Постанова № 76419775, 05.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2731/18

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» до Київської міської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року ТОВ «БУДТРЕСТ-ВВ» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі - відповідач, Митниця), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Митниця про коригування митної вартості товарів за №UА100110/2018/000027/2 від 15.05.2018року та №UА100110/2018/000024/2 від 02.05.2018 року;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100110/2018/00192 від 15.05.2018 року та №UА100110/2018/00157 від 02.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог було заначено, що під час декларування товару позивачем було самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано Митниці повний пакет документів. Проте, відповідачем прийнято рішення, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товару прийнято з порушенням вимог МК України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.04.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Будтрест-ВВ» (Покупець) та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) (Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №НLF/ВВ - 220417 (надалі - Контракт).

На підставі умов якого Продавець продає, а Покупець купує товари народного споживання, іменовані надалі «Товари народного споживання», у відповідності з документами відвантаження, узгодженими та підписаними Сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному Контракті та інвойсах і доповненнях до нього (п.1.1. Контракту).

02.05.2018 року та 15.05.2018 року для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями №UА100110/2018/311802 (UA100110/2018/312038) та №UА100110/2018/313033 (UА100110/2018/313233) Товариством надіслано до Митниця наступні документи:

- пакувальні листи НLF/ВВ-20171118-В від 18.11.2017 року, НLF/ВВ -20171118-А від 18.11.2017 року;

- рахунок фактура (Інвойс) - НLF/ВВ-20171118-В від 18.11.2017 року, НLF/ВВ -20171118-А від 18.11.2017 року;

- коносаменти-NBPE17110327В від 18.11.2017 року, NBPE17110327А від 18.11.2017 року;

- копії автотранспортних накладних №№1, 2, 3, 4, 5 від 02.05.2018 року, №№1, 2, 3, 4, 5 від 14.05.2018 року;

- декларації про походження товару - НLF /ВВ-20171118-В від 18.11.2017 року, НLF/ВВ - 20171118-А від 18.11.2017 року;

- прейскуранти (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.11.2017 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу НЕР/ВВ-220417 від 22.04.2017 року;

- договір про надання послуг митного брокера №052001 від 20.05.2017 року;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару ПКМУ №364 від 25.05.2016 року та інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими державами за №2313508 від 19.04.2018 року.

Рішеннями від 02.05.2018 року №UА100110/2018/00157 та №UА100110/2018/00192 від 15.05.2018 року відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою Позивачем митною вартістю, за наслідками чого були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2018 року за №UА100110/2018/000024/2 та №UА100110/2018/000027/2 від 15.05.2018 року.

Позивач оскаржив вказані рішення про коригування митної вартості товарів у відповідності до положень Глави IV Митного кодексу України

Листами від 11.05.2018 року за №3611/10/26-70-19-01 та №3943/10/26-70-19-01 від 23.05.2018 року відповідач повідомив позивача про відмову у скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 4 та 5 ст.58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митним органам надана компетенція перевіряти та контролювати правильність обчислення декларантом митної вартості товару. Але, такі повноваження митних органів мають законодавчі обмеження. У випадках незгоди із задекларованою митною вартістю митний орган розпочинає процедуру консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронними митними деклараціями, встановлено, що в наданих декларантом інвойсах НLF/ВВ-20171118-В від 18.11.2017 року та НLF/ВВ-20171118-А від 18.11.2017 року вказано умови поставки CРТ-Київ, однак, у пакувальному листі зазначені умови поставки СIF-Одеса.

Колегія суддів вважає, що такі наведені відповідачем розбіжності щодо умов поставки у наданих до митного оформлення документах не можуть являтися підставою для коригування митної вартості товарів, виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявний лист HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) від 02.05.2018 року, яким продавець пояснив, що мала місце технічна помилка, та вірним слід вважати СРТ-Київ, що відповідає зазначеному в інвойсах (а.с.28).

Разом з цим, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) пакувального листа.

Пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.

Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено, з огляду на що жодна інформація, викладена в пакувальному листі не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву.

Крім цього, згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Також колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача в спірних рішеннях на не включення декларантом до вартості товару, поставленого на умовах CIF, витрат на страхування та транспортування, та не надання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме з: інвойсів, листа продавця, міжнародних товарно-транспортних накладних, митних декларацій та оскаржуваних рішень, умовами поставки товару є CPT, а згідно ІНКОТЕРМС-2010 за умовами поставки CPT витрати на страхування та транспортування несе продавець.

Щодо відсутності даних про витрати на пакування у наданих до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне.

Вимагаючи від декларанта відомості про розмір понесених витрат на пакування, митний орган вважав, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, мають бути включені до митної вартості товару.

Проте, за умовами поставки та змістом пред'явлених до декларування документів витрати на пакування товару включені до його вартості.

Відповідно до розділу А.9 умов CPT Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Відповідно до п.6.3 Контракту вартість палет, тари та упаковки включена в вартість товару.

Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що митним органом не враховані умови поставки товару, відповідно до яких пакування товару здійснюється за рахунок продавця, та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни товару.

Таким чином, контролюючим органом не доведено, що вказані розбіжності якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Колегія суддів вважає, що такі посилання митного органу на недоліки наданих декларантом документів не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки позивачем був наданий лист від продавця, який пояснює наявність вказаних невідповідностей, оцінка яких не була здійснена відповідачем у сукупності з усіма документами.

Крім цього, наведені митним органом розбіжності не узгоджуються із вимогами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, оскільки безпосередньо не стосуються числових значень та не перешкоджають митному органу встановити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Як вже зазначалося вище, згідно ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Так, у спірних рішеннях про коригування митної вартості митницею зазначено, що в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до п.5 ст.54, п.п.1, 4 ст.337, ст.320 Митного кодексу України встановлено невідповідність заявленої митної вартості товару та вартості операцій з товарами з подібними характеристиками.

Суд першої інстанції правильно вказав, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Разом з цим, у всіх спірних рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Як вбачається зі змісту митних декларацій від 15.12.2017 року №UA100010/2017/292867 та №UA500010/2018/006129, які були використані митним органом для здійснення коригування митної вартості товару, в графі вантажні місця та опис товарів зазначено: «інструменти ручні з вбудованим бензиновим двигуном - коси бензинові, нові. Код країни походження: CN. Торгівельна марка немає даних: Виробник».

У митних деклараціях №UА100110/2018/311802 від 02.05.2018 року та UА100110/2018/313033 від 15.05.2018 року, які були подані позивачем для визначення митної вартості товару за контрактом купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року, в графі вантажні місця та опис товарів зазначено: «Мотокоса модель WERK WB-4500, з бензиновим двухтактовим одноциліндровим двигуном, потужність 2,2 кВт - 2,9 к.с., макс. Обертовий момент 2,2 н.м. об'єм двигуна 42,7 см3 - 4566 шт.».

Тобто, товари зазначені у вищенаведених митних деклараціях, схожі між собою лише країною походження.

Також з матеріалів справи вбачається, що за контрактом купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року позивачем вже неодноразово ввозився товар, а саме мотокоси (МД №UA100110/2017/117366 від 29.12.2017 року, №UA100110/2017/117367 від 29.12.2017 року, №UA100110/2017/117368 від 29.12.2017 року), які своїми характеристиками збігаються з характеристиками товару за митними деклараціями UА100110/2018/311802 від 02.05.2018 року, №UА100110/2018/313033 від 15.03.2018 року, які були подані позивачем для визначення митної вартості товару до Київської міської митниці ДФС.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи. Разом з цим, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірні рішення Митниці про коригування митної вартості товарів за №UА100110/2018/000027/2 від 15.05.2018 року та №UА100110/2018/000024/2 від 02.05.2018 року, а також і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100110/2018/00192 від 15.05.2018 року та №UА100110/2018/00157 від 02.05.2018 року, є протиправними та підлягають скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 07 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.