Рішення № 76428014, 12.09.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

12.09.2018 Справа № 337/2523/18

Провадження № 2/337/1405/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Куліш Л.Е.

розглянувши у судовому засіданні в м.Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановила :

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вказавши, що відповідно до укладеного договору №DNH4KP11580245 від 31.08.2006 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5296 грн. 20 коп.строком на 12 місяців до 31.08.2007 рокувключнозі сплатою 25,08 % річних (2,09% на місяць). Згідно з умовами договору позичальник для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат, зобов'язаний здійснювати щомісячні платежі в період з 21 по 28 число кожного місяця в розмірі 504 грн. 47 коп. У разі порушення зобов'язань з погашення кредиту ОСОБА_1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 6% на місяць від суми залишку непогашеної заборгованості. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв'язку з чим розмір простроченої заборгованості перед банком станом на 15.05.2018 року складає 5296 грн. 20 коп. На час звернення банку до суду кредитний договір не розірваний, не припинений відповідно до вимог ЦК України, а томувідсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості за кредитом як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами.

На підставі викладеного позивач проситьстягнути з відповідача заборгованість за відсотками за період з 15.05.2013 року по15.05.2018 року у розмірі 19331 грн. 13 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп.

Ухвалою від 23.06.2018 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. В ухвалі зазначено право сторін на подання до суду заяв по суті справи та інших клопотань, зокрема, право відповідача у п’ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали подати відзив на позовну заяву, право позивача у п’ятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, право сторін подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Поштове відправлення з копією ухвали про відкриття провадження та позовом з додатками неодноразово надсилалось відповідачу у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання, але нею не отримано і повернуто до суду з відміткою поштового відділення зв’язку «За закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що відповідач про відкриття провадження по даній справі сповіщався належним чином, а в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягаютьзадоволенню у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Так, згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд встановив, що 31.08.2006 рокуміж сторонами було укладено кредитний договір оформлений Заявою позичальника№DNH4KP11580245.

За умовами договорувідповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5296 грн. 20 коп. (далі - кредит) зі сплатою 25,08 % річних (2,09% на місяць) на 12 місяців (далі - строк кредитування) і кінцевим терміном повернення –31.08.2007 року (далі - термін закінчення кредитування). Ціль кредитування – купівля ТНС та сплата комісії банку та компанії.

Згідно з умовами договору позичальник для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат, зобов'язаний здійснювати щомісячні платежі в період з 21 по 28 число кожного місяця в розмірі 504 грн. 47 коп., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками та витратами, передбаченими Умовами.

Згідно п.4.2 «Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт)» (далі - Умови), при порушення позичальником зобов’язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом подвійному розмірівід розміру зазначеному у Тарифах та Заяві. Розраховані відповідно до цього пункту Умов відсотки сплачуються позичальником окремо понад зазначену в заяві суму щомісячного платежу по кредиту, разом з несплаченим залишком попереднього щомісячного платежу.

Згідно з пунктом 5.5 Умов, позовна давність за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за договором встановлюється тривалістю 5 років.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, оскільки відповідач неналежним чином виконував умови договору, станом на 15.05.2018 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 5296 грн. 20 коп.

Заборгованість за відсотками, згідно розрахунку позивача, становить 19331 грн. 13 коп. з наступного: 5296 грн. 20 коп. (заборгованість за кредитом) х 0,2% (розмір % ставки в день)х 1825 днів (строк прострочення за тілом кредиту за період з 15.05.2013 року по 15.05.2018 року) /100.

З’ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості відсотками після спливу передбаченого договором строку кредитування.

При ухваленні рішення суд враховує, що за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Так, суд встановив, що 31.08.2006 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 12 місяців, тобто до 31.08.2007 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 5296 грн.20 коп., які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 25,08% річних (2,09% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 28 числа кожного місяця кошти у сумі 504 грн. 47 коп. (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Відтак, у межах строку кредитування до 31.08.2007 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 28 числа кожного місяця. Починаючи з 01.09.2007 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

ОСОБА_2 Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане ОСОБА_2 Верховного Суду відхилила аргументи позивача (ПАТ «Приватбанк) про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

При цьому, для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики ВеликаПалата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, який уможливив стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду.

В даному позові ПАТ «Приватбанк» просить про стягнення з відповідача процентів, нарахованих за період з 15.05.2013 року по 15.05.2018 року, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування, але як вважає позивач, у межах збільшеного терміну позовної давності, встановленої в п.5.5 Умов, яка складає 5 років.

Однак, з огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом (див. пункт 54 постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 28.03.2018 року), то після 31.08.2007 року позивач не міг такі проценти нараховувати.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Тобто, позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів.

Оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги позивача про стягнення таких процентів за період з 15.05.2013 року по 15.05.2018 року позовна давність не може бути застосована. А тому вказана вимога є необґрунтованою.

На підставі викладеного в задоволені позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з огляду на висновок суду про відмову в позові, судові витрати у сумі 1762 грн., понесені позивачем під час звернення до суду, покладаються на позивача.

Керуючись ст.3,6,11,15,16,526,530,610,627,629,1049,1054 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 259, 263-265,280,282 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення через Хортицький районний суд м.Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Г.Є. Гнатик