Рішення № 76427778, 10.09.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3771/18

Провадження №2/333/2077/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 84 (5-й поверх), про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

встановив:

20.07.2018 року до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням звернувся позивач, яка зазначила, що вона є власником квартири №109 в будинку № 57А по пр. 40-річчя Перемоги у м. Запоріжжя. В травні 2013 року зареєструвала у квартирі свого племінника – ОСОБА_2І, так як йому необхідно було місце реєстрації для дотримання правил перебування іноземців на території України. Тобто, реєстрація була формальна, він жодного дня не мешкав у квартирі, його особистих речей нема, на теперішній час місце його проживання невідоме. Відповідач не бере участі в утриманні квартири, не сплачує за комунальні послуги, але зніматися добровільно з реєстрації не бажає. Через наявність реєстрації ОСОБА_1 не може оформити субсидію, хоча за розміром доходів має право на її отримання, сплата комунальних платежів в повному обсязі ставить її у тяжке матеріальне становище. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою № 109 в будинку № 57а по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжя.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити її позовні вимоги, так як реєстрація відповідача в квартирі перешкоджає в оформленні субсидії, а сплата комунальних послуг у повному обсязі ставить її у тяжке матеріальне становище. Додатково пояснила, що її племінник з 2014 року мешкає у Росії, але де саме, не знає. Зв’язок з ним вона не підтримує, тому знятись з реєстрації добровільно він не може. Не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не надано.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона проживає в квартирі № 112, на першому поверсі, в будинку № 57 А, знайома з ОСОБА_1 У квартирі № 109 постійно проживала тільки позивач, відповідача ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона з 2012 року є головою правління ЖБК № 342 «Автомобіліст-12», мешкає на третьому поверсі в квартирі № 120. В квартирі № 109 мешкає тільки ОСОБА_1, відповідач в квартирі не мешкає з моменту реєстрації, до неї ОСОБА_2 не звертався з метою отримання довідок чи характеристик.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності на майно від 20.07.2007 року ОСОБА_1 є власником квартири № 109 будинку № 57а по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжя (а.с. 9), зазначене підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15513830 від 08.08.2007 року (а.с. 8).

Факт не проживання ОСОБА_2 у квартирі за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя Перемоги, буд. 57 а, кв. 109 підтверджено актом огляду житлового приміщення від 13.07.2018 року, який складено членами комісії ЖБК № 342 «Автомобіліст-12» (а.с. 11).

Також факт не проживання відповідача підтверджено свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, допитаними в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України встановлений принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 383 ЦК України, статтею 150 ЖК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Підстави припинення сервітут визначені у статті 406 ЦК України. Ними, зокрема, є припинення обставин які були підставою для встановлення сервітуту.

Частиною 2 ст. 406 ЦК України передбачено припинення сервітуту на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі, в тому числі, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою. Суд вважає, що позивач, як власник квартири має права вимагати усунення перешкод у користування та розпорядженні своїм майном шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.

Таким чином, на думку суду факт реєстрації відповідача за адресою квартири позивача, яка є її власністю, перешкоджає останній в повній мірі розпоряджатися та володіти своєю власністю, або може обмежити в його здійсненні, вимагає від неї додаткових матеріальних витрат по сплаті комунальних послуг, які нараховуються відповідно до кількості зареєстрованих осіб у квартирі.

Отже, порушені права власника та перешкоди в користуванні власністю цілком можливо усунути шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням. У зв’язку з наведеним суд вважає, що право позивача порушено та підлягає судовому захисту, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4,12,13,76,81,141,280,289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, мешкає за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 84 (5-й поверх), про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою № 109 в будинку № 57 а по пр. 40-річчя Перемоги в м. Запоріжжя.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області, через Комунарський суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.09.2018 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод