Ухвала суду № 76423271, 10.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-сс/775/339/2018(м)

263/11848/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

суддів: Свіягіної І.М.,

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Параскєвіній Н.П.,

за участю: прокурора Кузя А.В.,

захисника ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі кримінальне провадження №12018050000000124 від 14 березня 2018 року за апеляційною скаргою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Донецької області – ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 вересня 2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Вірменії, громадянина України, не працюючого, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та мешкає за адресою: м. Краматорськ, вул. Двірцева, 47-27, раніше судимого:

1. 08 листопада 2005 року Петровським районним судом м. Донецька за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України до 11 років позбавлення волі. Звільнився 09.08.2012 року умовно – достроково на підставі постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.08.2012 року, невідбутий строк 2 роки 7 місяців 17 днів;

що зареєстрований та мешкає за адресою: м. Волноваха Донецької області, вул. Селіванова, 85

за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,

в с т а н о в и л а:

14 березня 2018 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050000000124 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

Відповідно до матеріалів досудового слідства, у березні 2018 року ОСОБА_6 за допомогою засобів зв’язку звернувся до раніше знайомого ОСОБА_7 та запропонував останньому за певну грошову винагороду здійснити вимагання грошових коштів у сумі 10 тисяч доларів США з ОСОБА_8 із погрозою застосування насильства по відношенню до останнього, зазначивши, що раніше ОСОБА_8 разом з ОСОБА_6 здійснював підприємницьку діяльність. У подальшому, ОСОБА_7, порадившись з ОСОБА_9, надав свою згоду на пропозицію ОСОБА_6 щодо вимагання грошових коштів з ОСОБА_8 Далі, ОСОБА_9, маючи певні зв’язки у кримінальних колах звернувся до ОСОБА_10, який має певний авторитет на території м. Краматорська Донецької області та ознайомив останнього із злочинним планом щодо вимагання грошових коштів з ОСОБА_8 під загрозою застосування насильства. ОСОБА_10 надав свою згоду на пропозицію ОСОБА_9, після чого на виконання злочинного плану ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 залучив до виконання злочинного наміру довірених осіб, а саме: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13 та розподілив обов’язки між ними.

Так, 05.04.2018 року приблизно о 16:15 годині ОСОБА_12, на виконання раніше обумовленого злочинного плану щодо вимагання грошових коштів з ОСОБА_8, на зупинці громадського транспорту по вул. Олекси Тихого у м. Краматорськ Донецької області зустрівся з ОСОБА_8, висловлюючи погрози на адресу останнього пропонував, щоб ОСОБА_8 заклав свій автомобіль під певні проценти та зобов’язав останнього до 10 квітня 2018 надати ОСОБА_6 10 тисяч доларів США та 1 тисячу доларів США ОСОБА_10

12.04.2018 року приблизно о 19:48 годині, ОСОБА_12, ОСОБА_11, на виконання раніше обумовленого злочинного плану щодо вимагання грошових коштів з ОСОБА_8, на зупинці громадського транспорту по вул. Олекси Тихого у м. Краматорськ Донецької області зустрілися з ОСОБА_8 після чого ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_8, що у разі невиконання вимог щодо передачі грошових коштів ОСОБА_6, він залишиться без свого майна. У подальшому, ОСОБА_12, у присутності ОСОБА_11, пропонував, щоб ОСОБА_8 заклав свій автомобіль під певні проценти та віддав грошові кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_10, висловлюючи при цьому погрози.

