Ухвала суду № 76426330, 05.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/612/18 Справа № 711/2501/17 Категорія: ч. 1 ст. 122 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

представника потерпілого

потерпілого

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2018 року, яким

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого головним технологом «Науково-виробничої комерційної компанії «Інтертехкомплект», одруженого, інвалідом не являється, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого в силу положень ст. 89 КК України,

визнано винним за ч. 1 ст. 122 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк два роки.

Згідно з положеннями ч.1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на засудженого наступні обов’язки:

1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому залишений у вигляді особистого зобов’язання.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 задоволений частково. Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 матеріальні збитки на суму 5864,96 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн., а всього 25864,96 грн.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_8визнаний винним за те, що він 12.11.2016 близько 17 год. 30 хвилин, перебуваючи разом із потерпілим ОСОБА_10 на сходинковому майданчику четвертого поверху під’їзду №4 будинку №239, що по вул. Гетьмана Сагайдачного в м.Черкаси, за непрямим умислом, який виник із-за неприязнених відносин, які склались між потерпілим і обвинуваченим напередодні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, розуміючи, що потерпілий знаходиться в незручному для нього положенні для здійснення фізичного опору та захисту від падіння так як позаду нього знаходились сходи, які вели вниз, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки для потерпілого у разі подіння, не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, взяв ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, двома руками за обидва плеча та штовхнув останнього вниз по сходах, від чого потерпілий, втративши рівновагу, впав зі сходів на сходовий майданчик, який розташований між третім та четвертим поверхами. Від таких дій обвинуваченого потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівого передпліччя в нижній третині, травми плечового суглобу з відривом сухожилка надосного м’язу від великого бугорка плечової кістки, які відповідно до висновку судово-медичного експерта №02-01/328 від 27.02.2017 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розгляд здоров’я.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачено ОСОБА_8 в апеляційній скарзі порушує питання про скасування вироку суду, а провадження по справі просить закрити. При цьому вказує, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи в розумінні п.3 ч.1 ст.411 КПК України. Суд першої інстанції в достатній мірі не мотивував покази потерпілого та свідків, поклавши в основу обвинувачення лише покази свідків обвинувачення. Крім того вказує, що цивільний позов судом задоволений помилково, відсутні докази на підтвердження призначеного лікування і понесених внаслідок цього витрат, а також відсутність доказів, які підтверджували моральні страждання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, доводи потерпілого та його представника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути вмотивованим, законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону судом виконані.

Висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 у заподіянні ним умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_10 при о бставинах наведених у вироку відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об’єктивно.

Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані вірно за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними, які спростовуються матеріалами кримінального провадження та доказами дослідженими в суді першої інстанції в їх сукупності.

Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами.

Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, суд обґрунтовано послався на покази потерпілого ОСОБА_10Ф,, який пояснив, що обвинувачений ОСОБА_8 є його сусідом. Він живе над ними поверхом вище. Напередодні (дня за чотири) шумно себе поводив. На таку поведінку відреагувала його дружина, зробивши в телефонній розмові зауваження ОСОБА_8, який в свою чергу почав ображати її. 12.11.2016 приблизно о 18.00 год. він піднявся до квартири, де проживав ОСОБА_8 Хотів поговорити з приводу образ дружини. ОСОБА_8 спочатку штовхнув його в праве плече, потім двома руками штовхнув в обидва плеча, і він «скотився» по сходах.

Покази потерпілого узгоджуються з показами свідка ОСОБА_11, яка є дружиною потерпілого, яка пояснила, що обвинувачений є їхнім сусідом, живе над ними. В квартирі обвинуваченого напередодні було шумно. Подзвонила та просила, щоб поводив себе тихіше. Обвинувачений почав ображати її. 12.11.2016 чоловік почув, що ОСОБА_8 прийшов додому. Чоловік піднявся до обвинуваченого, вона пішла з ним. ОСОБА_8 відкрив двері, не став балакати з чоловіком, а взяв його за плечі і штовхнув його.

Згідно показів свідка ОСОБА_12, який розповів, що був 12.11.2016 року в гостях у ОСОБА_10 Близько 18.00 години ОСОБА_10 вийшов із квартири. Було чути як ОСОБА_10Ф, сперечався із якимось чоловіком поверхов вище. Дружина ОСОБА_10 також вийшла, а він за нею. Бачив лише руки обвинуваченого, який розвернув потерпілого і штовхнув, від чого ОСОБА_10 впав по сходах.

