Рішення № 76424598, 15.08.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2144/17

Провадження № 2/0203/130/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Єдаменка С.В.,

при секретарі Пилипенко А.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог – Дніпровська міська рада, Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення споруди –

встановив:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська 13 червня 2017 року звернулись ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог – Дніпровська міська рада, Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення споруди. В обґрунтування позову з урахуванням змін та доповнень зазначено, що ОСОБА_5 на підставі договору дарування належить 22/100 частин домоволодіння № 58 по вул. Юрія Савченко в м. Дніпро. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належить 22/100 частини домоволодіння на підставі договорів дарування. В цілому домоволодіння № 58 по вул. Юрія Савченко в м. Дніпро належить сторонами на праві спільної часткової власності. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площа якого первинно складала 913 кв.м., дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності та не приватизована сторонами. 10 грудня 2002 року між ДМР та ОСОБА_7 (попередньою власницею, що зараз належить ОСОБА_5В.) був укладений договір орендної земельної ділянки площею 0,0248 га. для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд терміном до 07 серпня 2022 року. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року виділено ОСОБА_3 всього 450,28 кв.м. в натурі земельної ділянки домоволодіння, виділено в натурі в спільне користування ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 всього 362,72 кв.м. земельної ділянки домоволодіння, виділено в натурі в спільне користування ОСОБА_1 і ОСОБА_6 всього 162,34 кв.м. земельної ділянки домоволодіння, виділено в користування ОСОБА_5 всього 200,39 кв.м. земельної ділянки домоволодіння. В 2016 році ОСОБА_3 самовільно збудувала на земельній ділянці, яка є предметом договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2002 року паркан висотою близько 2 м. , без відповідних дозволів на побудову. Місце розташування огороджувальної конструкції підтверджується топографічним планом в масштабі 1 до 500. Відповідно до технічного обстеження за результатами обстеження огороджувальної конструкції – паркану, за адресою м. Дніпро, вул. Юрія Савченко 58, довжина паркану становить 27 метрів, паркан згідно висновку знаходиться в аварійному стані, плити у нормальному. При візуальному обстеженні фундаменту виявлені порушення, що впливають на нормальну експлуатацію огороджувальної конструкції. Відповідачка в добровільному поряду відмовляється знести самочинно збудований паркан, посилаючись на те, що побудували його на законних підставах. Даний паркан створює умови, які перешкоджають позивачам користуватись земельною ділянкою. Позивачі просять суд зобов’язати ОСОБА_3, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться в місті Дніпро по вул. Юрія Савченко 58, шляхом знесення самочинно збудованої огороджувальної конструкції – бетонного паркану довжиною 27 метрів, розташованого на земельній ділянці, що знаходиться в місті Дніпро по вул. Юрія Савченко 58. (т.1 а.с. а.с. 4-7, 134-138).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 просила задовольнити позов в повному обсязі. Вказувала, що відповідачем не було отримано дозволів на зведення побудови, дана побудова перешкоджає нормальному користуванню позивачу своїми майном. Крім того, відповідачка не мала права на зведення даного паркану, у зв’язку із чим паркан підлягає знесенню.

Позивач ОСОБА_5 в судові засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про причин неявки не повідомив.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вказував, що зведений паркан унеможливлює користування майном, зведений з порушенням норм чинного законодавства. Зведений паркан є занадто високим, внаслідок чого сонячне проміння не потрапляє на ділянку, тому квіти які там знаходяться в’януть.

Позивач ОСОБА_6 в судовому засіданні 25 вересня 2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі позов просив задовольнити, вказував, що відповідачкою зведено паркан з порушенням законодавства. Також зазначав, що паркан робить неможливим користування земельною ділянкою. Від позивача ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він зазначив, що заявлені вимоги з урахуванням доповнень підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. (т.1 а.с. 244)

Відповідачка ОСОБА_3 в судому засіданні проти позову заперечувала, в задоволенні просила відмовити. Вказувала, що позивачами не було доведено, яким чином зведений паркан порушує їх права та робить неможливим користування майном. Зведений паркан відповідає стандартам та нормам ДСТУ. Паркан не є самочинним будівництвом тому застосування до нього положень про самочинне будівництво неможливе.

