Постанова № 76419659, 03.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6202/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Большакової О.О.,

Пліша М.А.,

секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сакалош В.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні о 13 год. 44 хв. 14 червня 2018 року, повне судове рішення складено 21 червня 2018 року, у справі №813/1263/18 за позовом ОСОБА_3 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

04.01.2018 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління), просив зобов'язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України підготувати необхідні документи та направити їх у порядку встановленому законодавством України до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугу років, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за вислугу років з дати звернення, тобто з 06 березня 2018 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача про призначення пенсії за вислугою років не відповідає вимогам, встановлених Порядком. Суд першої інстанції врахував, що жодного рішення у формі розпорядження відповідачем щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років не приймалося, а позивачу у відповідь на його заяву було скеровано листа від 30.03.20018 №1362/К-20/07.05-06, який має виключно інформаційний характер та не породжує для позивача жодних правових наслідків. Суд дійшов висновку, що вимоги позивача зобов'язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України підготувати необхідні документи та направити їх у порядку встановленому законодавством України до ГУ ПФ України у Львівській області, та відповідно, вимога зобов'язати ГУ ПФ України у Львівській області призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років з дати його звернення, є передчасними, адже жодного рішення по суті звернення позивача відповідачами не приймалося. Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років із врахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах. Скаржник вказує, що з аналізу положень Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсії згідно з п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказує, що положення нормативно-правових актів не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії. Також скаржник зазначає, що, враховуючи неодноразові відмови Управління у призначенні пенсії іншим працівникам державній кримінально-виконавчій служби України з тих самих підстав, що й позивачу та позицію Управління, вимога призначити пенсію за вислугу років з дати звернення не є передчасною.

В судовому засіданні представник позивача та позивач апеляційну скаргу підтримали, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо апеляційної скарги заперечив просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України в судове засідання явку повноважного представника не забезпечило, належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_3 12.11.1999 прийнятий на службу в органи Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме до Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)».

Наказом Державної установи «Львівська виправна колонія (№48)» від 20.02.2018 №14/ОС/ВП-18 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» майора внутрішніх справ ОСОБА_3 20.02.2018 звільнено у запас Збройних сил України за п.1 пп.4 ст.77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років 10 місяців 05 днів, у пільговому обчисленні 25 років 11 місяців 07 днів (а.с.10).

06.03.2018 ОСОБА_3 супровідним листом (а.с.29) скерував у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області заяву про призначення пенсії за вислугу років від 28.02.2018 (а.с.12).

Листом Управління від 30.03.2018 №1362/К-20/07.05-06 ОСОБА_3 повідомлено, що розрахунок вислуги років належить до компетенції силових структур. Відповідно до витягу з Наказу Державної установи «Львівська виправна колонія (№48) Міністерства юстиції України від 20.02.2018 №14/ОС/ВП-18 (доданого до заяви) вислуга років на день звільнення (20.02.2018) у календарному обчисленні становить 19 років 10 місяців 05 днів, а тому підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.12 Закону №2262 немає. Враховуючи вищезазначене, повернуто заяву від 06.03.2018 про призначення пенсії за вислугу років та пакет документів без виконання (а.с.27-28).

Вважаючи відмову в призначенні пенсії за вислугу років протиправною, ОСОБА_3 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України про «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007, (далі-Порядок №3-1).

Пунктом 1 Порядку №3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України..

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Перелік документів, які подаються для призначення пенсії за вислугу років, встановлено п.7 Порядку №3-1.

Пунктами 12-14 Порядку №3-1 встановлено порядок підготовки та подання документів для призначення пенсії та закріплено наступний алгоритм дій: уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії; направляє документи до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи; орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії та не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення пенсії документами розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення пенсії або про відмову в призначенні такої.

Відповідно до п.18 Порядку №3-1 рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Як зазначено у позовній заяві та поясненнях представника позивача, наданих у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, 22.02.2018 ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» звернулась із поданням та необхідними документами до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про направлення матеріалів щодо призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугу років до відповідного підрозділу Пенсійного фонду України, однак листом від 01.03.2018 №4/105 матеріали щодо призначення пенсії залишені без розгляду у зв'язку з відсутністю необхідної вислуги років, що стало підставою для самостійного звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в судовому засіданні суду апеляційної інстанції зазначила, що документи продані позивачем у обсязі, передбаченому Порядком №3-1, проте без погодження Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, як уповноваженого структурного підрозділу. Ні Законом №2262-XII, ні Порядком №3-1 не передбачена можливість подання таких заявником самостійно, а відтак заява позивача розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», і рішення про відмову в призначенні пенсії не приймалось.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що процедура звернення позивача самостійно з заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до положень Закону №2262-XII безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не відповідала приписам, встановленими Порядком №3-1, що унеможливило розгляд Управлінням поданих ним документів та прийняття відповідного рішення.

В свою чергу, відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з підпунктом «б» частини 1 статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, в редакції чинній на час звернення із заявою про призначення пенсії, (далі - Закон №2262-XII) право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною 2 статті 17 Закону №2262-XII встановлено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що календарне обчислення вислуги років для визначення права на пенсію за вислугу років запроваджено нормами Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI, який прийнято з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування та яким пропонувалось поступово збільшити необхідну вислугу для призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та деяким іншим особам, запровадивши при цьому її календарне обчислення.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що норми Закону №2262-XII виникнення права на пенсію за вислугою років пов'язують з наявністю саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі до якої, як виняток, передбачено зарахування періоду, зазначеного у частині 2 статті 17 Закону №2262-XII. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що до загальної вислуги років підлягає зарахуванню і стаж роботи у пільговому обчисленні, який теж враховується при призначенні пенсії, однак за умови наявності в особи першочергово календарної вислуги років, передбаченої ст.12 Закону №2262-XII.

Правильність обрахунку вислуги років як календарної, так і у пільговому розрахунку позивачем не заперечується.

В документах, поданих позивачем разом з заявою про призначення пенсії, вказано, що вислуга років ОСОБА_3 станом на 20.02.2018 (дату звільнення) для призначення пенсії складає 19 років 10 місяців 05 днів, у пільговому розрахунку 25 років 11 місяців 07 днів, а тому враховуючи законодавчі положення станом на день звільнення зі служби позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, що є наслідком відмови у задоволенні позову.

Згідно з положеннями ст.2 КАС України справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

На переконання суду апеляційної інстанції помилковими є висновки суду першої інстанції щодо можливості оскарження в судовому порядку позивачем відмови Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України у не направленні до Управління заяви про призначення пенсії за вислугу років та передчасність вимоги про призначення пенсії, оскільки таке оскарження не буде вважатись ефективним у розумінні ст. 2 КАС України. Неефективність такого звернення за досліджуваних судом обставин в розрізі правових норм, що регулюють дані правовідносини, пояснюється відсутністю у позивач права на призначення пенсії за вислугу років на момент скерування роботодавцем до уповноваженого структурного підрозділу відповідних документів.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності дій Управління при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі №813/1263/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді О. О. Большакова М. А. Пліш Повне судове рішення складено 13.09.2018