Ухвала суду № 76425802, 10.09.2018, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

_____________

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2018 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого-судді - Іващука В.Я.,

суддів - Сачука В.І., Гладкого С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шутюк С.Ю.,

прокурора - Журавського М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

його захисника - ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3-

адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу прокурора Журавського М.В. на вирок Корецького районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с.Мала Совпа Корецького району Рівненської області, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого головним механіком ПП «КорецьАвтоТранс», ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні троє осіб, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено:

- за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України на п’ять років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком у три роки та покладенням згідно з ст.76 КК України обов’язків: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Судом вирішено питання речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком суду, ОСОБА_1, 09 січня 2017 року приблизно о 20 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння та знаходячись за адресою: с.Горбаків Гощанського району Рівненської області, вул.Шкільна, 1, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, у ході конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно наніс потерпілому руками та ногами не менше 7 (семи) ударів по голові та не менше 3 (трьох) ударів по різних частинам тіла. Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1, ОСОБА_5 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпечних для життя в момент заподіяння, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_5

Не погоджуючись із вироком суду, прокурором Журавським М.В. подано апеляційну скаргу. При цьому апелянт, не заперечуючи проти доведеності вини обвинуваченого у вчиненому ним злочину та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок суду незаконним в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, внаслідок чого, призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Зазначає, що суд першої інстанції не навів переконливих доводів щодо доцільності звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, й призначив покарання яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі. Також додає, що суд не достатньо врахував обставину обтяжуючу покарання обвинуваченого, як вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння та не навів переконливих доводів на підтвердження доцільності звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням. Просить вирок суду в частині призначення обвинуваченому покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винуватим та засудити за ч.2 ст.121 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України до покарання – 5 /п’ять/ років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора Журавського М.В. на підтримання поданої ним апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін, як обґрунтований і законний, думку представника потерпілої адвоката ОСОБА_4, який зазначив, що потерпіла апеляційної скарги не подавала, а в частині призначення покарання обвинуваченому, як в суді першої інстанції так і в апеляційні інстанції просила врахувати, що вона покладається на розсуд суду, претензій матеріального характеру до нього не має, колегія суддів встановила таке.

У відповідності до вимог ч.1.ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної інстанції.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка і сторонами не заперечується.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України є вірною і сторонами не оскаржується.

При призначенні покарання обвинуваченому суд належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, судом віднесено до обставини, що обтяжує покарання.

Щире каяття у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочину, добровільне і повне відшкодування завданого злочином збитку та відсутність матеріальних претензій у потерпілої, відсутність судимості у минулому, судом обґрунтовано віднесено до обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину..

Відтак, призначення обвинуваченому покарання за ч.2 ст.121 КК України із застосування ст.69 КК України у виді п’яти років позбавлення волі є законним, обґрунтованим та вмотивованим і сторонами не заперечується.

Вимоги апелянта про скасування вироку внаслідок м’якості призначеного обвинуваченому покарання є безпідставними, оскільки суд призначив саме таке покарання, яке просить прокурор в апеляційній скарзі

Крім того, у відповідності до вимог ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційні злочини, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, на переконання колегії суддів, суд належним чином вмотивував своє рішення.

Так, судом враховано, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи, взято до уваги наявність в нього сім’ї та трьох утриманців – непрацюючої дружини, повнолітнього сина-студента та неповнолітньої дитини, незадовільний стан здоров’я внаслідок отриманих в період січня - вересня 2017 року черепно-мозкових травм та необхідність постійного лікування, виключно позитивні характеристики, як за місце праці так і проживання.

Відтак твердження апелянта про те, що рішення суду про застосування до обвинуваченого ст.75 КК України не ґрунтується на законі, колегія суддів вважає необґрунтованими та голослівними, виходячи з таких міркувань.

У відповідності до вимог ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не подавалися, суд апеляційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд апеляційної інстанції за власною ініціативою вправі дослідити докази на підставі яких він може прийняти рішення на користь обвинуваченого, тобто таке, яке не погіршує його становища.

Згідно приписів ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження.

Така позиція законодавця, викладена і в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від15 травня 2006 року „Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку” де зазначено що „Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи”

Між тим, як в апеляційній скарзі, так і під час безпосереднього перегляду оскаржуваного вироку суду першої інстанції апеляційним судом, прокурор не просив дослідити докази, які на його переконання, свідчать про незаконність рішення суду щодо можливості виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин, підстав для зміни вироку суду, колегія суддів не знайшла.

На підставі наведено та керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Корецького районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Журавського М.В. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

С У Д Д І :

______ ______ _______

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8