Рішення № 76427179, 28.08.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14900/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря Бота О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому, з усіма уточненнями, просить стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 26.12.2007 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 23.12.2012 по 23.12.2015 р за відсотками у розмірі 1298,90 дол. США, що за курсом, відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.12. 2015 року складає 30056,55 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 16.12.2007 року, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000,00 дол. США (дві тисячі доларів США) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором за відповідачем утворилася заборгованість. Судовим наказом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2010 року з відповідача була стягнута заборгованість в розмірі 3249,96 доларів США, з яких 1988,01 доларів США – заборгованість за кредитом, 972,59 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 75,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 62,58 доларів США – штраф (фіксована частина), 151,78 доларів США штраф (процентна складова).

Договірні правовідносини між сторонами не припинилися, відповідач не звертався із заявою при припинення договору. Строк дії договору чітко зазначений в п.9.12 Умов, відповідно до якого договір діє на протязі 12 місяців з його підписання, якщо жодна із сторін не заявляє про його припинення, він автоматично лонгується на такий же термін. Строки дії картки та Договору нетотожні й передбачають різні умови їх припинення, закінчення та елонгації.

Оскільки, відповідачем рішення суду не виконано, наявна прострочена заборгованість за кредитом, зобов’язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно, тим самим вважають, що з відповідача підлягають стягненню відсотки за період з 23.12.2012 по 23.12.2015, розмір яких складає 1298,90 доларів США, що за курсом, відповідно до службового розпорядження НБУ від 23.12.2015 року складає 30056,55 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Проте, як вбачається з матеріалів справи, останнім подавалися до суду клопотання, в якому просить провести засідання без участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідач та його представник не з’явилися, представником відповідача подана заява про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позовних вимог.

В письмових запереченнях представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що за рішенням суду з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитом, а відтак позивач має право лише на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України. Посилання позивача на те, що договірні взаємовідносини позичальника з банком не припинились, а тому банк продовжує нараховувати відсотки за користування кредитом та пені і штрафні санкції, - є безпідставним. Аналогічна позиція висловлена Верховним судом та викладена в постанові по справі №564/2199/15-ц від 14.02.2018.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 16.12.2007 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі розмірі 2000,00 дол. США (дві тисячі доларів США) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією даного договору.

Як встановлено судом з матеріалів справи, Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків Закритого Товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування із Закритого Товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» на Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк», що підтверджується копією витягу зі Статуту (нова редакція) Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_1 Банку «ПриватБанк», а також копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_1 «ПриватБанк» Серія А01 № 054809 від 17.07.2009 року.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому договором.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат на умовах передбачених дійсним договором.

Відповідно до п. 1.1. Умов та Правил надання банківських послуг, дані Умови і правила надання банківських послуг визначають умови, на яких «ПРИВАТБАНК» пропонує клієнтам платіжні картки, а також інші банківські послуги, вказані в заяві та пам’ятці клієнта. Належним чином підписана заява підписується клієнтом і, таким чином, клієнт виражає свою згоду на те, що заява разом з пам’яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить укладену угоду про надання банківських послуг.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві. Тобто сторони повністю погодилися з усіма умовами договору і з своїми зобов’язаннями, порядком та строками їх виконання.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, судовим наказом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2010 року з відповідача на користь позивача, яка складала 3249,96 дол. США, з яких (1988,01 дол. США – заборгованість за кредитом; 972,59 дол. США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 75,00 дол. США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 62,58 дол. США – штраф (фіксована частина); 151,78 дол. США – штраф (процентна складова)).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 та ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по відсоткам за кредитним договором б/н від 26.12.2007 року за період з 23.12.2012 р. по 23.12.2015 р. у розмірі 1298,90 дол.США, що за курсом НБУ становить 30 056,55 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відтак, позивач, звернувшись із заявою про видачу судового наказу, за результатами розгляду якої було достроково стягнуто заборгованість за кредитом та належні позивачу відсотки за цим договором кредиту.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане, суд відхиляє аргументи позивача про те, що він право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією ОСОБА_3 Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі та керуючись ст. ст. 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 76, 81, 89, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4