Ухвала суду № 76421491, 10.09.2018, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08000, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

У Х В А Л А

"10" вересня 2018 р. Справа № 363/2812/18

Суддя Макарівського районного суду Київської області Тандир О.В., перевіривши виконання вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 14.08.2018 року вказану позовну заяву залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення недоліків позовної заяви - не більше 3 (трьох) днів з моменту отримання копії вищезгаданої ухвали суду.

04.09.2018 року до Макарівського районного суду на виконання вимог ухвали від 14.08.2018 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з клопотанням про звільнення або відстрочення сплати судового збору, а також належним чином засвідчені копії письмових доказів.

Проте, вказані в ухвалі суду від 14.08.2018 року недоліки позовної заяви були усунуті частково. Так, позивач не було усунуто наступні недоліки:

1.У порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) відповідача ОСОБА_3 Так, згідно ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб), а згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» обов’язковим реквізитом виконавчого листа, виданого на підставі, та у чіткій відповідності до судового рішення, також є реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків). Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, позивачу слід в обов’язковому порядку вказувати у позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, оскільки його відсутність у майбутньому буде підставою для повернення виконавчого документу без виконання. При цьому, у випадку відсутності у позивача такої інформації, вона може бути витребувана судом у порядку та строки, передбачених ст. 84 ЦПК України при відкритті провадження у справі за письмовим клопотанням позивача, або ж у порядку, встановленому ст. ст. 116-118 ЦПК України. Наразі клопотання про витребування ідентифікаційного коду відповідача до позовної заяви не додано, а з власної ініціативи витребувати вказану інформацію суд позбавлений процесуальної можливості.

2.У порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Як вбачається з позовної заяви, змістом вимог до відповідачів є звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, які належать останньому, та у свій час були передані банку в іпотеку. У ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; надання іпотеко держателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону. При цьому згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 цього Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Отже, аналіз положень ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий – на підставі рішення суду та два позасудових – на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Таким чином, позивач у позовній заяві не вказує правових підстав звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки без реалізації позасудових способів задоволення свої вимог іпотекодержателем. Також у позовній заяві не вказано, які дії позивачем вживалися для позасудового врегулювання спору, тобто вчинення виконавчого напису нотаріуса, або ж набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки або реалізація іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, не вказано які перешкоди наявні у позивача для реалізації позасудового врегулювання спору, якими діями відповідача порушуються права банку та не зазначено на підтвердження цих доводів жодних доказів. Тобто у позовній заяві не вказано в чому саме між сторонами полягає спір.

3.У порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві відсутні відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Окрім того, в ухвалі суду від 14.08.2018 року про залишення позовну без руху позивачу було вказано на те, що у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Зауважено, що позивачеві слід сплатити згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зазначено реквізити для сплати судового збору.

Проте, судовий збір так і не було сплачено. Позивач звернувся до суду з клопотанням про звільнення або відстрочення сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів, призначених для сплати судового збору, оскільки наразі триває ліквідаційна процедура банку, тоді як судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду.

У задоволенні даного клопотання необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім цього, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпний перелік осіб, які мають пільги, щодо звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Так, позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору (наприклад, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо). Крім цього, позивач не є особою, яка в розумінні ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору.

Разом із тим, якщо стороною спору заявлено клопотання про відстрочення або розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його оплати відповідно до ст. 136 ЦПК України, то наслідки, передбачені ст. 185 ЦПК України, застосовується лише за умови відмови в задоволенні такого клопотання, про що постановляється відповідна ухвала.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 грн.

Таким чином, позовна заява Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 1762 грн.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 353-355 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 про звільнення або відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Хрещатик» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - вважати неподаною та повернути її позивачу.

Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтями 353-355 ЦПК України з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя О.В. Тандир