача становить середній заробіток за березень і квітень складає : 11 594,71 грн. (7 133,86 гривень + 4 460,85 гривень = 11 594,71 грн.) : 61 дні = 190,08 грн.

Позивач просить стягнути на його користь середній заробіток час затримки розрахунку при звільненні за 116 календарних днів, однак при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки день слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки виходячи з кількості робочих днів ,виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно положень Порядку. ( висновок ВСУ від 01.03.2018 по справі 6-2807цс16)

Затримка у розрахунку при звільненні склала 68 днів , таким чином середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 12925,44 грн ( 190,84 х 190,08 =12925,44 грн) . Відповідач обставини, вказані ОСОБА_1 М , не оспорює, так само як і суму середнього заробітку за час затримки.

Таким чином, вимоги позивача є законними та обґрунтованими, та тому підлягають частковому задоволенню.

Позивач на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ПАТ «Запоріжжяобленерго» код за ЄДРПОУ 00130926, (69035, м.Запоріжжя вул.Сталеварів, буд.14) ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що зареєстрований та мешкає: м.Запоріжжя, бул.Будівельників 23 кв.44) заборгованість з заробітної плати у розмірі 53581,67 грн. середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 12925,44 грн., а всього 66507,11 ( шістдесят шість тисяч п’ятсот сім грн.11 коп)

Стягнути з ПАТ «Запоріжжяобленерго» код за ЄДРПОУ 00130926, (69035, м.Запоріжжя вул.Сталеварів, буд.14) судовий збір на користь держави (отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, рахунок отримувача: 31215256700001, банк отримувача: Головне управління Державної казначейскої служби України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106), за розгляд справи в розмірі 704,80грн.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Суддя: Л.Г. Салтан