Представник третьої особи без самостійних вимог Дніпровської міської ради в судовому засіданні вирішення питання щодо позовних вимог залишила на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області в судові засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Встановлюючи фактичні обставини справи суд виходить з наступного, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2010 року (справа № 2-402/2010) було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_5, виконкому Кіровської районної в м. Дніпропетровську ради, Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю м. Дніпропетровська, про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва. Визнано за ОСОБА_3 право власності на прибудову А3-1, загальною площею 22,1 кв.м., на збільшення житлової площі приміщення 2-6 на 10,4 кв.м., яка утворилась за рахунок не житлової при переобладнанні 18/100 частин домоволодіння, що знаходиться по вул. Юрія Савченко, 58 в м. Дніпропетровську, визнано частки співвласників в праві спільної часткової власності в домоволодінні вул. Юрія Савченко, 58 в м. Дніпропетровську в наступних розмірах: 60/100 за ОСОБА_3; 20/100 за ОСОБА_8 і ОСОБА_1; 20/100 за ОСОБА_5 Зобов’язано КП «Дніпропетровського міжрайонного бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 2964781 від 17.07.2007, що було зроблене на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2007. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, виконкому Кіровської районної в м. Дніпропетровську ради, Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним рішення і акта введення в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва відмовлено в повному обсязі. (т.1 а.с. 51-52)

Вказаним рішенням було встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 29 вересня 2000 року, виданим виконкомом Кіровської районної в м. Дніпропетровську ради і договору купівлі-продажу, посвідченого 06 січня 2001 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_9 ОСОБА_3 набула право приватної власності відповідно на 38/100 та на 18/100 частин, а разом на 56/100 частин домоволодіння № 58 по вул. Юрія Савченко в м. Дніпропетровську. Вищезазначене домоволодіння складається з одного двоповерхового чотириквартирного будинку, розміщеного на земельній ділянці, приблизною площею 793 кв.м., на якій розташовані: житловий будинок А-2 загальною площею 141.1 кв.м., гараж Б, дерев’яний навіс з погребом В, сарай Д, гараж-Ж, сарай-З, гараж Е, огорожі №1-3, №5-9, водоколонка №4, бетонне мостіння 1, ІІ. Для будівництва вказаного домоволодіння колишнім співвласникам Дніпропетровською міською радою була затверджена реєстрація земельної ділянки 23 жовтня 1931 року за протоколом № 21 та занесена до загального реєстру земельних ділянок по м. Дніпропетровську за № 3748. Земельна ділянка, на якій розміщено вказане домоволодіння, розмежована огорожами на дві частини, які мають окремі незалежні входи. В одній частині розмежованого домоволодіння розміщені квартири № 1, 2 (власниця ОСОБА_3Ю.) та відповідні господарчі споруди, а в другій квартири № 3, 4, також з відповідними господарчими спорудами. До жовтня 2001 року в квартирі № 2 вказаного домоволодіння нею самочинно були проведені перебудови житлових і не житлових приміщень, в результаті чого житлова площа збільшилась за рахунок не житлової на 10.4 кв.м., а також було прибудовано не житлове приміщення А3-1, загальною площею 22,1 кв.м. Зроблені перебудови і внутрішні переобладнання в квартирі №2 не порушують права інших співвласників домоволодіння, так як прибудову зроблено над квартирою № 1 в межах її площі, яка є її власністю. ОСОБА_10 ідеальних часток від 26.10.2001 року, доля ОСОБА_3 – 60/100, долі власників квартир № 3, 4 по 20/100 часток домоволодіння. Співвласники на той час підписали акт ідеальних часток. Рішенням виконкому Кіровської районної в м. Дніпропетровську ради від 13.06.2008 року, був затверджений акт Державної технічної комісії введення в експлуатацію від 14.04.2007 прибудови А3-1, площею 22,1 кв.м. буд. 58 по вул. Юрія Савченко в м. Дніпропетровську. 01.12.2008 ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 підписали заяву про те, що вони не заперечують проти узаконення прав власності на прибудову А3-1 згідно технічного паспорту від 29.11.2006 року. Також судом було встановлено, що рішення виконком Кіровської районного в м. Дніпропетровську ради про затвердження акту Державної технічної комісії введення в експлуатацію від 14.04.2007 прибудови А3-1, площею 22,1 кв.м. буд.58 по вул. Юрія Савченко в м. Дніпропетровську є законним. (т.1 а.с. 51-52)

