Постанова № 76419471, 10.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5054/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Макарика В.Я.,

секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (головуючий суддя Бедьо В.І.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді о 10 год 32 хв. 07 травня 2018 року у справі №308/9536/17 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Уповноважений Верховної ради України з прав людини про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

27.09.2017 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» звернулось в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (далі - Управління), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Уповноважений Верховної ради України з прав людини, просило, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.05.2018, визнати протиправною нарахування та виплату відповідачем пільг та субсидій з врахуванням тарифу 98 копійок за 1 м.кв. позивачу за період 01.02.2017 по 31.12.2017 включно, зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату за період з 01.02.2017 по 31.12.2017 включно позивачу пільги та субсидії на підставі ст.22 Конституції України, з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що поняття «тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та «внески членів ОСББ» не є тотожні, оскільки вони включають в себе різний зміст. Розмір внесків залежить від рішення загальних зборів ОСББ, тоді як встановлення тарифів, що має значення при фінансуванні пільг та субсидій населенню, відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування. Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в даному випадку невірним є посилання позивача на ст.22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для підтвердження правомірності своєї позиції, оскільки з метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об'єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об'єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат. Вказана норма Закону, на переконання суду першої інстанції, не стосується спірних правовідносин, адже у повноваження позивача входить утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, однак такий не займається управлінням багатоквартирного будинку, що зокрема підтверджується копією договору про фінансування пільг та субсидій від 14.02.2017 №17, Статутом позивача. На думку суду першої інстанції, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність дій щодо нарахування та виплату Управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради пільг та субсидій Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач самовільно розділив соціально незахищених мешканців м.Ужгорода на окремі групи для нарахування їм різних норм субсидій та пільг в залежності від місця проживання - поверховості будинку. Скаржник звертає увагу, що у м.Ужгороді востаннє тариф змінювався в 2009 році, всі складові якого станом на сьогодні з будь-якої сторони є застарілими та не відповідають дійсним витратам. Звертає увагу, що ні Ужгородська міська рада, ні її виконавчий комітет ніколи не затверджували тариф - 0,98 грн. за 1 м.кв. Скаржник вказує, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.01.2009 №7 встановлено найбільший тариф на послуги з утримання будинків і споруд прибудинкової території - 1,29 грн. Також зазначає, що при затвердженні щомісячного платежу 1,50 грн. за 1 м.кв. був затверджений кошторис, який передбачає в тому числі витрати на оплату праці, сплати податків, капітальний ремонт тощо, що характерне для управління багатоквартирним будинком, а не на утримання будинку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, мотивований тим, що послуги з утримання будинків, так само як і послуги з управління будинком не є комунальними послугами, ціни/тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, встановлених законом. Відповідач вказує, що розмір внесків членів ОСББ залежить від рішення загальних зборів ОСББ, тоді як встановлення тарифів, що має значення при фінансуванні пільг та субсидій населенню, відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування.

В судове засіданні 10.09.2018 учасники справи не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В силу приписів ст.230 КАС України секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Від скаржника надійшло клопотання про виклик свідка та клопотання про звернення Уповноваженої Верховної ради України з прав людини за висновком щодо наявності або відсутності дискримінації в задоволенні яких ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, постановленою 10.09.2018 без виходу до нарадчої кімнати із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відмовлено за безпідстааністю.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 25.11.2016 проведено державну реєстрацію новоствореної юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22», основний вид економічної діяльності - 81.10 комплексне обслуговування об'єктів.

10.12. 2016 на Загальних зборах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» затверджений тариф 1 грн. 50 коп. за 1 м.кв.

14.02.2017 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» (Постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (Платник) укладено Договір №17 про фінансування пільг та субсидій предметом якого є відносини щодо фінансування пільг та субсидій за надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. Згідно з умовами договору Постачальник здійснює надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території населенню, а Платник здійснює фінансування пільг та субсидій, пов'язаних з наданням цих послуг населенню, що має право на відповідні пільги та субсидії. Договір набув чинності з 01.02.2017 і діє до 31.12.2017 (а.с.5).

Як зазначено Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» після укладення вищенаведеного Договору мешканці будинку були повідомлені про можливість отримання пільг та субсидій у разі надання підтверджуючих документів.

23.03.2017 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» вирішило подати надані мешканцями документи до відповідних відділів Управління, однак працівник Управління, який надавав допомогу у складані відповідних документів для отримання пільг виправив тариф з 1,50 грн. на 0,98 грн. за 1 м.кв., з якого мали бути вирахувані суми для відшкодування пільг.

Крім того, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» подало в Управління відповідний комплект документів для отримання мешканцями субсидій.

28.03.2017 Управління надало Перелік уповноважених власників/наймачів, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги за березень 2017 року, період нарахування субсидії охоплював лютий-березень 2017 року, однак, розрахунок субсидії здійснений Управлінням не з 1,50 грн. за 1 м.кв., а як і у випадку з пільгами з 0,98 грн. за 1 м.кв.

Вважаючи, що за період з 01.02.2017 по 31.12.2017 Управління незаконно застосовувало тариф 0,98 грн. за 1 м.кв., чим порушило права та інтереси Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» та мешканців будинку, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 №2866-III (далі - Закон №2866-III).

