Постанова № 76420199, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4097/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України ро визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № 125220/2017/010038/2 від 06 липня 2017 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнитиі позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 листопада 2016 року між ТОВ «Сільпо - ФУД» та «AIMON GROUP LIMITED» (Китай) укладено контракт купівлі - продажу товарів № 1500.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного контракту, на визначених ним умовах, Постачальник зобовязується поставити і передати у власність Покупця продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених Постачальником інвойсах, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлений Товар.

Декларантом позивача була подана до митного оформлення електронна митна декларація на товари, а саме типу IM 40 ДТ № 125220/2017/706111 товар посуд столовий/кухонний з кам'яної кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття: - арт. 671247 чашка оливкова 350 мл. - 5472 шт., - арт. 651328 тарілка 21,5 см. - 4608 шт., - арт. 651329 миска 24 см. - 576 шт., - арт. 651330 миска 16 см. - 4608 шт., - арт. 651333 тарілка 21,5 см. - 5220 шт., - арт. 651334 миска 24 см. - 1728 шт., - арт. 651335 миска 16 см. - 5760 шт., - арт. 701395 чашка коричнева 300 мл - 2304 шт., - арт. 701396 чашка біла 300 мл. - 3456 шт., - арт. 701405 тарілка обідня 25,6 см. - 1746 шт., виробник: ХЖС (Шеньчжень) Ко., Лімітед, який надійшов на адресу ТОВ «Сільпо-Фуд» за контрактом від 17 листопада 2016 року № 1500.

До митної декларації від 03 липня 2017 року № UA 125220/2017/706111 були додані такі документи (із зазначенням коду класифікатора документів під яким відповідно ідентифікуються документи у п. 44. вантажно-митної декларації): (0271) пакувальний лист від 31 березня 2017 року; (0380) інвойс від березня 2017 року; (0705) коносамент від 13 квітня 2017 року; (0730) автотранспортна накладна (CMR) від 17 травня 2017 року; (0861) сертифікат про походження товару від 17 квітня 2017 року; (1701) Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів ручної поклажі та багажу від 22 травня 2017 року; (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12 травня 2017 року; (3530) страховий поліс від 19 квітня 2017 року; (4100) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 17 листопада 2016 року № 1500, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких договорів; (4200) генеральний договір добровільного страхування від 28 листопада 2016 року № 101023480; (4301) договір морського перевезення від 07 листопада 2016 року № 1763; (5501) інформація про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару; (5503) інформація про позитивні результати здійснення фіто - санітарного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампів «Ввезення в Україну дозволено», або «Транзит по Україні дозволено»); (9000) Лист про помилку № 54 від 18 травня 2017 року; (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів від 22 травня 2017 року.

В подальшому, митний орган направив електронне повідомлення про те, що під час здійснення контролю встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме не підтверджене числове значення обов'язкової складової митної вартості товарів, як витрати понесені на страхування товарів, тобто розмір страхової суми, визначений страховим полісом від 19 квітня 2017 року № 1134, не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування від 28 листопада 2016 року № 101023480 та значно перевищує суму інвойсу та розмір транспортних витрат. Страхова сума - 135 962,06 грн., а сума інвойсу разом з транспортувальними витратами - 555 607,58 грн. Зазначені невідповідності не містили достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, витрати на фрахт та розвантажувальні послуг, тому відповідно до ч. 2 статті 58 МК України з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

На підставі ч. 3 статті 53, статті 54 та в порядку виконання статті 57 МК України, митний орган повідомив про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: оригінали контракту від 17 листопада 2016 року № 1500 та доповнень до нього, інвойсу від 31 березня 2017 року № РZАМС17022А; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (товари № 1-3); транспортні (перевізні) документи, а саме: - оригінали актів виконаних робіт та рахунок на транспортні витрати з датою передбаченою умовами контракту на перевезення; Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Листом 06 липня 2017 року за вихідним № 868 ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» направив такі документи: прайс-лист № б/н від 30 лютого 2017 року; комерційну пропозицію № 31/03/2017 від 31 березня 2017 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною'організацією № Ц-569 від 06 липня 2017 року; оригінал контракту від 17 листопада 2016 року № 1500.

06 липня 2017 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA125220/2017/010038/2, яким вартість задекларованого позивачем товару скоригована за резервним методом визначення митної вартості товарів. Відкориговано такі позиції товару: 1/1, 2/1, 3/1, так по товару 1/1 декларант визначив митну вартість 0,8 дол. США за 1 кг. митний орган скоригував цю митну вартість до 1,54 дол. США за 1 кг.; по товару 2/1 декларант визначив митну вартість 0,93 дол. США за 1 кг. Митний орган скоригував цю митну вартість до 1,54 дол. США за 1 кг.; по товару 3/1 декларант визначив митну вартість 0,91 дол. США за 1 кг. Митний орган скоригував цю митну вартість до 1,93 дол. США за 1 кг.

Сума переплати митних платежів після коригування митної вартості товару становить 122 456,46 грн.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 статті 263 МК України декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію і митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подало кур'єрською службою заяву про визнання заявленої митної вартості товару і скасування рішення про коригування митної вартості товару вих. № УРБ 10/14-5437, разом із заявою подані такі документи для підтвердження митної вартості товару: платіжне доручення в іноземній валюті № 1765 від 20 липня 2017 року про оплату товару AІMON GROUP LIMITED; банківську виписку по рахунку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» про оплату платіжного доручення № 1765 від 20 липня 2017 року; акт приймання-передачі виконаних робіт з транспортування морським перевізником від 03 травня 2017 року; платіжне доручення про оплату фрахту № 3869287 від 10 травня 2017 року; банківську виписку по рахунку ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» про оплату платіжного доручення № 3869287 від 10 травня 2017 року; інвойс від 31 березня 2017 року № FZAMC17022A; рахунок на транспортні витрати - фрахт SHZ2118633А; виписка з бухгалтерської документації по раніше імпортованому товару; інвойс № FZAMC17019 від 17 березня 2017 року; оборотно-сальдову відомість з бухгалтерської документації ТОВ «СІЛЬПО- ФУД» про оплату товару AIMON GROUP LIMITED за платіжним дорученням № 1765 від 20 липня 2017 року.

Однак, 09 жовтня 2017 року позивач отримав відмову митного органу у скасуванні рішення.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були наявні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, колегія суддів встановила, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано документи, що містили розбіжності.

Зокрема, розмір страхової суми у страховому полісі від 19 квітня 2017 року № 1134 (135 962,06 грн.) не підтверджений документально та не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування, а саме сума інвойсу (521 090,61 грн.) перевищує страхову суму та розмір транспортних витрат (34 516,95 грн.).

Відповідно до п.3.1. Генерального договору страхування від 28 листопада 2016 року № 101023480 зазначено, що страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що планується до перевезення та запланованих витрат, пов'язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов'язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені у собівартість вантажу.

Тобто, страхова сума є значно меншою та не відповідає умовам Генерального договору страхування від 28 листопада 2016 року № 101023480, що у свою чергу впливає на правильний розрахунок та визначення митної вартості товарів, оскільки до митної вартості товарів повинна бути додана страхова премія, яка, у свою чергу розраховується, з розміру страхової суми.

Крім того, розбіжності також містяться і в договорі перевезення № 1763 від 07 листопада 2016 року, а саме: в російськомовній частині відсутня інформація щодо надання розрахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна, що передбачено англомовною версією договору.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що в контракті, на підставі якого позивачем імпортувався товар, вказано сертифікат про походження форми EUR-1, що застосовується лише для товарів країн ЄС, а не Китаю, на думку суду є необґрунтованими, оскільки такі положення контракту жодним чином не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованої продукції за ціною контракту, тим більше, з урахуванням того, що митному органу було надано сертифікат походження такого товару саме з Китаю.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що сертифікат про походження товару форми EUR-1 є документом, призначеним для застосування до товарних тарифів преференцій, але у даному випадку преференції не застосовувалися, що також вказує на безпідставність зазначених доводів митного органу і на поверхневість дослідження поданих позивачем документів при здійсненні митних формальностей.

Також позивачем додатково було надано прайс - лист, комерційну пропозицію, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та оригінал контракту.

Прайс - лист за своїм визначенням - це довідник цін на товари підприємства - виробника, сформований виробником та адресований невизначеному колу покупців, отже даний документ не може бути належним підтвердженням ціни ввезеного товару, оскільки в ньому прописано, що певний товар продається за певних умов поставки лише у певний регіон за відповідну ціну, що звужує коло покупців і обмежується регіоном та умовами поставки, прайс - лист суперечить положенням Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та не може бути об'єктивним підтвердженням заявленого рівня митної вартості товарів.

Крім того, прайс - лист виданий не виробником товару, як зазначено у п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України, тому не може вважатися підтверджуючим документом.

Також при складанні експертного висновку від 06 липня 2017 року № Ц-569 використовувалися документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об'єктивних даних, що позивачем спростовано чи пояснено не було.

Щодо тверджень позивача про порушення митним органом послідовності застосування методів визначення митної вартості.

Другорядний метод 2-ґ резервний метод. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ) (ст. 64 МК України).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.

Як вбачається з матеріалів справи у Київської митниці ДФС була наявна інформація для застосування другорядного методу 2-ґ (резервного методу) відповідно до статті 64 МК України, при тому, що у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, подібних товарів за ціною договору, на основі віднімання чи додавання вартості товарів, що не давало змогу застосувати інші другорядні методи визначення митної вартості товарів.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року по справі № 809/4367/15.

Так, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості:

товару № 1 митна декларація № UA110180/2017/403316 від 26 квітня 2017 року, оформлена на товар - посуд кухонний з кам'яної кераміки, країна виробництва - Китай, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 1,54 дол. США, а митна вартість заявлена декларантом оцінюваних товарів дорівнює - 0,80 дол. США;

товару № 2 митна декларація № UA10180/2017/403316 від 26 квітня 2017 року, оформлена на товар - посуд кухонний з кам'яної кераміки, країна виробництва - Китай, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 1,54 дол. США, а митна вартість заявлена декларантом оцінюваних товарів дорівнює - 0,94 дол. США;

товару № 3 митна декларація № UA110150/2017/208701 від 07 червня 2017 року, оформлена на товар - посуд кухонний з кераміки, глазурований, країна виробництва - Китай, рівень митної вартості товару згідно джерела інформації - 1,93 дол. США, а митна вартість заявлена декларантом оцінюваних товарів дорівнює - 0,91 дол. США.

Таким чином, ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні, позивачем не було доведено, що подані ним документи для визначення митної вартості товару не містять розбіжностей, на які вказували як відповідач, так і суд першої інстанції. Зокрема, позивач на вимогу колегії суддів не зміг надати пояснень щодо розбіжності суми страхування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару № 125220/2017/010038/2 від 06 липня 2017 року є обгрунтованим, а відповідачем, навиконання вимог ч. 2 статті 77 КАС України це доведено, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.