Постанова № 76420548, 04.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/23773/17

Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук А.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

04 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Коваленка Віталія Віталійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2018 року (повний текст складено 21.05.2018 року в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову, оскільки в діях ФОП ОСОБА_5 відсутній склад правопорушення передбаченого абзацом 2 пунктом 4 частиною 2 ст. 2 Закону України " Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно було винесено оскаржувану постанову, оскільки позивачем нежитлове приміщення, яке розташоване по вул. Соборній,52(к.101,102) у м. Вінниці використовується як кафетерій "Бразерс" без дозвільного документа про прийняття в експлуатацію, чим порушено абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України " Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2018 року підлягає скасуванню.

18 липня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги. Просив, суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи неоспорені факти про те, що згідно направлення Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради від 15 червня 2017 року, заступником начальника відділу контролю за будівництвом ОСОБА_6 та головним спеціалістом відділу контролю за будівництвом ОСОБА_7 було проведено позапланову перевірку будівництва прибудови до будинку АДРЕСА_1 щодо дотримання суб'єктом містобудування ФОП ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 39).

За наслідками перевірки було складено акт № 163-ПП, згідно якого встановлено порушення ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 (к. 101, 102) у м. Вінниця експлуатується як кафетерій «Бразерс» без відповідного документу про прийняття в експлуатацію (а.с. 40-46). Від підписання даного акту позивач відмовився, про що міститься відмітка в акті.

В результаті виявленого порушення, головним спеціалістом відділу контролю за будівництвом департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради ОСОБА_7 15 червня 2017 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зі змісту якого вбачається, що за результатами позапланової перевірки було виявлено, що нежитлове приміщення площею 22,9 кв.м. по АДРЕСА_1 (к. 101, 102) у м. Вінниця експлуатується як кафетерій «Бразерс» без відповідного документу про прийняття в експлуатацію, що є порушенням ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідальність за встановлене правопорушення передбачена абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності». Позивач відмовився від підпису даного протоколу, про що міститься відмітка в ньому. Даний протокол було надіслано поштою позивачу 16.06.2017 року.

Також позивачу було винесено припис № 58 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (а.с. 48).

29 червня 2017 року директором Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради ОСОБА_8 розглянуто матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено постанову про накладення штрафу на позивача за правопорушення у сфері мостобудівної діяльності № 4/36-03-05.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що позивач не отримував оскаржену постанову та вона була повернута за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 38).

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 21.09.2017 року було відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 4/36-03-05, виданої 29.06.2017 року Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про стягнення з ОСОБА_4 штрафу в розмірі 60624,00 грн. (а.с. 13).

Вважаючи постанову № 4/36-03-05 від 29 червня 2017 року протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року затверджений Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами Інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами, а саме посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до п.5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю (п. 7 Порядку).

Отже, правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України (ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»).

Згідно п. 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: як експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи в акті готовності об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), - у розмірі трьохсот сімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо протиправності винесення оскаржуваної постанови, оскільки в нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 (к. 101, 102) у м. Вінниця було здійснено поточний ремонт, який не потребує документів про прийняття в експлуатацію, при цьому призначення приміщення під час ремонту не було змінено, а тому в його діях відсутні ознаки порушення вимог п. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів зазначає слідуюче.

З матеріалів справи встановлено, що 1 лютого 2017 року між ТОВ «Малиш» та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір оренди № 01/02/17 , відповідно до умов якого ТОВ «Малиш» передав позивачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 22,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_1, /101, 102/ (а.с. 5-6). Метою оренди є здійснення підприємницької діяльності. Строк дії даного договору становить з 01.02.2017 року по 31.01.2018 року, з можливістю пролонгації на наступний період. На підтвердження факту передачі нежитлових приміщень позивачу, надано акт прийому передачі майна від 01.02.2017 року (а.с.с 7).

Так апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги, що до початку використання вищезазначеного приміщення орендарем проведено поточний ремонт, який не потребував ні дозволу на початок виконання робіт, ні введення в експлуатацію по завершенню поточного ремонту.

Також, апелянт зазначає, що після проведеного ремонту відсутня зміна призначення приміщення, оскільки кімнати в будинку № 52 по вул. Соборній у м. Вінниці використовувались як нежитловий фонд і по даний час так використовуються орендарем, будь яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із проведеним поточним ремонтом приміщення не вносились, миюча ванна підключена до внутрішніх мереж водогону, які не підключені до центральних. Крім того, чинним Законодавством не передбачено прийняття в експлуатацію приміщення після поточного ремонту.

Однак колегія суддів зазначає, що вказані твердження позивача спростовуються актом перевірки, а також актом санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта, а саме кав'ярні "Бразерс" ФОП ОСОБА_4, в якому контролюючим органом чітко вказано, що кав'ярня має два входи, обладнана миючою ванною, яка підключена до центральних мереж водогону та каналізації.

Також, позивачем в підтвердження своїх доводів надано лист БТІ, яким на його думку встановлено що вищевказане приміщення не є самочинним будівництвом.

Однак, вказаний лист на переконання колегії суддів не є тим документом який підтверджує факт відсутності в діях позивача складу правопорушення, оскільки комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" не є спеціально уповноваженим органом у сфері будівництва що здійснює архітектурне будівельний контролю, а такі висновки можуть надавати лише органи, які здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, як і в суді першої інстанції та і в суді апеляційної інстанції представником позивача не заперечувався факт підключення до мереж водогону, проте він називає дані роботи поточним ремонтом, не змінюючи змісту та характеру цих робіт.

Однак, суд вважає такі твердження безпідставними, оскільки поточний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних робіт з метою відновлення її конструкцій та систем інженерного обладнання, а також підтримання експлуатаційних якостей, не пов'язаних зі зміною основних техніко-економічних показників. При цьому згідно висновків, які зазначені в акті перевірки позивачем було підключено устаткування до центральних мереж водогону в кав'ярні "Бразерс", а тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та відповідача, що позивачем було проведено будівельні роботи, які не підпадають під дію Переліку будівельних робіт, що не потребують документів, які дають право на їх виконання без дозвільного документа.

Колегія суддів також зазначає, що порушення позивачем вимог також підтверджуються поясненнями свідка які були надані в суді першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували виявлені ДАБІ Вінницької міської ради порушення вимог містобудівного законодавства позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Аналізуючи доводи позивача, що відповідачем безпідставно присвоєно клас наслідків об'єкта будівництва - кав'ярні "Бразерс" ( по вул. Соборна 52, в м. Вінниці) як середній (СС2), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із ч. 7 вказаного Закону.

Положеннями ч.8 ст.32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час здійснення державного архітектурно - будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об'єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно - будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікований сертифікат.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем під час перевірки було віднесено об'єкта до класу наслідків будівництва СС2 з тих підстав, що кафе " Бразерс" мало характеристики можливих наслідків від відмови ( стану об'єкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням) яких перевищують рівень можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об'єкті - 50 осіб (характеристики кафе).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній, а позивачем не на надано експертного висновку, який міг би спростувати висновки викладені в акті перевірки.

Враховуючи те, що в супереч вимогам законодавства позивач відповідного дозвільного документа на виконання робіт, не мав, а будівельні роботи не підпадають під дію Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях позивача наявний склад правопорушення передбачений абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а тому постанова про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності винесена відповідачем правомірно, в межах своїх повноважень, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

Слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст. 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи наведені апелянтом аргументів, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані доводи ОСОБА_4, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у апеляційній скарзі не зазначено.

Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, відповідно до позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 вересня 2018 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.