Рішення № 76424994, 10.09.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4798/17

№ 2/183/658/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

26 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просять стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 24604,14 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «КБ «ПриватБанк» зазначив, що згідно договору б/н від 17.08.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 16000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає згоду про встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до Умов та Правил банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою, що затверджені наказом, та Тарифами Банку, які викладені на офіційному сайті позивача складає між ним та Банком відповідний договір. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які теж викладені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк». Одночасно Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена одностороння зміна Тарифів та невід'ємних частин Договору, в зв'язку з чим розмір відсоткової ставки може змінюватися Банком, за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, саме на позичальника покладається обов'язок щодо отримання такої виписки.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови кредитного договору, надав відповідачеві кредитні кошти у зазначеному вище розмірі, позичальник зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених договором, власник платіжної карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту, а також оплачувати комісію, на умовах встановлених договором. Крім того, умовами договору передбачена можливість стягнення штрафу за порушення позичальником строку платежу по кожному із грошових зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконував, у зв'язку з чим станом на 27.08.2017 року виникла заборгованість у розмірі 24604,14 грн., яка складається з 15988,84 грн. - заборгованості за кредитом, 6967,48 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 1147,82 грн. - штрафу (процентна складова).

Зазначену суму заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача.

03.11.2017 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «КБ «ПриватБанк», у якому просить відмовити в задоволенні первісного позову і зобов'язати ПАТ «КБ «ПриватБанк» застосувати до договору кредиту № б/н від 17.08.2011 року, укладеного між ним та банком положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», провести перерахунок за вказаним правочином шляхом списання нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення умов його виконання, із зарахуванням грошової суми на погашення тіла кредиту.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у відповідності до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ПАТ КБ «ПриватБанк» позбавлений можливості нараховувати йому, як військовослужбовцю, який проходить військову службу в умовах особливого періоду, відсотки та штрафи за користування кредитом з моменту призову під час його мобілізації і до закінчення особливого періоду. Тому, ОСОБА_1 вважаючи, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» суперечать нормам діючого законодавства, звернувся з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонова Д.О. від 12.10.2017 року відкрите провадження по справі, 24.05.2018 року справа після повторного авторозподілу передана судді Сорокі О.В.

Справа у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

У своєму відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ПАТ «КБ ПриватБанк» провести перерахунок за вказаним правочином шляхом списання нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення умов його виконання, із зарахуванням грошової суми на погашення тіла кредиту, не визнає, просить у позові відмовити з наступних підстав. У своєму позові ОСОБА_1 посилається на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме те, що йому, як військовослужбовцю, який проходить військову службу в умовах особливого періоду, не повинно нараховуватись штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом. Водночас, аналіз абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» свідчить про те, що дія особливого періоду, під час якого штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. За час дії особливого періоду на підставі наданих ОСОБА_1 доказів банком здійснено перерахунок заборгованості та повернено нараховані відсотки, штрафні санкції та пеню, і на момент подання позову вони враховані в розрахунок заборгованості. Тому, на думку ПАТ «КБ ПриватБанк», підстави для перерахування заборгованості на момент подання позову банком відсутні.

ОСОБА_1 у своїй відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву зазначає, що з доданого ПАТ «КБ ПриватБанк» розрахунку заборгованості слідує, що останній нарахував йому відсотки та штрафи. Так, відповідно до розрахунку позовних вимог, доданого до матеріалів первісного позову до 25.01.2014 року заборгованості за кредитним договором у ОСОБА_1 не має. У розрахунку позовних вимог доданого до первісного позову не розрахована сума позовних вимог з урахуванням ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». ОСОБА_1 зазначає, що він не заперечує проти сплати тіла кредиту в розмірі 15988,84 грн., загальної заборгованості за процентами в розмірі 354,04 грн. та нарахованих на поточну заборгованість за кредитом процентів в розмірі 586,97 грн.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої зустрічні позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 17.08.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 16000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму заборгованості за кредитом (а.с.6, 7-31).

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Крім того, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених вказаним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідачем не оскаржувався розрахунок заборгованості по кредиту у розмірі 15988,84 грн., як і не оскаржувалася та обставина, що при підписанні заяви позичальника 17.08.2011 року, остання складалася з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, Правил користування платіжною картою. Які саме умови та правила надання банківських послуг, а також тарифів банку відповідачу для ознайомлення були надані на момент написання заяви позичальника, суду не представлено.

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, в результаті чого станом на 27.08.2017 року виникла заборгованість по тілу у кредиту у розмірі 15988,84 грн., яка підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вирішуючи позов в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6967,48 грн., суд дійшов до наступного висновку.

Так, поданою до позову довідкою про умови кредитування було визначено, що базова відсоткова ставка в місяць складає 27,60%.

У розрахунку заборгованості позивачем зазначено, що з 02.11.2015 року відсотки за користування кредитом були змінені до 42,00%.

Пунктом 1.1.3.2.3 наданих до суду Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин.

Між тим, у відповідності до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Суду не надано достатніх та допустимих доказів того, що збільшення фіксованої процентної ставки відбувалося за погодженням з ОСОБА_1, як і не надано доказів того, з якими саме Умовами та правилами надання банківського кредиту (в якій редакції, з якими змінами) ОСОБА_1 ознайомлювався при укладенні кредитного договору.

Відсутність позову про визнання недійсним кредитного договору в цій частині, як оспорюваного правочину, не може бути перешкодою для неврахування його інтересів при вирішенні цього спору.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задоволенню не підлягає, суду не доведено розмір процентної ставки за користування кредитом.

Вирішуючи позов в частині стягнення 500,00 грн. штрафу у фіксованому розмірі та 1147,82 грн. процентної складової, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, на які позивач посилається, як на підставу свого позову щодо стягнення штрафу та процентної складової, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн.+ 5% від суми позову.

Між тим, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, стягнення штрафу у фіксованому розмірі та процентної складової, яка визначається ціною майбутнього позову ще при укладенні договору, діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи заявлений ОСОБА_1 зустрічний позов до ПАТ «КБ «ПриватБанк» про зобов'язання до вчинення дій, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року проходив військову службу за призовом на особливий період під час мобілізації з 20.03.2014 року по 18.03.2015 року, а з 31.03.2015 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом, що підтверджується довідкою № 2049 від 13.10.2017 року, виданою військовою частиною А1126.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У відзиві на зустрічну позовну заяву позивачем не заперечувався той факт, що на момент подання позову ПАТ «КБ ПриватБанк» було обізнане про перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі під час мобілізації в умовах особливого періоду.

З наданого суду розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що з 26.01.2014 року банком почала нараховуватися заборгованість за процентами, в той час як з 20.03.2014 року ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем почав проходити військову службу за призовом на особливий період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в період з 20.03.2014 року по 18.03.2015 року, з 31.03.2015 року по 27.08.2017 року ОСОБА_1 був звільнений від штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені зокрема ст. 16 ЦК України.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача провести перерахунок за кредитним договором шляхом списання нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій за порушення умов його виконання, із зарахуванням грошової суми на погашення тіла кредиту, є неналежним, а тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог про зобов'язання до вчинення дій.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-258, 526, 530, 554, 549, 610, ч.1 ст. 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,76-82,89,141,263,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.08.2011 року станом на 27.08.2017 року у розмірі 15988,84 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім грн.) 84 коп.

В іншій частині позову Публічному акціонерному товариству «Комерційний Банк «ПриватБанк» - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1040 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.