Крім того вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується:

- даними відомостями протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення, складеною ОСОБА_10 о 19.00 год. 12.11.2016 про те, що в цей день близько 17 год. 30 хв. в м. Черкаси по вул. Г.Сагайдачного, 239, сусід, який проживає в квартирі 69 наніс тілесні ушкодження;

- даними відомостями довідки травматологічного пункту, складену 12.11.2016 о 19 год. 30 хв., в якій зазначено обставини отримання травми як поштовх сусіда вдома;

- даними довідки, виданою КЗ «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» ЧМР» від 13.11.2016;

- даними висновком експерта №02-01/328 від 27.02.2017, за яким у ОСОБА_10 мали місце ушкодження: закритий перелом обох кісток лівого передпліччя в нижній третині; травма лівого плечового суглобу з відривом сухожилка надосного м’язу від великого бугорка плечової кістки. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в обвинуваченні, та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я. Виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження не є небезпечними для життя, як в момент заподіяння, так і в своєму клінічному протіканні;

- даними відомостями протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 від 13.03.2017, відповідно до яких потерпілий на місці підтвердив свої показання та показав як відбувались події, які мали місце 12.11.2016 близько 18.00 год. за адресою: м. Черкаси, вул. Г.Сагайдачного, 239 за його участю та з участю обвинуваченого ОСОБА_8;

- даними відомостями протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 від 13.03.2017, відповідно до яких свідок на місці підтвердив свої показання та показав з якого місця він спостерігав за обставинами подій, які мали місце 12.11.2016 близько 18.00 год. за адресою: м.Черкаси, вул. Г.Сагайдачного, 239 за участю його знайомого ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8;

- даними відомостями протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 13.03.2017, відповідно до яких свідок на місці підтвердила свої показання та показала з якого місця вона спостерігала за обставинами подій, які мали місце 12.11.2016 близько 18.00 год. за адресою: м.Черкаси, вул. Г.Сагайдачного, 239 за участю її чоловіка ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_8;

- даними висновку експерта №02-01/438, за яким тілесні ушкодження у ОСОБА_10, які відмічені у висновку експерта №02-01/328 від 27.02.2017 могли виникнути як за обставин, на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 13.03.2017, так і за обставин, на які вказали свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в протоколах слідчих експериментів від 13.03.2017;

- даними відомості протоколу слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_8 від 21.03.2017, а також висновок експерта №02-01/482 від 23.03.2017, який зроблений з урахуванням показань обвинуваченого під час слідчого експерименту, суд оцінив не на користь сторони захисту з аналогічних обґрунтувань, які суд надав показанням обвинуваченого.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не взяття до уваги показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які заводились до версії обвинуваченого ОСОБА_8, а саме про те, що потерпілий впав від власної енергії від невикористаної сили удару, оскільки дані покази не спростовують показів самого потерпілого та свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності та прийшов до обгрунтованого всновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України

У колегії суддів немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Не визнання вини ОСОБА_8, колегія суддів розцінює, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

При призначенні ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог статей 65, 66, 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчиненого злочину (ст. 12 КК України), даних про особу винного, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчиненню ним нових злочинів.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_8, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, який є злочином середньої тяжкості відповідно до ст.12 КК України, має посередню характеристику, збитки не відшкодував, відсутність обтяжуючих та пом’якшуючих обставин, відсутність судимостей в силу ст.89 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_8 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком на 2 рокуи є у даному випадку справедливим і таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

Крім того, колегія суддів враховує роз’яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про безпідставне задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10Ф, на думку колегії суддів не заслуговує на увагу.

Задовольняючи частково цивільний позов потерпілого, суд першої існтанції дане питання достатньо мотивував та прийшов до обєктивного висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 матеріальних збитків на суму 5864,96 грн., які підтверджуються квитанціями на придбання ліків, які узгоджуються з листом лікарських призначень і моральної шкоди в сумі 20000 гривень, яка полягає у фізичному болі, стражданнях, яких потерпілий ОСОБА_10 зазнав від травм, які були заподіяні обвинуваченим ОСОБА_8, вимушений був тривалий час лікуватись, а тому на засадах розумності та справедливості визначив саме таку суму розміру компенсації за моральну шкоду, що відповідає розміру моральних страждань.

Відповідно до роз’яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись відповідними нормами ЦПК України, роз’ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв’язання цивільного позову виконані, оскільки у даному вироку вказані мотиви задоволення цивільного позову ОСОБА_10, вказані докази якими підтверджується сума задоволеного позову, наведені розрахунки з приводу того чому саме в такому розмірі задоволено позов та вказано з яких міркувань при цьому виходив суд.

Вироком суду першої інстанції розв’язані позовні вимоги потерпілого щодо стягнення як матеріальних так і моральної шкоди. При цьому з прохальної частини позовної заяви вбачається, що потерпілий просить стягнути з обвинуваченого майнову шкоду в сумі 50 тисяч гривень, однак з тексту позовної заяви видно, що потерпілий вказує про спричинення йому матеріальної та моральної шкоди, а також він оцінює заподіяну матеріальну і моральну шкоду в 50 тисяч гривень (а.с.13).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги потерпілого зводяться до стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 50 тисяч гривень, а неточність прохальної частини позовної заяви, колегія суддів розцінює як помилку, пов’язану з юридичною необізнаністю потерпілого.

Згідно ст.404 КПК України, судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

У зв’язку з вищенаведеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2018 року, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7В, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8А, слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 414 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2018 року стосовно ОСОБА_8 – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7В, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :