Ухвала суду № 76421733, 15.08.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/10444/18

Провадження №4-с/263/35/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Ребеко О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Страхова компанія «Країна» звернулося до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області із зазначеною скаргою. В обґрунтування вимог зазначили, в Центральному ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області знаходились виконавчі листи № 263/3966/15-ц видані 08.09.2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Країна» 43478,93 грн. та 434,78 грн., які повторно направлено на виконання 28.12.2017 року. Рішення суду боржником не виконується більше двох років. У зв’язку з цим до Центрального ВДВС була надіслана заява від 06.03.2018 року з проханням до державного виконавця зробити запит щодо отримання боржником закордонного паспорта та подання про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України, встановити чи зареєстрована за боржником земельна ділянка. Письмова відповідь на заяву на адресу стягувача не надходила. Заява з аналогічними вимогами була надіслана стягувачем на адресу Міністерства юстиції України. 23.07.2018 року стягувачу надійшла письмова відповідь з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 10.07.2018, згідно з якою 23.06.2018 року державним виконавцем були винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 25.07.2018 року виконавчі листи № 263/3966/15-ц про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «Країна» майнової шкоди в розмірі 43478,93 грн. та судового збору в розмірі 434,78 грн. на адресу ПАТ «СК «Країна» не надходили. Також у відповіді від 10.07.2018 року зазначено, що боржник не мешкає за адресою реєстрації, державним виконавцем в межах зведеного виконачого провадження проводився комплекс виконавчих дій, спрямованих на перевірку майнового стану боржника, проте майно боржника, на яке можна звернути стягнення, не виявлено. Оскільки до теперішнього часу виконавчі листи стягувачем не отримані та у ПАТ «СК «Країна» відсутні достовірні відомості про те коли і якою кореспонденцією вони направлені, на думку заявника, виконавчі документи були втрачені при пересилці. Заявник вважає, що постанови державного виконавця від 23.06.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу винесені Центральним ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області неправомірно та незаконно, оскільки державним виконавцем не використані в повному обсязі надані йому права та обов’язки, не було вжито всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». На даний час ПАТ «СК «Країна» позбавлене права на виконання рішення суду, оскільки боржник тривалий час не виконує його, а примусове виконання не здійснюється у зв'язку з бездіяльністю державного виконавця. У зв’язку з наведеним заявник просить визнати бездіяльність державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області неправомірною; визнати неправомірними і незаконними постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.06.2018 року та скасувати їх; відновити виконавче провадження; зобов'язати державного виконавця Центрального ВДВС м.Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області усунути порушення, перевірити відправку виконавчого листа у відділі, зробити запит на пошту для встановлення того, ким було отримано виконавчий документ, звернутися до суду з поданням про видачу дублікатів виконавчих документів (в разі їх втрати); звернутися до суду з поданням про розшук боржника, виконати вимоги ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник ПАТ «СК «Країна» у судове засідання не з’явився, надіслали до суду заяву, у якій просили розглянути скаргу за їхньої відсутності, заявлені вимоги підтримали.

Представник Центрального ВДВС ГТУЮ у Донецькій області – державний виконавець Чистова Г.О. у судове засідання надала заяву про розгляд скарги за її відсутності, заперечувала проти задоволення скарги. Також надіслала до суду заперечення щодо вимог скарги, у яких зазначила, що у зведеному виконавчому провадженні № 56078600 нею здійснено всі процесуальні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та спрямовані на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.06.2015 року, проте у боржника ОСОБА_1 не виявлено майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, у зв’язку з чим нею 23.06.2018 року на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу.

Ознайомившись з матеріалами справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, на виконанні у Центральному ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області з 13.03.2018 року знаходилося зведене виконавче провадження № 56078600 з примусового виконання виконавчих листів № 263/3966/15-ц від 08.09.2015 року, виданих Жовтневим районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Країна» заборгованості у розмірі 43478,93 грн. та судового збору у розмірі 434,78 грн. З метою встановлення зареєстрованого за боржником майна державним виконавцем були направлені відповідні запити до контрольно-реєструючих органів. 29.03.2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Згідно з отриманими відповідями на запити за боржником нерухоме майно та транспортні засоби не зареєстровані, жодного джерела доходу не встановлено.

Згідно з даними Департаменту адміністративних послуг боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проте, як вбачається з акту державного виконавця Чистової Г.О. від 25.05.2018 року при виході за вказаною адресою встановлено, що ОСОБА_1 там не мешкає, майно, яке на праві власності належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення не виявлене.

23.06.2018 року державним виконавцем Чистовою Г.О. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про повернення виконавчих листів стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, до основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, віднесено обов’язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України cудові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язки і права державних виконавців.

Так, державний виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обовязки.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у звязку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у звязку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз’яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій субєктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, законодавцем наділено державних виконавців необхідними функціональними правами та обов’язками, які останні можуть використовувати для виконання рішення суду під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З наведеного випливає, що державний виконавець зобов’язаний вживати, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду.

Аналізуючи вищевказані норми закону, враховуючи, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а засадами виконавчого провадження, є, зокрема, верховенства права; законність, обов’язковості виконання рішень, дослідивши матеріали зведеного виконавчого провадження № 56078600 суд доходить висновку, що державним виконавцем здійснено не всі передбачені законом заходи щодо виконання рішення суду, зокрема, державним виконавцем не вжито заходів щодо встановлення місця знаходження боржника. Адже, як зазначено в акті від 25.05.2018 року останній за місцем реєстрації не проживає, його місцезнаходження невідоме, у зв’язку з чим державний виконавець, використовуючи свої функціональні можливості, передбачені законом, не позбавлена можливості звернутися до суду з подання про розшук боржника або його привід.

При цьому суд критично оцінює заперечення державного виконавця про те, що звертатися до суду з поданням про розшук боржника – це не обов’язок державного виконавця, а його право. Адже це право законодавцем надане державному виконавцю задля того, щоб останній, використовуючи свої широкі повноваження, вживав усіх заходів щодо примусового виконання рішення суду, а не використовував ці можливості на власний розсуд, виходячи з того, що вони є правом , а не обов’язком.

Таким чином, державним виконавцем не представлено суду доказів обґрунтованості прийняття рішення про повернення виконавчих документів стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев’ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Як зазначено у скарзі і не спростовано державним виконавцем, стягувачем виконавчі листи не отримані та були втрачені при пересилці.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, керуючись положеннями ст. 451 ЦПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги, визнання постанов державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 23.06.2018 року про повернення виконавчих листів № 263/3966/15-ц, виданих Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 08.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Країна» судового збору у розмірі 434,78 грн. та майнової шкоди у розмірі 43478,93 грн. стягувачу неправомірними та їх скасування, зобов’язання державного виконавця відновити виконавче провадження з примусового виконання вказаних виконавчих листів та здійснити заходи щодо належного і повного виконання виконавчих листів № 263/3966/15-ц, виданих 08.09.2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області.

Разом з тим, суд не вбачає бездіяльності з боку державного виконавця у виконавчому провадженні № 56078600, оскільки державним виконавцем здійснено заходи щодо виявлення у боржника рухомого та нерухомого майна, його платоспроможності - направлено запити до контрольно-реєструючих органів, накладено арешт на все належне боржнику майно, здійнено виклики боржника до виконавчої служби, вихід державного виконавця за місцем реєстрації боржника. Таким чином, дії державного виконавця не свідчать про наявність факту бездіяльності з боку державного виконавця у вказаному виконавчому провадженні.

Керуючись ст.ст.258-260, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

Cкаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та скасування постанови державного виконавця задовольнити частково.

Скасувати постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 23.06.2018 року по виконавчим провадженням № 55952408 та № 55952277 (зведене виконавче провадження № 56078600) про повернення виконавчих документів стягувачу.

Зобов'язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів № 263/3966/15-ц, виданих Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області 08.09.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Країна» судового збору у розмірі 434,78 грн. та майнової шкоди у розмірі 43478,93 грн. та здійснити заходи щодо належного і повного виконання виконавчих листів.

У задоволенні решти вимог скарги – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.В.Кулик