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року (справа № 2-202/11) було задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_1З, ОСОБА_6 до ОСОБА_5, треті особи – Дніпропетровська міська рада, Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області, Мінска .М., про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Вирішено виділити ОСОБА_3 всього 450,28 кв.м. в натурі земельної ділянки домоволодіння по вул. Юрія Савченко, 58 у м. Дніпропетровську, в тому числі: під житловим будинком (літера А-1) - 103,63 кв.м., під сараєм «З» - 26,77 кв.м., під гаражем «Е» - 22,54 кв.м., під двором 175,66 кв.м., під городом 121,68 кв.м., виділено в натурі в спільне користування ОСОБА_3, ОСОБА_1З, ОСОБА_6 всього 362,72 кв.м. земельної ділянки домоволодіння по вул. Юрія Савченко, 58 у м. Дніпропетровську, в тому числі: під житловим будинком 78,48 кв.м., під спорудами і будівлями 61,54 кв.м., під двором 173,24 кв.м., під городом 49,45 кв.м., виділено в натурі в спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 всього 162,34 кв.м. земельної ділянки домоволодіння по вул. Юрія Савченко, 58 у м. Дніпропетровську, в тому числі: під житловим будинком 39,24 кв.м., під гаражем «Б» - 22,87 кв.м., під двором 86,62 кв.м., під городом 13,60 кв.м., виділено в користування ОСОБА_5 всього 200,39 кв.м. земельної ділянки домоволодіння по вул. Юрія Савченко, 58 у м. Дніпропетровську, в тому числі: під житловим будинком 39,24 кв.м., під гаражем «Ж» - 20,12 кв.м., під підвалом «В» - 7,93 кв.м., під сараєм «Д» - 10,62 кв.м., землі за сараєм «Д» - 22,45 кв.м., під двором 86,62 кв.м. і 13,14 кв.м. площі, розташованої уздовж огорожі № 2. (т.1 а.с. 25-26)

