Рішення № 76424215, 10.08.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/22587/17

Провадження №2/200/2123/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зняття арешту з квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом. В позові посилається на те, що помер чоловік позивача. Під час оформлення спадщини позивачу стало відомо, що в Єдиному реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна містяться відомості стосовно двох накладених арештів, а саме: арешт нерухомого майна, зареєстрований 04.07.2007 року за №5239797 реєстратором Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 28.08.2002 року Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі, накладений на майно боржника – ОСОБА_4 та арешт нерухомого майна, зареєстрований 01.08.2006 року за №3539802 реєстратором Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 21.06.2007 року Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі, накладений на майно боржника – ОСОБА_4. Позивач звернулася до відповідача з письмовим запитом, на що отримала відповідь, де зазначено, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 на примусовому виконанні не перебували та не надходили. У відділенні перебувало виконавче провадження №2-857/2006 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 28 448,33 грн. 31.07.2007 року винесено постанову про повернення виконавчого провадження. Підстав для зняття арешту не має, оскільки виконавче провадження знищено. Скасування арешту необхідно позивачу для оформлення спадщини після смерті чоловіка. Тому вона просить суд зняти арешт з квартири №7 по вул.Старокозацькій (колишня назва вул.Комсомольська), буд.35 в м.Дніпрі, який зареєстрований 04.07.2007 року за №5239797 реєстратором Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 28.08.2002 року Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі та зняти арешт з квартири №7 по вул.Старокозацькій (колишня назва вул.Комсомольська), буд.35 в м.Дніпрі, який 01.08.2006 року за №3539802 реєстратором Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 21.06.2007 року Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2018 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження.

Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано.

Треті особи письмових пояснень на позов або на відзив на позов не надали.

13.07.2018 року позивач надав уточнення до позову.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що 29.01.2017 року помер чоловік позивача – ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-КИ №733750, виданим 30.01.2017 року Шевченківським районним у м.Дніпрі відділом РАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області, актовий запис №183.

Під час оформлення спадщини позивачу стало відомо, що в Єдиному реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна містяться відомості стосовно двох накладених арештів, а саме: арешт нерухомого майна, зареєстрований 04.07.2007 року за №5239797 реєстратором Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 28.08.2002 року Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі, накладений на майно боржника – ОСОБА_4 та арешт нерухомого майна, зареєстрований 01.08.2006 року за №3539802 реєстратором Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 21.06.2007 року Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі, накладений на майно боржника – ОСОБА_4.

Відповідно до відповіді №172210/3 від 13.09.2017 року, наданої Шевченківським ВДВС в м.Дніпрі ГУТЮ у Дніпропетровській області, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_4 на примусовому виконанні не перебували та не надходили. У відділенні перебувало виконавче провадження №2-857/2006 про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 28 448,33 грн. 31.07.2007 року винесено постанову про повернення виконавчого провадження. Підстав для зняття арешту не має, оскільки виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт, знищено.

На теперішній час позивач не має можливості прийняти спадщину після смерті чоловіка.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Такі правові регулювання містяться і в ст.1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Системний аналіз зазначених положень Закону дає суду підстави для висновку, що безпосереднє зняття арешту з майна здійснюється за постановою державного виконавця, яка приймається на підставі відповідного рішення суду. Право зняття арешту з майна належить лише державному виконавцю того органу державної виконавчої служби, який цей арешт накладав.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на дату звернення з позовом до суду), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту..

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

На сьогоднішній день вищевказаний арешт не знято, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. .

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення, оскільки виконавчі документи на виконанні не перебувають, тому відсутні підстави для існування арешту майна боржника в рамках виконавчих проваджень, в яких арешт було накладено

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача сплачені ним сума судового збору.

На підстав вищевикладеного, керуючись 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зняття арешту з квартири - задовольнити.

Скасувати з квартири №7 по вул.Старокозацькій (колишня назва вул.Комсомольська), буд.35 в м.Дніпрі, який зареєстрований 04.07.2007 року за №5239797 реєстратором Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 28.08.2002 року Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі

Скасувати арешт з квартири №7 по вул.Старокозацькій (колишня назва вул.Комсомольська), буд.35 в м.Дніпрі, який 01.08.2006 року за №3539802 реєстратором Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 21.06.2007 року Державної виконавчої служби у Бабушкінському районі.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 34984509, 49131, м.Дніпро, вул.Старокозацька, буд.56) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 49000, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1280 грн.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 10 серпня 2018 року.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва