Рішення № 7642124, 18.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.10 Справа № 11/286

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Мілк Груп», м. Єнакієве Донецької області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 8340 грн. 19 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача Іваненко Ю.О., дов. № 01 від 05.01.2010;

від відповідача ОСОБА_4, дов. № 18 від 11.12.2009,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 4555 грн. 63 коп., а також 3327 грн. 91 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 403 грн. 40 коп. пені, 53 грн. 25 коп. 3% річних.

Письмовою заявою № 161 від 18.12.2009 позивач уточнив позовні вимоги, зокрема, повідомив, що на момент його звернення до суду з даним позовом сума заборгованості відповідача за поставлену позивачем продукцію складала не 4555 грн. 63 коп., а 3497 грн. 17 коп., та у звязку з погашенням 11.2.2009 відповідачем суми заборгованості у розмірі 3497 грн. 17 коп. просить стягнути з відповідача на свою користь 3484 грн. 05 коп. штрафних санкцій (згідно з наданим розрахунком з них 3060 грн. 02 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами, 374 грн. 07 коп. - пеня та 48 грн. 96 коп. - 3% річних), а також судові витрати у справі. Заява про уточнення позовних вимог є заявою про зменшення позовних вимог у частині нарахувань на суму заборгованості відповідача та штрафних санкцій.

Заява про уточнення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята господарським судом до розгляду.

Письмовим відзивом № 18 від 11.12.2009 (а.с. 49) на позовну заяву відповідач повідомив про погашення суми заборгованості перед позивачем та надав документи у підтвердження викладених доводів.

Письмовою заявою № 16 від 18.01.2010 відповідач заявив клопотання про відмову позивачеві у стягненні штрафних санкцій за позовом у звязку зі скрутним фінансовим становищем відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

09.01.2009 сторонами у справі був укладений договір № 09-01-09 поставки продукції (далі за текстом договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого позивач як Постачальник зобовязався поставляти у власність відповідача як Покупця, а відповідач зобовязався приймати та оплачувати продукцію на умовах договору.

Відповідно до умов пункту 3.2 договору продукція переходить у власність Покупця з моменту її передання Покупцю, тобто з моменту відмітки останнього про приймання продукції у товарно транспортній накладній.

Умовами пункту 4.1 договору його сторони встановили, що ціна одиниці продукції встановлюється Постачальником та відображується у Додатку № 1 до договору. Порядок та строки оплати продукції також встановлюються Додатком №1 до договору (пункт 6.3 договору).

Пунктом 6.5 договору сторони узгодили розмір нарахувань за порушення строків оплати продукції та встановили, що у випадку прострочення оплати за поставлену продукцію Постачальник нараховує процент за користування чужими грошовими коштами на підставі пункту 3 статті 692 Цивільного кодексу України у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. На початку поточного місяця Постачальник надає Покупцю відомості про всі прострочені платежі за минулий місяць та нараховані проценти. На підставі даних відомостей у Покупця виникає обовязок сплатити такі проценти у 5-денний строк.

Відповідальність за порушення строків оплати поставленої продукції встановлена сторонами у пункті 9.2 договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За наявними у матеріалах справи товарно транспортними накладними № МГ-0000374 від 08.04.2009 на суму 6374 грн. 82 коп., № МГ-0000324 від 06.04.2009 на суму 5072 грн. 52 коп., № МГ-0000414 від 10.04.2009 на суму 1890 грн. 24 коп. (а.с. 16-18) позивачем відповідачеві був поставлений обумовлену договором продукцію. Строки оплати поставленого позивачем товару зазначені сторонами договору у Додатку № 1 до договору, відповідно до якого розрахунки за поставлену продукцію повинні бути здійснені у строк не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання продукції.

Факт поставки продукції відповідачем під час судового розгляду справи визнаний та підтверджений матеріалами справи і її фактичними обставинами.

Отриману продукцію відповідач оплатив частково, на момент звернення позивача до суду з даним позовом сума заборгованості склала 3497 грн. 17 коп.

Вказана сума заборгованості заявлена позивачем до стягнення з відповідача а позовом.

Після порушення провадження у даній справі сума заборгованості у розмірі 3497 грн. 17 коп. відповідачем була сплачена, що підтверджено наданими суду платіжними дорученнями (а.с. 71- 81).

На підставі приписів ст. 692 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3060 грн. 02 коп., а також на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України - 3% річних у розмірі 48 грн. 96 коп. та пеню у розмірі 375 грн. 07 коп. (згідно розрахунку до заяви про уточнення позовних вимог).

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт поставки позивачем відповідачеві обумовленої договором продукції підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем не заперечується.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 3497 грн. 17 коп.

Суму заборгованості у розмірі 3497 грн. 17 коп. за поставлену позивачем продукцію відповідач сплатив після звернення позивача до суду з даним позовом, тому у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з покладенням у вказаній частині судових витрат на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 прохальної частини позовної заяви позивачем до стягнення з відповідача було заявлено заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 4555 грн. 63 коп. Позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не зменшувалися. Заборгованість у розмірі 1058 грн. 46 коп. (частина заявленої до стягнення позивачем) була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з даним позовом, тому у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 1058 грн. 46 коп. слід відмовити за необґрунтованістю з покладенням у цій частині судових витрат на позивача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлені до стягнення позивачем нарахування та штрафні санкції за порушення відповідачем договірних зобовязань підлягають розрахунку виходячи з обґрунтовано заявленої до стягнення заборгованості відповідача у розмірі 3497 грн. 17 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умовами пункту 6.5 договору сторони у даній справі встановили розмір та порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами. Доданий до заяви про уточнення позовних вимог розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами не суперечить приписам ст.. 692 Цивільного кодексу України, відповідає умовам укладеного сторонами у справі договору, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3060 грн. 02 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених вище приписів цивільного законодавства позивачем до стягнення з відповідача заявлено 3% річних у розмірі 48 грн. 96 коп. (згідно із заявою про уточнення позовних вимог із відповідним розрахунком).

Розрахунок 3% річних є обґрунтованими, відповідає обставинам справи та приписам чинного законодавства, тому вимога про стягнення 3% річних у розмірі 48 грн. 96 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі пункту 9.2 договору у розмірі 375 грн. 07 коп.

Наданий позивачем розрахунок суми пені не відповідає приписам ст. 231 та ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем не виконано вимоги ухвал господарського суду Луганської області від 27.10.2009, 12.11.2009, 26.11.2009 стосовно надання чіткого, нормативно та документально обґрунтованого розрахунку суми пені. Під час здійснення розрахунку суми пені позивачем не враховано необхідність нарахування пені за кожною товарно транспортною накладною окремо та необхідність дотримання приписів ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного суд також позбавлений можливості самостійно здійснити перерахунок суми пені, виходячи з наданих позивачем даних, оскільки позивачем взагалі не зазначено, за якими саме товарно транспортними накладними нараховано пеню та чітко не визначено період її нарахування.

За таких обставин позов у частині вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 375 грн. 07 коп. підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню частково, у частині вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3060 грн. 02 коп. та 3% річних у розмірі 48 грн. 96 коп. з віднесенням судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Письмовою заявою № 16 від 18.01.2010 відповідач заявив клопотання про відмову позивачеві у стягненні штрафних санкцій за позовом у звязку зі скрутним фінансовим становищем відповідача.

Вказане клопотання відповідачем нормативно не обґрунтоване та документально не підтверджене, тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, п. 5 ст. 81, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Мілк Груп», Донецька область, м. Єнакієве, пр. Берегового, буд.10, код 36026526, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3060 грн. 02 коп. та 3% річних у розмірі 48 грн. 96 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 80 грн. 79 коп. та 180 грн. 93 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 3497 грн. 17 коп. провадження у справі припинити.

4. В частині вимог про стягнення пені у розмірі 375 грн. 07 коп. позов залишити без розгляду.

5. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 25.01.2010.

Суддя М.О. Москаленко