Вказаним вище рішенням було встановлено, що домоволодіння № 58 по вул. Савченко в м. Дніпропетровську належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_3 60/100 частини, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 20/100 частини та ОСОБА_5 20/100 частини домоволодіння. Ці обставини підтверджуються витягами з реєстру права власності, договорами дарування, актом ідеальних часток від 26.10.2001 року, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2010 року. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площа якої первинно складала 913 кв.м відповідно до випису із актів земельної реєстрації на земельну дільницю в м. Дніпропетровську, затвердженою Дніпропетровською міською радою 23 жовтня 1931 року за протоколом № 21, та плану земельної дільниці. У наступному розмір та конфігурація земельної ділянки змінено відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 49 від 28 січня 1981 року. Спірна земельна ділянка на час розгляду справи не приватизована сторонами та перебуває у спільному користуванні сторін. 10 грудня 2002 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_7, попередній власник належної ОСОБА_5 частки у домоволодінні, було укладено договір оренди частини спірної земельної ділянки до 07 серпня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі за № 5308. Відповідно до п.7.4.5 вказаного вище договору оренди у разі відчуження нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, Орендар повинен звернутися до Орендодавця з клопотанням про внесення відповідних змін до правовстановлюючих документів та Державного земельного кадастру. У відповідності з вимогами п.7.4.5 вказаного договору після укладення 31 жовтня 2003 року договору дарування належної ОСОБА_7 частки у домоволодінні по вул. Ю.Савченка,58 у м. Дніпропетровську. Відповідач ОСОБА_5, орендар ОСОБА_7 звернулася до орендодавця Дніпропетровської міської ради 21 березня 2006 року, через приватного нотаріуса Дніпропетровського МНО ОСОБА_11, яким 23 березня 2006 року засвідчено її підпис, з заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2002 року у зв’язку з відчуженням частки у домоволодінні. В свою чергу відповідач ОСОБА_5 27 травня 2015 року також звернувся до Дніпропетровської міської ради з клопотанням (разом з пакетом документів) про переукладення з ним, як новим власником 20/100 частин домоволодіння по вул. Ю.Савченко, 58 у м. Дніпропетровську. Разом з тим, третьою особою у справі Дніпропетровською міською радою жодних дій не вчинено як на виконання п.7.4.5 щодо вирішення питання про припинення орендних правовідносин з ОСОБА_7 у зв’язку з відчуженням нею нерухомого майна, так і щодо укладення договору оренди з новим власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці по вул. Ю. Савченко, 58 у м. Дніпропетровську ОСОБА_5 Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 2473-08 від 28 січня 2009 року встановлено, що площа земельної ділянки, яка підлягає розподілу згідно до вимірів та геодезичної зйомки складає 813 кв.м. Враховуючи існуючу забудову на земельній ділянці та надання можливості доступу співвласникам для обслуговування будівель та споруд, розділити земельну ділянку по 60/100, 20/100 та 20/100 частинам без відступу від ідеальних часток не можливо. Відповідно до запропонованого експертом варіанту порядку користування земельною ділянкою з мінімальним відступом від ідеальних часток ОСОБА_3 пропонується земельна ділянка площею 464,14 кв.м, включаючи 13,14 кв.м площі загального користування з ОСОБА_5, що на 23,66 кв.м менше від ідеальної частки. ОСОБА_5 пропонується ділянка площею 200,12 кв.м, включаючи 13,14 кв.м площі загального користування з ОСОБА_3, 39,24 кв.м та 86,62 кв.м з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 С,П., що на 37,52 кв.м більше від його ідеальної частки, але менше ніж була передана в оренду ОСОБА_7 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 пропонується ділянка площею 148,48 кв.м, включаючи 39,24 кв.м та 86,62 кв.м площі загального користування з ОСОБА_5, що на 13,87 кв.м менше від їх ідеальної частки. (т.1 а.с.25-26)

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2016 року (справа № 22-ц/774/4770/16) апеляційну скаргу ОСОБА_5 було відхилено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2015 року було залишено без змін. (т.1 а.с.27, 48-50)

Постановляючи ухвалу колегія суддів апеляційного суду зазначила, що відповідного рішення щодо земельної ділянки, яка була предметом договору оренди від 10 грудня 2002 року, після укладання договору дарування від 31 жовтня 2003 року частини домоволодіння, Дніпропетровською міською радою не приймалось. При цьому, із повідомлення Дніпропетровської міської ради від 26.07.2010 року № К-78 вбачається, що станом на 26.07.2010 року до земельного управління ніяких заяв та матеріалів землеустрою ОСОБА_5 або ОСОБА_7 щодо оформлення прав на земельну ділянку по вул. Юрія Савченко, 58 не надходило. Проектів рішення міської ради та її виконавчого комітету на зазначену земельну ділянку земельне управління не готувало. При цьому, достовірних доказів, в розумінні положень ст.ст.57, 58 ЦПК України, які б свідчили про те, що між співвласниками домоволодіння № 58 по вул. Юрія Савченко в м. Дніпропетровську склався порядок користування земельною ділянкою, відповідно до якого тільки ОСОБА_5 користується земельною ділянкою площею 0,0248 га, останній у порядку, передбаченому ст.60 ЦПК України, не дав. Крім того, за положеннями ст.31 Закону України «Про оренду», яка регулює питання припинення договору оренди землі, договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Отже, у зв'язку з укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 договором дарування від 31 жовтня 2003 року частини домоволодіння, договір оренди від 10 грудня 2002 року є припиненим в розумінні зазначених положень закону, а новий договір оренди у передбаченому порядку щодо спірної частини земельної ділянки не укладено. (т.1 48-50)

Для огородження своєї земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_3 в 2016 році було зведено паркан за адресою м. Дніпро, вул. Юрія Савченко 58.