Згідно з ст.1 Закону №2866-III об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2866-III об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч.4 ст.4 Закону №2866-III).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, чинний на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1875-IV) утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що законодавцем розмежовано поняття «управління багатоквартирним будинком» та «утримання багатоквартирного будинку». Перше поняття є більш ширшим та передбачає реалізацію права спільної власності на майно, прийняття рішень співвласниками щодо реалізації своїх прав, тоді як «утримання багатоквартирного будинку» - безпосередні дії для забезпечення належного технічного стану багатоквартирного будинку та його прибудинкової території.

Водночас, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо), як і послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) є різновидом житлово-комунальних послуг (п.2 та 3 ч.1 ст.13 Закону №1875-IV).

Вказані послуги є окремими житлово-комунальними послугами як за функціональним призначенням, так і за порядком затвердження цін/тарифів.

Відповідно до ст.22 Закону №2866-III об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об'єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об'єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.

З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об'єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об'єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.11.2013 №860 «Про надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків, у яких створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (житлово-будівельні кооперативи)» для надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків, у яких створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (житлово-будівельні кооперативи), застосовується розмір внесків, що спрямовуються на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири), визначений загальними зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (житлово-будівельного кооперативу), але не більше найвищого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановленого відповідним органом місцевого самоврядування для будинків такої самої поверховості, а у разі їх відсутності - не більше найвищого тарифу на такі послуги, встановленого відповідним органом місцевого самоврядування.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №1875-IV встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пп.2 п.«а» ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до п.2 якого тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

Тариф на послуги враховує вартість отриманих послуг з централізованого постачання холодної води (з урахуванням втрат та витрат води у внутрішньобудинкових системах), водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) в обсягах, визначених за приладами обліку або відповідно до Методики розроблення технологічних нормативів використання питної води житлово-експлуатаційними підприємствами та організаціями, затвердженої в установленому порядку.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Додатком до зазначеного Порядку затверджено Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з ч.2 ст.14 Закону №1875-IV ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч.4 ст.32 Закону №1875-IV розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Водночас, згідно з ч.9 ст.10 Закону №2866-III до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Статтею 21 Закону №2866-III встановлено, що кошти об'єднання складаються з внесків і платежів співвласників, коштів, отриманих об'єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії.

Таким чином, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, які включають також і оплату послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг, законодавцем віднесено до виключної компетенції об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом, а відтак пільги та субсидії для відшкодування таких витрат не можуть перевищувати найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним органом місцевого самоврядування для суб'єктів господарювання.

Зазначене підтверджено долученим до матеріалів справи Кошторисом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» на 2017 в якому окрім витрат на утримання і ремонту спільного майна, комунальних та інших послуг, включено фонд зарплати голови правління, судові витрати та виконавчий збір, канцтовари, бланки, витратні матеріали, платежі нежитлових приміщень (а.с.50).

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що при фінансуванні пільг та субсидій Управління керувалось рішеннями Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.01.2009 №7 та від 25.03.2009 №82 (а.с.27-30), якими встановлено граничну кількість та вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються підприємствами житлового господарства міста, в залежності від поверховості будинків і споруд. Вартість послуг встановлена з розрахунку щомісячної оплати.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву при фінансуванні тариф зменшувався на вартість послуг з теплопостачання, оскільки в м.Ужгороді відсутнє централізоване теплопостачання будинків.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що не зважаючи на дату прийняття зазначених рішень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради - 2009 рік, такі є чинними та підлягають до застосування.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що нарахування та виплата Управлінням пільг та субсидій Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» здійснювалась у відповідності до законодавчо наданих повноважень, в межах гранично встановленого тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальні послуги встановлені Ужгородською міською радою як відповідним органом місцевого самоврядування для будинків такої самої поверховості.

При цьому, аргументи скаржника щодо порушення рівності мешканців міста на отримання однакового розміру пільги чи субсидії в залежності від поверховості будинку в якому живе особа, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки в даному випадку така диференціація зумовлена об'єктивними чинниками, такими як кількість та обсяг послуг, необхідних для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій, умов проживання та задоволення господарсько-побутових потреб залежно від поверховості будинку та кількості мешканців такого.

Згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», на які покликається скаржник в апеляційній скарзі, дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб не вважаються дискримінацією.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У практиці Європейського Суду з прав людини дискримінація означає різне поводження з людьми у порівняно аналогічних ситуаціях, не обумовлене жодними розумними чи об'єктивними причинами (приміром, як у рішеннях Суду у справах: «Вілліс проти Сполученого Королівства», «Окпіз проти Німеччини», «Начова та інші проти Болгарії»), що «ґрунтується на ознаці, яку можна ідентифікувати» (рішення Суду у справі «Карсон та інші проти Сполученого Королівства», п.61). При цьому, Суд наголошує, що у Конвенції передбачений справедливий баланс між захистом спільних інтересів суспільства і повагою основних прав людини, причому останнім надається особливе значення.

Відтак, оскільки диференціація пільг чи субсидій в залежності від поверховості будинку має об'єктивні та виправдані підстави, наявна легітимна мета та дотримано баланс між використаними засобами та поставленою метою, а тому суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що дії відповідача в даному випадку на пеерконання суду апеляційної інстанції, під ознаки дискримінації не підпадають.

Водночас, законність положень рішень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 28.01.2009 №7 та від 25.03.2009 №82 не є предметом даного спору, а питання неконституційності ст.22 Закону №2866-III не належить до компетенції суду апеляційної інстанції при розгляді даної апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради при нарахуванні та виплаті відповідачем пільг та субсидій з врахуванням максимально встановленого тарифу та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Залізнична 4/22» залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 травня 2018 року у справі №308/9536/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді М. А. Пліш В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 12.09.2018