19.04.2018 року приблизно о 17:30 годині, ОСОБА_8, зустрівся з ОСОБА_11 біля кафе «Кулиничи» у м. Краматорськ Донецької області, після чого, останній отримавши по мобільному телефону вказівку від ОСОБА_10, повідомив ОСОБА_8 про те, що грошові кошти у сумі 5000 гривень необхідно залишити бармену у магазині «Апетит» у м. Краматорськ. Далі, ОСОБА_11, разом з ОСОБА_8, прийшли до магазину «Апетит» у м. Краматорськ, де останній на вимогу ОСОБА_11, передав грошові кошти у сумі 5000 гривень бармену вказаного магазину. У подальшому, 19.04.2018 року ОСОБА_10 отримавши вказані грошові кошти у сумі 5000 гривень, розподілив їх між учасниками злочинної групи. Далі, 19.04.2018 року приблизно о 19:00 годині, ОСОБА_12, на виконання раніше обумовленого злочинного плану, перебуваючи біля кафе «Крила» у м. Краматорськ Донецької області, запропонував ОСОБА_8 зайти у приміщення вказаного закладу. У подальшому, 19.04.2018 року у період часу приблизно з 19:15 години до 20:30 години, у приміщенні кафе «Крила» у м. Краматорську Донецької області, ОСОБА_4, у присутності ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з метою вимагання грошових коштів, висловлював на адресу ОСОБА_8 погрози вбивства та застосування тяжких тілесних ушкоджень, після чого разом з вказаними присутніми особами, наполягав на тому, щоб останній заклав своє майно в ломбард, після чого віддав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 10 тисяч доларів США.

24.04.2018 року ОСОБА_8, на вимогу ОСОБА_9, перерахував на картковий рахунок, який раніше надав ОСОБА_9, грошові кошти у сумі 25 тисяч гривень.

28.04.2018 року ОСОБА_8, на вимогу ОСОБА_11, перерахував на картковий рахунок, який раніше надав ОСОБА_11, грошові кошти у сумі 5 тисяч гривень.

29.05.2018 року ОСОБА_8, на вимогу ОСОБА_9, перерахував на картковий рахунок, який раніше надав ОСОБА_9, грошові кошти у сумі 30 тисяч гривень.

29.05.2018 року ОСОБА_8, на вимогу ОСОБА_11, перерахував на картковий рахунок, який раніше надав ОСОБА_11, грошові кошти у сумі 5 тисяч гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисних дій, що виразились у вимаганні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.2 КК України.

30 травня 2018 року о 10:50 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України.

30 травня 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

01.05.2018 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

25.07.2018 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

31.08.2018 року захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Клопотання мотивовано тим, що за час перебування в СІЗО у її підзахисного значно погіршився стан здоров'я. Також вказала, що в кримінальному правопорушенні підозрюється сім осіб, серед яких і її підзахисний. На даний час стосовно трьох осіб, які є основними фігурантами справи, обрано запобіжний захід у вигляді застави. Зазначила, що ризики передбачені ст. 177 КПК України відсутні, оскільки її підзахисний має стійкі соціальні зв’язки, двох неповнолітніх дітей, одружений, має постійне місце проживання. Також посилалась на необґрунтованість підозри, відсутність факту погроз та вимагання з боку її підзахисного.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05.09.2018 року клопотання захисника адвоката ОСОБА_3 задоволено, обрано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб в період часу з 20:00 год. до 06:00 год., з покладенням на нього відповідних обов’язків, до 3 листопада 2018 року включно.

В своїй апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення КПК України, просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує, що судом не враховані усі обґрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді лише позбавлення волі строком до 7 років. Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення тяжкого корисливого злочину та був звільнений 09.08.2012 року, а відтак має не погашену судимість.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Кузя А.В., який підтримав доводи апеляцію та просив ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, відстоювали законність та обґрунтованість прийнятого рішення, просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін; ознайомившись з витребуваними матеріалами, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може порушити процесуальну поведінку.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчим суддею вірно враховано, що підозрюваний не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки має міцні соціальні зв’язки, родину, на час розгляду клопотання виникли нові обставини, а саме, погіршення стану здоров’я підозрюваного, яке підтверджено документально.

З урахуванням даних про особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, слідчий суддя обґрунтовано застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді Донецької області, прокурором не було доведено наявності ризиків, які дають підстави вважати що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати здійсненню кримінального провадження, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора неспроможні, ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-177, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Донецької області – ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 вересня 2018 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 залишити без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його оголошення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ ______

І.М.ОСОБА_14ОСОБА_15ОСОБА_2