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

ОСОБА_10 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Разом з тим, відповідно до п. 3.2 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 - до самочинного будівництва не належать: зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, терас, ганків.

ОСОБА_10 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки паркан не належить до об’єктів самочинного будівництва, застосування до нього норм самочинного будівництва та вирішення питання про його знесення, як самочинно збудованого нерухомого майна є неможливим.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво об’єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень у відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; 6) реєстрація права власності на об’єкт містобудування.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх використання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» було затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію де в пункті 6 постанови зазначено, що зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків — щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Таким чином вимоги позивачів про те, що відповідачкою при зведенні паркану не було отримано дозволу та необхідних документів необґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки чинним законодавством не передбачена така необхідність.

Відповідно до п.3.19 Державних будівельних норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року за № 44, район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними (приквартирними) ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог, регіональних традицій.

Листом від 26 вересня 2016 року № 1004-14/761 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, стосовно влаштування паркану за адресою м Дніпро, вул. Юрія Савченко, буд. 58 повідомив, що відповідно до державних будівельних норм 360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень» поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правила сими забудови. У разі відсутності таких правил, питання огорожі ділянок залишається неврегульованим, внаслідок чого можуть виникати конфлікти з питань влаштування огорож, їх конструкцій тощо. Зокрема, згідно із статтею 103 цього кодексу «Зміст добросусідства», власники та користувачі земельних ділянок зобов’язуються обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей ( в тому числі затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). При цьому, відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року, зведення на земельній ділянці парканів, воріт, хвірток, вбиралень, вигрібних як не належить до самочинного будівництва. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Із змісту частини другої цієї статті випливає, що кожен із суб’єктів правовідносин у разі виникнення спору звернутись до суду за його вирішенням. (т.1 а.с.156-157)

З огляду на зазначене, враховуючи, що Дніпровською міською радою не приймалось рішення про встановлення місцевих правил забудови, вирішення питання щодо того, що зведений паркан має невідповідності є неможливим.

Відповідно до ч. 1, ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

За замовлення ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем було здійснено технічне обстеження огороджувальної конструкції – паркану, за адресою м. Дніпро, вул. Ю.Савченко 58, та складено відповідний звіт в якому зазначено, що за результатами проведення технічного обстеження, оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності огороджувальної конструкції – паркану, за адресою м. Дніпро вул. Ю. Савченко 58, було зроблено висновки, що фундамент перебуває в аварійному стані, стан плит нормальний. На підставі результатів обстеження огороджувальної конструкції – паркану, за адресою м. Дніпро, вул. Ю. Савченко, 58, встановлена його невідповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації та не можливість його подальшої експлуатації.

Разом з тим, як вже було встановлено, зведений паркан не є об’єктом самочинного будівництва, тому застосування до нього норм самочинного будівництва є неможливим. Крім того, позивачем не було доведено, що даний паркан неможливо перебудувати, та він буде відповідати вимогам надійності і безпечної експлуатації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв’язку з повною відмовою в задоволення позову, судові витрати у справі відшкодування не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 375-376 Цивільного кодексу України, п. 3.2 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773, ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх використання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» п.3.19 Державних будівельних норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року за № 44, ст.ст. 12, 54, 76-77, 82, 141, 158, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом знесення споруд – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи – безпосередньо до апеляційного суду. Строк подання апеляційної скарги – 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 23.08.2018.

Суддя С.В. Єдаменко